вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 925/1517/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гризодуб Я.Д.;
від відповідача: Шахов О.М.
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 (повний текст складено 14.04.2025)
у справі № 925/1517/24 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстаб"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфа-Етекс"
про стягнення заборгованості за договором в сумі 1 648 387,67 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» звернулося в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа-Етекс» із вимогами про стягнення 1 648 387, 67 грн заборгованості за договором поставки від 04.11.2021 №158/0411, зокрема: 899 999, 60 грн основного боргу, 113 542, 61 грн інфляційних втрат, 490 114, 90 грн пені, 43 591, 31 грн 3% річних, 101 139, 25 грн штрафу, а також про відшкодування судових витрат.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа-Етекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» 800 000,00 грн основного боргу, 15 200,00 грн інфляційних втрат, 1 442,62 грн - 3% річних 12 502,73 грн пені (всього 829 145,35 грн) та 12 437,18 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх задовольнити частково, однак наступним чином: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа-Етекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» грошові кошти в сумі 1 483 057,12 грн, з яких 900 000,00 грн - основна частина заборгованості, 113 589, 88 грн - її інфляційне збільшення, 344 843,15 - пеня, 34 624,09 грн - 3% річних та 90 000,00 грн - штраф.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що строк виконання цього обов'язку визначений у п. 4.2 договору поставки №158/0411 від 04.11.2021 (в редакції додаткового договору №1 від 18.01.2022). За настання цього строку та наступного за ним невиконання обов'язку у покупця (відповідача) виникає заборгованість перед продавцем, а право останнього зазнає порушення. З огляду на це таке право позивача повинно бути захищене судом в обраний ним спосіб - шляхом примусового виконання обов'язку в натурі, тобто стягнення повної вартості товару, який не був оплачений у встановлений договором строк. З огляду визнання відповідачем і підтвердження матеріалами справи факту неоплати отриманого товару на 900 тис. грн суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості в сумі 100 тис. грн.
На думку скаржника, висновок господарського суду першої інстанції про те, що з аналізу умов договору поставки №158/0411 від 04.11.2021 та додаткової угоди №1 від 18.01.2022 для виникнення у відповідача обов'язку оплатити на протязі тридцяти календарних днів за партію отриманого товару необхідна наявність двох умов - отримання відповідачем партії товару та виставлення позивачем рахунку на оплату по отриманій відповідачем партії товару, не відповідає як змісту самого договору поставки, так і положенням ЦК України, оскільки відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу, а положення п. 4.2 договору №158/0411 від 04.11.2021 пов'язує початок відліку 30-денного строку для оплати товару виключно з фактом отримання товару (підписання видаткової накладної). Вказівка у цьому пункті на те, що оплата здійснюється згідно рахунку у жодному разі не означає, що і строк на оплату починає свій перебіг від дати отримання рахунку.
Скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19: обов'язок відповідача (покупця - авт.) оплатити вартість поставленого йому позивачем (постачальником - авт.) товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару. Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється «на підставі рахунку», однак за змістом статті 692 ЦК України та договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується «з дня отримання товару», а не рахунку. за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (п.п. 18.1-18.6).
Скаржник зазначає про те, що 13.02.2025 в електронному кабінеті представником позивача до відповіді на відзив було долучено zip-архів, в якому наявні електронні копії електронних доказів - листів, якими відповідачу позивачем були надіслані 9 рахунків: як за тими партіями (накладними), за якими заборгованість обліковує позивач, так і за тими, за якими її обліковує відповідач. Зазначеним обставинам та поданим на їх підтвердження електронним доказам суд першої інстанції оцінки не надав, зазначивши натомість, що «позивач не довів належними та допустимими доказами факту виставлення відповідачу рахунків за поставлений товар по видатковим накладним, які є предметом спору». Скаржник вважає, що цей висновок суду - з урахуванням наявного у матеріалах справи електронного листування між сторонами - не відповідає фактичним обставинам (хоча, нагадуємо, сам по собі факт виставлення/отримання покупцем/відповідачем рахунку не впливає на його встановлений законом обов'язок сплатити продавцеві повну ціну товару у визначений строк - 30 днів з моменту поставки відповідної частини/партії).
Також скаржник зазначає про те, що за досягнутою домовленістю між позивачем та адвокатським об'єднанням, розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді в цій справі становить 12 500,00 грн (докази їх понесення додаються).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що строк оплати по визначеним вище видатковим накладним не настав, оскільки ТОВ «Інтерстаб» не було виставлено рахунків на оплату у відповідності до умов Договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021 року (далі - Договір від 04.11.2021) щодо порядку розрахунків, а саме п. 4.2. в редакції Додаткового договору від 18.01.2022, а розподіл грошових коштів, які були сплачені ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" як переплата по виставлених рахунках на оплату та які були достроково оплачені по видаткових накладних (в тих випадках, коли рахунки на оплату не було виставлено, а оплату ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" здійснювало достроково, посилаючись в розрахункових документах на Договір від 04.11.2021) ТОВ «Інтерстаб» здійснило не у відповідності до порядку зарахування, визначеному п. 4.4. Договору від 04.11.2021.
Відповідач зазначає про те, що скаржник в апеляційній скарзі від 18.04.2025 та додатках до неї (Розрахунок позовних вимог) просить стягнути заборгованість на підставі накладних, які не були ним визначені як підстава позовних вимог, а саме:
1. № 951 від 06.07.2023 року на суму 103 936,70 грн.;
2. № 991 від 14.07.2023 року на суму 236 450,40 грн.
Більше того, такі видаткові накладні є оплачені на підставі виставлених рахунків (Додаток № 1), тому посилання в апеляційній скарзі від 18.04.2025, що для стягнення основної суми боргу не має значення, за якою саме накладною було отримано неоплачений товар - не узгоджується з нормами як господарського процесуального законодавства України так і цивільного законодавства України.
Відповідач вказує на те, що оскільки ТОВ «Інтерстаб» по видатковим накладним по яких товар є неоплаченим, не виставляло рахунків на оплату, то і обов'язок ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" щодо розрахунку по таким видатковим накладним не настав в силу умов Договору від 04.11.2021, а тому і порушення прав ТОВ «Інтерстаб», за захистом яких останнє звернулося до суду - не відбулось. Тому ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" стверджувало у суді першої інстанції, що пред'явлення позову щодо захисту таких начебто порушених прав є передчасним.
Відповідач зазначає про те, що твердження ТОВ «Інтерстаб» про виставлення рахунків на оплату, надсилаючи їх на електронну пошту ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" є безпідставним, оскільки зазначена ТОВ «Інтерстаб» електронна адреса eteks@ukr.net ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" не належить.
Також відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" понесло і які очікує понести у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн., з яких: 10 000,00 - витрати на професійну правничу допомогу, а докази про розмір судових витрат, які ТОВ "ТД "Альфа-Етекс" понесло у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1517/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа-Етекс» про стягнення заборгованості за договором в сумі 1648387,67 грн. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 925/1517/24.
08.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 925/1517/24.
У зв'язку із тим, що Іоннікова І.А. з 05.05.2025 перебуває на лікарняному, тому вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо, враховуючи викладене здійснено визначення колегії суддів для розгляду даної справи автоматизованою системою, шляхом визначення складу суду з метою заміни головуючого Іоннікової І.А.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1517/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Демидова А.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24. Призначено справу № 925/1517/24 до розгляду у судовому засіданні 08.07.2025.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та 03.07.2025 задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфа-Етекс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, у зв'язку з перебування судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 07.07.2025, для розгляду справи № 925/1517/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Шапран В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 прийнято справу № 925/1517/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Шапран В.В., Майданевич А.Г.
У судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 09.09.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/1517/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги наступним чином: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфа-Етекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» грошові кошти в сумі 1 483 057,12 грн, з яких 900 000,00 грн - основна частина заборгованості, 113 589, 88 грн - її інфляційне збільшення, 344 843,15 - пеня, 34 624,09 грн - 3% річних та 90 000,00 грн - штраф.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 04.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 158/0411 (а.с.11-14 з додатковою угодою), відповідно до п. 1.1 якого, предметом договору є постачання відповідачу за плату у власність харчових інгредієнтів.
Найменування, кількість, вартість товару, строки постачання визначаються на кожну партію постачання окремо у видатковій накладній - п.1.2. договору.
Ціна товару зазначається в рахунках на оплату, які виставляються на підставі узгодженої заяви на постачання - п.2.1. договору.
Згідно із п. 3.1 договору, відвантаження товару здійснюється зі складу позивача, за договором постачальника, в с.Погреби Броварського району Київської області на умовах самовивозу відповідачем, за договором покупцем, за правилами "Інкотермс-2000" за попереднім замовленням та виставленням рахунку на оплату.
Транспортування товару зі складу позивача на склад відповідача здійснюється транспортом відповідача за рахунок відповідача - п.3.2. договору.
Відповідно п.4.2. договору відповідач здійснює оплату кожної партії постачання товару на підставі виставленого рахунку позивача у формі 100% передоплати шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
Додатковим договором № 1 від 18.01.2022 до договору поставки №158/0411 сторони погодили викласти п.4.2. договору в новій редакції про оплату кожної партії постачання згідно з виставленим рахунком у розмірі 100% протягом 30 календарних днів з моменту отримання від позивача товару за видатковою накладною.
На умовах договору за видатковими накладними позивачем відвантажений товар на замовлення відповідача:
- № 1202 від 13.10.2022 на суму 147144 грн (з ПДВ). Рахунок на оплату №1221 від 13.10.2022 на суму 147 144 грн;
- № 1571 від 28.12.2022 на суму 220716 грн (з ПДВ). Рахунок на оплату №1598 від 27.12.2022 на суму 220 716 грн;
- № 33 від 13.01.2023 на суму 183 930 грн (з ПДВ). Рахунок на оплату №34 від 13.01.2023 на суму 183 930 грн;
- № 1030 від 21.07.2023 на суму 236 450,40 грн (з ПДВ). Рахунок на оплату №973 від 21.07.2023 на суму 236450,40 грн;
- № 1141 від 08.08.2023 на суму 323152,50 грн (з ПДВ). Рахунок на оплату №1076 від 08.08.2023 на суму 323 152,50 грн;
Позивач наполягає на порушенні відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного розрахунку за отримані партії товару. Вказує на заборгованість: 899 999,60 грн основного боргу; на суму боргу позивач нараховує 113 542,61 грн інфляційних втрат, 43 591,31 грн - 3% річних, 490 114,90 грн пені, 101 139,25 грн штрафу за порушення грошового зобов'язання. Позивач в досудовому порядку намагався врегулювати спір - претензія направлення 04.11.2024 за вих. № 295, однак, відповіді на претензію відповідачем не надано, зазначені обставини стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області з позовом для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості.
Відповідач вимоги заперечив та просить в позові відмовити, оскільки позивачем не виставлені рахунки на оплату і докази такого виставлення/вручення відповідачеві відсутні. До того ж додатковою угодою №1 з 18.01.2022 умови оплати товару були змінені на відстрочення оплати протягом 30 днів з моменту відвантаження. Всі виставлені позивачем рахунки відповідачу були ним оплачені. За окремими видатковими накладними є переплата за отриманий товар, що не враховано позивачем. Вимоги про оплату товару за накладними №1030 від 21.07.2023 та 1141 від 08.08.2023 взагалі вважає передчасними.
Відповідачем доказів виконання у повному обсязі умов договору від 04.11.2022 № 158/0411 до суду не надано. Сума заборгованості 1 648 387,67 грн та підстави нарахування боргу і обтяжень на суму боргу відповідачем заперечуються з мотивів неотримання рахунків на оплату та відсутності порушеного права позивача. Свого розрахунку заборгованості відповідачем суду та позивачу не подано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вже зазначалось, позивачем на виконання умов договору поставки від 04.11.2021 №058/0411 на замовлення відповідача, передано останньому товар у власність на суму 899 999,60 грн. Отримання майна не заперечується відповідачем.
Позивач зазначає, що ним виставлені відповідачу рахунки на оплату:
№1221 від 13.10.2022 на суму 147 144 грн;
№1598 від 27.12.2022 на суму 220 716 грн;
№34 від 13.01.2023 на суму 183 930 грн;
№973 від 21.07.2023 на суму 236 450,40 грн;
№1076 від 08.08.2023 на суму 323 152,50 грн.
Вказані рахунки не містять відміток чи доказів їх отримання відповідачем. Видаткові накладні з підписом відповідача теж не містять відміток про отримання ним рахунків на оплату.
Так, відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався передавати у власність відповідача харчові інгредієнти (надалі за текстом - товар), а відповідач зобов'язався приймати товар та здійснювати його оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно із п.1.3. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Сторони домовилися, що умови оплати, визначені розділом 4 договору встановлюють порядок оплати за кожну окрему партію товару.
Відповідно до п. 2.1, 2.4 договору ціна товару зазначається в рахунках на оплату, які виставляються на підставі погоджених заявок відповідача. Відповідач та позивач підтверджують, що ціна на товар, яка зазначається у рахунку на оплату є звичайною ціною для цілей оподаткування.
Згідно із п.3.1, 3.3, 3.4 договору датою поставки товару та моментом переходу до відповідача всіх ризиків на товар за цим договором вважається дата відвантаження товару відповідачу, зазначена у видатковій накладній. Товар вважається зданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. Поставка окремої партії товару здійснюється за умови отримання та підтвердження позивачем письмової заявки відповідача. Заявка направляється позивачу технічними засобами зв'язку (факсом або електронною поштою). У разі підтвердження заявки позивачем, останній протягом 3 (трьох) календарних днів з дня надходження заявки виставляє рахунок на оплату товару та направляє його відповідачу технічними засобами зв'язку (факсом або електронною поштою).
Відповідно до п. 4.2. договору відповідач здійснює оплату кожної партії товару згідно з виставленим рахунком на оплату у формі 100% передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Після отримання позивачем оплати за товар, останній зобов'язується відвантажити товар у повному обсязі.
В подальшому, 18.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір №1 до договору поставки №158/0411, згідно із п. 1 якого, сторони виклали п.4.2. договору поставки №158/0411 в наступній редакції: "4.2. Відповідач здійснює оплату кожної партії товару згідно з виставленим рахунком на оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 100% від вартості партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від позивача товару за видатковою накладною".
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що для виникнення у відповідача обов'язку оплатити на протязі тридцяти календарних днів за партію отриманого товару необхідна наявність двох умов - отримання відповідачем партії товару та виставлення позивачем рахунку на оплату по отриманій відповідачем партії товару, при цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виставлення відповідачу рахунків за поставлений товар по видатковим накладним, які є предметом спору.
Водночас, позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. №295 від 05.11.2024, з якої вбачається, що позивач просив негайно сплатити у повному обсязі суму основного боргу за договором поставки №158/0411 від 04.11.2021 в сумі 900 000,00 грн, шляхом перерахування вказаної грошової суми на поточний рахунок позивача. Перелік видаткових накладних за якими виник борг позивач у претензії вих. №295 від 05.11.2024 не зазначав. Доказами направлення є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 05.11.2024, копія конверту з трекінгом №0741600435400, який було повернуто за закінченням терміну зберігання та роздруківка з сайту Укрпошти по трекінгу №0741600435400 від 05.12.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що позивачем не доведено факту виставлення відповідачеві рахунків на оплату та зважаючи на факт пред'явлення вимоги на оплату заборгованості у формі претензії вих.№295 від 05.11.2024, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що останнім днем семиденного строку виконання такої вимоги відповідачем було 12.11.2024.
Як вже зазначалось, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за видатковою накладною № 1202 від 13.10.2022 в розмірі 35 751,10 грн; за видатковою накладною № 1571 від 28.12.2022 в розмірі 220 716,00 грн; за видатковою накладною № 33 від 13.01.2023 в розмірі 83 930,00 грн; за видатковою накладною № 1030 від 21.07.2023 в розмірі 236 450,40 грн та за видатковою накладною № 1141 від 08.08.2023 в розмірі 323 152,50 грн, а всього 900 000,00 грн.
В свою чергу відповідач зазначає, що неоплаченими залишились видаткова накладна № 1141 від 08.08.2023 на суму 323 152,50 грн, видаткова накладна № 1030 від 21.07.2023 на суму 236 450,40 грн, видаткова накладна № 33 від 13.01.2023 на суму 183 930,00 грн та частково неоплачена видаткова накладна № 1571 від 28.12.2022 на суму 156 467,10 грн.
Відповідач заперечив щодо відсутності оплати за видатковою накладною № 1202 від 13.10.2022 в розмірі 35 751,10 грн з огляду на ту обставину, що вартість поставленого товару по такій видатковій накладній була сплачена за рахунок переплати по виставлених позивачем рахунках та оплати вартості поставленого товару з посиланням в призначенні платежу безпосередньо на договір, оскільки враховуючи умову п.4.4. договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021, така переплата і оплата товару мала бути зарахована позивачем в погашення заборгованості за партію товару, яка була відвантажена раніше інших.
Так, відповідно до п. 4.4. Договору поставки №158/0411 від 04.11.2021 днем оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. У разі відсутності реквізитів у призначенні платежу, передбачених п. 4.3. договору, позивач зараховує кошти в погашення заборгованості за партію товару, яка відвантажена раніше інших.
У розрахунку, який було надано відповідачем до заперечень на відповідь на відзив, відображено кожну партію товару, яку було відвантажено позивачем і кожну оплату, яку було здійснено відповідачем з вказівкою на призначення платежу згідно банківської виписки, а також коригування залишку вартості неоплаченого товару з урахуванням п.4.4. договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021 в тому разі, коли переплата по рахунку і оплата з посиланням в призначенні платежу безпосередньо на договір зараховується за партію товару, яка була відвантажена раніше.
Відповідно товар, який було поставлено за видатковою накладною № 1141 від 08.08.2023 на суму 323 152,50 грн та за видатковою накладною № 1030 від 21.07.2023 на суму 236 450,40 грн є неоплаченим відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Товар, який було поставлено за видатковою накладною № 33 від 13.01.2023 на суму 183 930,00 грн є також неоплачений відповідачем.
При цьому, позивачем за вказаною накладною заявлено про стягнення з відповідача 83 930,00 грн, що вірно встановлено господарським судом першої інстанції, тому саме така сума підлягає до стягнення з відповідача за видатковою накладною № 33 від 13.01.2023.
За видатковою накладною № 1571 від 28.12.2022 на суму 220 716,00 грн, є частково неоплачений відповідачем товар на суму 156 467,10 грн, з огляду на п.4.4. договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021 та на переплати по рахунках і оплати з посиланням відповідачем в призначенні платежу безпосередньо на договір, отже, враховуючи часткову сплату вартості поставленого товару за вказаною накладною, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по вказаній накладній в розмірі 156 467,10 грн.
За видатковою накладною № 1202 від 13.10.2022 на суму 147 144,00 грн товар є оплачений відповідачем, враховуючи умови п 4.4. договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021 та на переплати по рахунках і оплати відповідачем вартості поставленого товару з посиланням безпосередньо на договір.
Так, після поставки товару за видатковою накладною № 1202 від 13.10.2022, позивачем здійснено поставку товару 22.12.2022 на суму 275 895,00 грн та 23.12.2022 на суму 275 895,00 грн, однак заборгованість зі сплати вартості товару, який було поставлено пізніше 23.10.2022 відсутня, у зв'язку із чим, висновок господарського суду першої інстанції про відмову в цій частині в задоволенні позовних вимог за вказаною видатковою накладною є правильним.
З огляду на викладене, наявні матеріали справи та межі позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на суму у розмірі 800 000,00 грн, а в решті вимог про стягнення заборгованості належить відмовити.
Також позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За невиконання грошового зобов'язання, відповідно п. 6.5. договору поставки № 158/0411 від 04.11.2021, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє за період прострочення від загальної суми заборгованості.
Так, сторони в п.6.4. договору поставки №158/0411 від 04.11.2021 передбачили, що у випадку прострочення відповідачем строків оплати товару більше ніж на 30 календарних днів, позивач на свій розсуд має право вимагати, а відповідач зобов'язався при першій вимозі позивача сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% вартості товару щодо якого допущено прострочення оплати.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки першим днем прострочення оплати товару є 13.11.2024, то останнім днем 30-ти денного строку є 12.12.2024, тому відповідно право на застосування штрафу виникло у позивача з 13.12.2024, однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою 12.12.2024, тобто до моменту виникнення права на застосування до відповідача штрафу у розмірі 10%, а тому така позовна вимога є передчасною і у її задоволенні слід відмовити повністю.
Розрахунок позивача щодо розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені є неправильним з огляду на неправильне визначення періоду, протягом якого певна сума простроченого платежу не була сплачена, зокрема не враховано дати настання строку платежу, а саме семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Перевіривши розрахунок, з урахуванням правильного періоду нарахування , колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних, інфляційних втрат та пені у розмірах 1 442,62 грн, 15 200,00 грн та 12 502,73 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Так, в договорі відсутнє погодження умов здійснення направлення рахунків на оплату товару на інших повідомлень засобами електронного зв'язку, а також визначення сторонами в договорі відповідних адрес електронного листування, у зв'язку із чим, твердження скаржника про надсилання рахунків на оплату засобами електронного зв'язку оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із умов договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо процесу оплати, який базується на виставленому рахунку, а враховуючи відсутність доказів виставлених позивачем відповідачу рахунків, зважаючи на факт пред'явлення вимоги на оплату заборгованості у формі претензії вих. №295 від 05.11.2024, останнім днем семиденного строку виконання такої вимоги відповідачем було 12.11.2024.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстаб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2025 у справі № 925/1517/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 927/1517/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 07.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич