ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
13 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5591/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 (повний текст складено та підписано 23.06.2025, суддя Невінгловська Ю.М.)
у справі №916/5591/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА»
про стягнення 76 718,26 грн
Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА», в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 114 076,77 грн, у тому числі: основний борг в розмірі 37 358,51 грн., пеня в розмірі 62 240,35 грн., 3% річних в розмірі 6 407,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 070,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №1505-ПСО-23 в частині оплати за спожитий газ в період з листопада 2022 по липень 2023 рік.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження в частині стягнення суми основного боргу було закрито, оскільки судом встановлено, що сума основної заборгованості повністю погашена.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 по справі №916/5591/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем здійснено нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за період листопад 2022 - серпень 2023, тобто під час дії воєнного стану та в межах визначеної Постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 заборони нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Отже, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 62 240,35 грн; 3% річних за прострочення в розмірі 6 407,10 грн. та 8 070,81 грн інфляційних втрат є неправомірними, оскільки вони порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у справі № 916/5591/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 62 240,35 грн пені, 6 407,10 грн трьох відсотків річних та 8 070,81 грн інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення 62 240,35 грн пені; 6 407,10 грн трьох відсотків річних та 8 070,81 грн інфляційних втрат у стягненні яких було відмовлено- задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, з огляду на таке:
- судом першої інстанції не було враховано того, що сторони, укладаючи договір постачання природного газу за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, сторонами не заперечується, що Позивачем в повному обсязі виконано умови Договору, а Відповідачем здійснено таке виконання зі свого боку та оплачено поставлений позивачем газ з порушенням строків оплати, тобто відповідачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного Договору, а відповідно і прийняття на себе зобов'язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов Договору;
- відповідач був обізнаний з умовами укладеного між сторонами договору, у тому числі з наслідками його неналежного виконання;
- предметом спору у цій справі є Договір постачання природного газу, який не визначає предметом договору надання житлово-комунальних послуг. Відповідно, не є правозастосовними до спірних правовідносин Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закон України «Про житловокомунальні послуги», Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану";
- зазначені нормативно-правові акти стосуються заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Заборона нараховувати та стягати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не поширюється на правовідносини за спірним договором постачання природного газу, укладеного між юридичними особами - позивачем та відповідачем;
- КМУ скасував мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг. Така заборона залишилась тільки для жителів територій, де ведуться бойові дії, та тимчасово окуповані території;
- договір поставки не є Договором про надання житлово-комунальних послуг, господарську діяльність відповідач здійснює в місті Одесі, відповідно, положення Постанови КМУ №206 не регулюють та не впливають на відносини Позивача та Відповідача з постачання природного газу і не обмежують право Позивача на стягнення нарахувань, та не можуть бути застосовані до даних правовідносин;
- відповідачем визнано факт споживання, обсяг спожитого газу і вартість такого спожитого газу, а отже і факт прострочення з погашення заборгованості, а тому цілком обґрунтованим та правомірним є нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що приймаючи рішення у справі, судом правомірно застосовані норми Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зроблений обґрунтований висновок про те, що ОСББ як юридична особа приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою) створена для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідач наголошує на тому, що за умовами укладеного між сторонами договору, обсяг (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Постачання гарячої води та теплової енергії в розумінні ст. 13 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» відноситься до комунальних послуг, що підтверджує правомірність застосування Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Як вважає відповідач, судом першої інстанції обґрунтовано прийняті до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість за поставлений по Договору природний газ виникла в період дії в Україні воєнного стану та в період заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх недоплати або оплати не в повному обсязі, встановленою постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 року №206 (в редакції від 05.03.2022 по 30.12.2023).
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 25.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» було укладено договір постачання природного газу №1505-ПСО-23 (далі - Договір) згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.4. Договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на постачання природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код га/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).
Положеннями п. 1.5. Договору передбачено, що у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ Одесагаз, з яким споживач уклав відповідний договір.
Згідно п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 95,500 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):
- у жовтні 2022 - 3,500 тис.куб.м.;
- у листопаді 2022 - 13,000 тис.куб.м.;
- у грудні 2022 - 20,000 тис.куб.м.;
- у січні 2023 - 23,000 тис.куб.м.;
- у лютому 2023 - 18,000 тис.куб.м.;
- у березні 2023 - 18,000 тис.куб.м.;
Споживач самостійно зазначає в п. 2.1 Договору замовлені обсяги.(п. 2.2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору, на запит Постачальника Споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).
У п. 3.5.1. Договору сторони погодили, що Споживач зобов?язується надати Постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акти ), підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг III (фіксований) та акт на Обсяг ІІ . В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп.3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до Розділу 4 цього Договору ) та вартість.
Згідно п. 3.5.3. Договору, Якщо Споживач до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не надав Постачальнику документи, зазначені в пп.3.5.1 цього Договору або сумарні обсяги за актами не відповідають даним остаточної алокації, Сторони оформлюють весь фактично використаний Споживачем природний газ ( за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Споживачем у звітньому періоді) як Обсяг II. Якщо у Споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому Споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється Сторонами як Обсяг II.
За умовами п. 3.5.4. Договору, Постачальник протягом 3- х (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути Споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником Постачальника. Після підписання Сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.
У п. 3.6. Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Згідно п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн ; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Відповідно до п.4.1.2.Договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг II за 1000 куб. м газу без ПДВ - 31 937,92 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38 325,50 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць , всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489,39 грн.
Відповідно до п. 4.1.3. Договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно у п. 5.1. Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідній розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
У п. 5.3. Договору, сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов'язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.
Згідно п.7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Відповідно до п.7.2., у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх.
У п. 10.2. Договору сторони погодили, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Згідно п. 10.3. Договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (10.4. Договору).
Відповідно до п. 13.1. Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань Постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. Договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання Споживачем договорів /додаткових угод (додаткових договорів ) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань Споживача за всіма договорами, укладеними з Постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього Договору.
Договір діє до “ 31» березня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Також судом встановлено, що між сторонами до вищезазначеного Договору було укладено ряд Додаткових угод №1 від 25.10.2022, №2 від 22.02.2023, №3 від 19.04.2023, №4 від 29.05.2023.
На виконанням умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 569 883,60 грн., на підтвердження чого до суду надано копії актів приймання передачі природного газу та не заперечується відповідачем.
Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначив, що за період з 25.10.2022 по 08.12.2024 відповідач здійсним оплату вартості спожитого природного газу на загальну суму 532 525,09 грн. Неоплаченою залишилась сума - 37 358,51 грн, що й складала суму основного боргу.
Однак, під час розгляду даної сплави у суді першої інстанції, згідно платіжної інструкції №1803950846316 від 13.01.2025 ОСББ “Перлина» на користь ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" було сплачено суму 36 343,51 грн. Відповідно до платіжної інструкції №1806456056016 від 16.01.2025 ОСББ “Перлина» на користь ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" було сплачено суму 3000,00 грн. Отже, загальна сума, сплачена ОСББ “Перлина» на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" станом на 16.01.2025, становить 39 343,51 грн.
З огляду на таке, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження в частині стягнення суми основного боргу було закрито.
Відповідно, судом вирішується питання лише щодо заявлених до стягнення пені в розмірі 62 240,35 грн., 3% річних в розмірі 6 407,10 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 070,81 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявних позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно умов п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
З наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат слідує, що вказані нарахування здійснені позивачем за період з листопада 2022 по серпень 2023.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Так, Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:
1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Відповідно до п.1,2 Статуту ОСББ “Перлина», визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всі платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об?єлиання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Згідно з п.3 Статуту ОСББ “Перлина», встановлено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку на прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує природний газ для власних потреб.
Отже, відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Схожа за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23.
Крім того, природний газ, який постачається позивачем відповідачу, використовується саме для надання послуг ОСББ з постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканцям будинку (населення) за вищевказаною адресою, а саме безпосереднім побутовим споживачам.
Отже, предметом договору постачання природного газу є фактично постачання теплової енергії, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку (населення), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.
11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
24.02.2022 Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями ОСББ) неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з листопада 2022 по серпень 2023 задоволенню не підлягає, адже у позивача було відсутнє право їх нараховування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не розповсюджується на відповідача, оскільки він є юридичною особою, а предметом укладеного між сторонами договору не є надання житлово-комунальних послуг, з огляду на таке.
В даному випадку, як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, споживач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» саме в інтересах співвласників уклав договір з постачальником (позивачем) про постачання природного газу і такий договір укладено саме з метою забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку. Зважаючи на мету створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА», діяльність ОСББ спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування та сприяння отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг. Отже, діяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.
Колегія суддів зазначає, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, використовує природний газ як споживач для власних потреб та не використовує для перепродажу.
ОСББ як юридична особа не має свого власного споживання. Згідно норм чинного законодавства ОСББ сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 Суд зазначив, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа не має свого власного споживання. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії.
Близькі за змістом висновки щодо правового визначення юридичної особи, створеної шляхом об'єднання споживачів (фізичних осіб), викладені у постановах Верховного Суду: 1) від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24 у правовідносинах з постачання природного газу споживачу (обслуговуючому кооперативу), у яких Верховний Суд виходив з того, що обслуговуючий кооператив як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем; 2) від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (ОСББ), у якій Верховний Суд виходив з того, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб. Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії, у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку"; 3) у постанові від 12.09.2022 у справі №361/5632/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (садівничому об'єднанню), у якій Верховний Суд виходив з того, що садівниче об'єднання є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об'єднання; 4) від 22.04.2024 у справі №511/1915/20, у якій Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що садівниче товариство є колективним споживачем електроенергії на підставі єдиного договору, укладеного між товариством і постачальником.
Отже, такі висновки є цілком застосовним за аналогією, оскільки правова природа відносин "постачальник - колективний споживач - кінцевий споживач (фізична особа)" є ідентичною незалежно від виду комунальної послуги (висновки з аналогічного питання викладені в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/3697/24 від 22.07.2025).
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 досліджуючи питання що з приводу правового статусу відповідача (Обслуговуючого кооперативу) як споживача природного газу зазначив, що статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:
побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
Суд відзначив, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо, про що також зазначає апелянт.
Поряд з цим, Суд виснував, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Суд відзначив, що відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків/об'єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Тобто, за висновком Суду, відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницький кооператив згідно з окремим Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб; як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Як вже було вказано вище, відповідно до Статуту відповідача, метою діяльності ОСББ “ПЕРЛИНА» є забезпечення захисту прав його членів, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, об'єднання не є прибутковою організацією та не має на меті отримання прибутку.
Тобто у даному випадку відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке об'єднання згідно з окремим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб.
Ураховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії діє виключно для забезпечення потреб таких осіб та є колективним побутовим споживачем природного газу.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, тобто, юридичною особою, що об'єднує споживачів - власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).
Наведене, відповідно спростовує твердження апелянта про зворотне, а саме про те, що відповідач у даних правовідносин виступає як юридична особа, а не колективним побутовим споживачем.
Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на те, що КМУ скасував мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг, оскільки відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» набули чинності 30.12.2023, тобто після заявленого позивачем до стягнення періоду заборгованості (з листопада 2022 по серпень 2023).
Слід також відзначити, що наявність умов укладеного між сторонами договору, яка передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань, визнання відповідачем основного боргу та його оплата, не можуть свідчити про правомірність нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки як вже було вказано вище, законодавець, на певний період та за наявності відповідних обставин, визначив можливість звільнення споживача від їх сплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у справі №916/5591/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 13.10.2025 у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Аленіна О.Ю. з 11.08.2025 по 05.09.2025, судді Філінюка І.Г. з 11.08.2025 по 12.09.2025 та судді Принцевської Н.М. з 09.09.2025 по 10.10.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.