вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10936/23 (910/4213/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника відповідача адвоката Гамрецького Є.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.01.2025 (повне рішення складено 25.02.2025, суддя Івченко А.М.)
у справі № 910/10936/23 (910/4213/24)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович,
про стягнення заборгованості,
в межах справи № 910/10936/23
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10936/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу в сумі 2092706 грн за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2018.
Позов обґрунтований тим, що позивач як покупець сплатив на користь відповідача як продавця аванс на підставі переднього договору купівлі-продажу земельної ділянки. Втім, сторони не уклали основний договір купівлі-продажу у визначений попереднім договором строк, у зв'язку з чим авансовані грошові кошти підлягають поверненню на користь позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/10936/23(910/4213/24) відмовлено у задоволенні позову повністю.
На підставі аналізу умови попереднього договору у їх сукупності, зокрема п.п. 4, 5 та 7, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошова сума в розмірі 1472000 грн сплачена позивачем відповідачу на виконання умов попереднього договору, слугує доказом укладення договору, на забезпечення виконання якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. Враховуючи відсутність порушень з боку відповідача умов попереднього договору з однієї сторони, та беручи до уваги пасивність поведінки позивача щодо вчинення дій, які б свідчили про наявність бажання щодо укладення основного договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з зазначених позивачем підстав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 28 лютого 2025 року позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 і постановити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення позивач посилається на незаконність та необгрунтованість судового рішення, вважає, що суд першої інстанції не захистив права позивача, не був справедливим, недотримався норм матеріального права не застосувавши закон який підлягав застосуванню.
Так, апеляційна скарга зводить до того, що сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти на підставі попереднього договору не є завдатком в розумінні ст. 570 Цивільного кодексу України, а є авансом, оскільки ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Оскільки основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові, що відповідає правовій позиції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 03.08.2022 у справі № 910/6232/21, від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21 та від 07.07.2020 в справі № 296/10217/15-ц.
Позиції учасників справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/10936/23 (910/4213/24) залишити без змін.
Так, відповідач зазначив, що після попередній договір за згодою сторін був розірваний шляхом укладення договору про розірвання, у якому сторони угодили наслідки розірвання договору, а саме - авансовий платіж залишається у подавця та покупцю не повертається. Оскільки наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання за ним, то у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 37668,71 грн; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; розгляд справи призначено на 13.05.2025.
В судовому засіданні 13.05.2025, 17.06.2025 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 09.09.2025 колегія суддів дійшла висновку про необхідність дослідити оригінали первинних документів, а саме договору про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2018, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 07.10.2025.
В судовому засіданні 07.10.2025 представник відповідача надав суду для огляду, а суд дослідив оригінал договору про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2018.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів в судовому засіданні 07.10.2025 ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їх неявка у відповідності до ст. 270 ГПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
В судовому засіданні 07.10.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2018 між ОСОБА_2 (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (далі - попередній договір) відповідно до якого сторони погодили, що за цим договором у строк до 25.09.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017 ( п. 1 попереднього договору).
Відповідно до п. 2 попереднього договору зазначена земельна ділянка, що має бути відчужена за основним договором, належить продавцю на підставі Державного акту на права власності на земельну ділянку серія ЯД№969086 виданого 19.06.2008 року Софіївська Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення цієї ж сільської ради 14 сесії 5 скликання №19/5 від 08.11.2007 року на ім'я ОСОБА_3 , який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010832900242, з відміткою що перехід права власності до ОСОБА_2 проставленою Коряковою О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та з відміткою про реєстрацію права власності на земельну ділянку проставленою управлінням Держкомзему у Києво-Святошинського районі Київської області 24 липня 2012 року за реєстровим № 32224862000300600173002.
Згідно з п. 3 попереднього договору сторони домовилися про такі умови основного договору:
- договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше двадцятого вересня дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2;
- ціна продажу - 5260000 (п'ять мільйонів двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 200000 (двісті тисяч) доларів США;
- порядок проведення розрахунків за основним договором - безготівковий, покупець має перерахувати належну з нього грошову суму, за винятком суми авансу, під час укладення основного договору і у порядку, визначеному основним договором;
- підготовкою і збиранням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, займається продавець;
- витрати, пов'язані з нотаріальним посвідчення основного договору сплачує покупець.
Пунктом 4 попереднього договору визначено, що при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав продавцю передоплату у вигляді авансу 1052000 грн 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 40000 доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу.
Відповідно до п. 6 попереднього договору сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) покупця від купівлі земельної ділянки у строк, визначений цим договором, сума авансу залишається у продавця і покупцеві не повертається.
Згідно з п. 7 попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу земельної ділянки у строк, передбачений цим договором, продавець повинен повернути покупцеві одержану від нього суму авансу, а також додатково сплатити йому таку ж саму суму.
Пунктом 10 попереднього договору визначено, що проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковим для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.
Згідно з п. 13 попереднього договору сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін.
Пунктом 16 попереднього договору визначено, що зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріального посвідчення договору.
У п. 17 попереднього договору сторони погодили, що зі змістом ст.ст. 526 та 635 Цивільного кодексу України сторони ознайомлений, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.
Даний договір підписано позивачем та відповідачем та посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.
В подальшому, 20.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018.
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №1 сторони погодили внести зміни до пункту 1 "за цим договором у строк до 10.10.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017".
Відповідно до п. 2 договору про внесення змін №1 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 3 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : "договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше десятого жовтня дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2 ".
Пунктом 3 договору про внесення змін №1 сторони погодили доповнити пункт 4 підпунктом 2 та викласти його в наступній редакції: "двадцятого вересня дві тисячі вісімнадцятого року на підтвердження намірів сторін покупець передав продавцю передоплату у вигляді авансу 420000 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу".
15.11.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018 (далі - договір про внесення змін №2).
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №2 сторони погодили внести зміни до пункту 1 "за цим договором у строк до 30.11.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017".
Згідно з п. 2 договору про внесення змін №2 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 1 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : "договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше тридцятого листопада дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2 ".
01.03.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018 (далі - договір про внесення змін №3).
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 1 "за цим договором у строк до 11.03.2019 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017".
Згідно з п. 2 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 1 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : "договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше одинадцятого березня дві тисячі дев'ятнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2".
У п. 3 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 4 попереднього договору та викласти його в наступній редакції: "підготовкою і збиранням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, займається покупець".
03.03.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення грошових коштів від 01.03.2024, в якій зазначено про відсутність виконання з боку відповідача зобов'язання щодо передачі у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0017, площею 0.1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_3). У зв'язку із відсутністю виконання вищезазначеного зобов'язання позивачем було виставлено вимогу про повернення відповідачем у строк до 15.03.2024 отриманий аванс у сумі 2092706 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2024 складає 55000 доларів США.
Таким чином, позивач на підставі попереднього договору сплатив на користь відповідача 55 000 доларів США, що станом на 01.03.2024 становить 2092706 грн.
Оскільки, основний договір не було укладено, а відповідач не повернув авансовані грошові кошти, позивач звернувся із даним позовом про стягнення 2092706 грн авансу.
Відповідач, заперечує проти позову з тих підстав, що зобов'язання між сторонами припинились у зв'язку з розірванням попереднього договору за угодою сторін, про що укладено договір про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2018. У договорі про розірвання сторони узгодили, що авансовий платіж залишається у продавця та покупцю не повертається.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є попереднім договором і до нього застосовуються положення статті 635 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 635 ЦК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
За умовами попереднього договору сторони у строк до 30.11.2018 зобов'язались укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1034 га, що розташована в селі Софіївська Борщагівка, Києва-Святошинського району Київської області, за ціною 5260000 грн, що еквівалентно 200000 доларів станом на дату укладення попереднього договору.
Разом з тим, 30.11.2018 сторони уклали договір про розірвання попереднього договору, за умовами якого сторони розірвали попередній договір про укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом 20.03.2018 за реєстровим № 804. Сторони у пункті 2 також домовились, що авансовий платіж залишається у продавця та покупцю не повертається.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку сторони дотримались норми ч. 1 ст. 651 ЦК України та дійшли згоди про розірвання договору, у зв'язку з чим належить відхилити посилання позивача на обставини та причини, які стали підставою для не укладення основного договору із настанням відповідних наслідків, позаяк наступили правові наслідки, пов'язані саме із розірванням попереднього договору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Частиною 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згнідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було установлено вище, у договорі про розірвання попереднього договору, сторони узгодили також і наслідки - авансовий платіж залишається у продавця та покупцю не повертається, і така угода є чинною, дійсною, відповідно обов'язковою для сторін.
Таким чином, належить відхилити і посилання позивача на те, що сплачені грошові кошти є авансом, а не завдатком, відповідно мають бути повернуті на користь покупця в разі не укладення основного договору купівлі-продажу, позаяк в даному випадку відсутні підстави для повернення авансу саме з підстав розірвання попереднього договору, а не у зв'язку з припиненням зобов'язання у разі коли основний договір не було укладено. Тобто, наступили інші правові наслідки припинення зобов'язання.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати.
У зв'язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на позивача.
Керуючись статтями 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/10936/23 (910/4213/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 13.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх