вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"17" вересня 2025 р. Справа№ 910/18250/16 (910/33/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу)
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 (повний текст рішення складено 29.08.2024)
у справі №910/18250/16 (910/33/24) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард»
2) Приватного акціонерного товариства «Індбуд»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг»
про визнання припиненими зобов'язань
в межах справи №910/18250/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоздоббуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»
до Приватного акціонерного товариства «Індбуд»
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16 (910/33/24) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16 (910/33/24) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 - змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон».
15.04.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» надійшло клопотання про ухвалення додаткової постанови у справі №910/18250/16(910/33/24) відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. були надані суду 04.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат призначено на 21.05.2025.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви ТОВ «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №910/18250/16 (910/33/24).
Судове засідання, призначене на 21.05.2025 не відбулося у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сибіги О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд заяви призначено на 03.06.2025.
27.05.2025 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2025 про відкриття касаційного провадження у справі №910/18250/16 (910/33/24) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та витребування оригіналів матеріалів справи 910/18250/16 (910/33/24).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 зупинено провадження у справі №910/18250/16 (910/33/24) з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишено без змін.
07.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18250/16 (910/33/24).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 поновлено провадження у справі №910/18250/16 (910/33/24) з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та призначено її до розгляду на 17.09.2025.
У судове засідання 17.09.2025 з'явився представник позивача, просив суд залишити без розгляду заяву відповідача-1 про прийняття додаткової постанови на підставі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідачів-1,2,3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні з винесенням додаткової постанови.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про залишення без розгляду заяви ТОВ «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови колегія суддів зазначає наступне.
В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що ТОВ «ВБК Візард» не дотримано ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що відповідно до частини 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України є підставою повернення заяви про прийняття додаткової постанови без розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
За змістом частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України »Про електронні документи та електронний документообіг» та »Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) подано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» Колесніковим Анатолієм Геннадійовичем від 14.04.2025 через систему «Електронний суд», який має відповідний зареєстрований електронний кабінет.
Разом з цим, з точки зору положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини до прикладних аспектів реалізації принципу законності в судочинстві належать заборона надмірного формалізму (правового пуризму). Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.
Тобто, застосування процесуальних норм не має бути суто формальним, а суд повинен враховувати всі обставини справи з метою недопущення порушення права учасника на справедливий розгляд справи.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги приписи абзацу 4 частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, з метою недопущення порушення права учасника справи щодо вирішення питання розподілу судових витрат та уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про залишення без розгляду заяви ТОВ «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови. Враховуючи при цьому, що докази понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу були подані до суду апеляційної інстанції ще 04.12.2024, однак, питання розподілу таких витрат, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 вирішено не було.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткової постанови, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У заяві про долучення документів від 04.12.2024 по справі №910/18250/16 (910/33/24) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК ВІЗАРД» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Як було зазначено вище, постановою від 26.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16 (910/33/24) залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон».
При цьому, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про розподіл судових витрат у справі №910/18250/16(910/33/24) та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн подана 04.12.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що заявником булло дотримано наведені вище процесуальні приписи щодо надання відповідних доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Отже, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу матеріали справи містять копії: Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Додаткової угоди № В-1109/1 від 11.09.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; Акт надання послуг № 1/281124 від 28.11.2024 до Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022; ордеру серія АІ №1315267 від 17.10.2022; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7083/10 від 19.10.2018.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2022 між Адвокатом Колесніковим Анатолієм Геннадійовичем (Адвокат) та ТОВ «ВБК Візард» укладено договір про надання правничої допомоги №221710/2, за змістом пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу у справі №910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД» в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та у відповідності із законодавством України.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 відповідно до Договору № 221710/2 від 17.10.2022 року, Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правничу (правову) допомогу при розгляді Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024 року.
За змістом пункту другого, третього Додаткової угоди № В-1211/1 від 12.11.2024 до договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 відповідно до п. 5.1. Договору № 221710/2 від 17.10.2022 року, сторони погодили, що гонорар Адвоката за ведення справи, визначеної у п 1 даної додаткової угоди, становить 30 000 (тридцять тисяч гривень) 00 копійок. Сторони дійшли до згоди, що Клієнт сплачує кошти, визначені у п. 2 даної додаткової угоди не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції
Актом надання послуг № 1/281124 від 28.11.2024 до Договору № 221710/2 про надання правничої допомоги від 17.10.2022 визначено, що Адвокатом Колесніковим А.Г. виконані наступні роботи (надані послуги): ознайомлення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024, підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу від 27.11.2024 на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/18250/16 (910/33/24) від 19.08.2024 на суму 30 000,00 грн.
Положення ст. 60 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.
Представництво інтересів ТОВ «ВБК Візард» у справі №910/18250/16 (910/33/24) здійснював адвокат Колесніков А.Г., який діяв на підставі ордеру на надання правової допомоги серія АІ №1315267 від 17.10.2022.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини 8 статті 129, частини 3 статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).
При цьому, суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено
Враховуючи наведене, відповідачем-1, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання йому вказаних послуг у суді апеляційної інстанцій на суму 30 000 грн.
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач своїм процесуальним правом на подання заяви про зменшення розміру витрат відповідача-1 на правничу допомогу в письмовій формі не скористався.
Колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення відповідачем-1 витрат на правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним. Разом з цим, суд враховує, що заявлений відповідачем-1 розмір узгоджений між заявником та його адвокатом як фіксований.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та стягнення з позивача на користь відповідача-1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задовольнити.
2. Прийняти додаткову постанову до постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 910/18250/16 (910/33/24).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, оф. 15, код ЄДРПОУ: 34612238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» (Код ЄДРПОУ: 39113731, місцезнаходження: 18006, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 165) 30 000 (тридцять тисяч гривень) 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/18250/16(910/33/24) повернути до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 09.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга