ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/775/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
представники сторін у справі у судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025, суддя суду першої інстанції Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 18.08.2025
по справі №915/775/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс»,
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
в особі: філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
про: стягнення 908 993,59 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд cтягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» заборгованість у розмірі 908 993, 59 грн., яка складається з суми основного боргу - 880 078,32 грн. та понесених матеріальних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 28 915,27 грн., що включають 2 266,50 грн. - 1% річних від несвоєчасно сплачених сум та 26 648,77 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» основний борг у розмірі 880 078,32 грн, 1 % річних у розмірі 2 266,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 648,77 грн та судовий збір у розмірі 10 907,92 грн.
07.08.2025 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» надійшла заява б/н від 06.08.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №915/775/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача ТОВ «ОК Данаприс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» б/н від 06.08.2025 (вх. № 11494/25 від 07.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/775/25 задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн; в решті заяви відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними доказами доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5 000,00 грн, які в свою чергу є співмірними зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25.
Апелянт вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
На думку апелянта, Позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з АТ НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 у справі № 915/775/25 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/775/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.09.2025; призначено справу №915/775/25 до розгляду на 09.10.2025 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
09.10.2025 представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2024, якою призначено справу №915/775/25 до розгляду на 09.10.2025 о 11:00, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 09.09.2025, відповідачем - 09.09.2025.
Крім того, апелянт клопотав розглянути справу за відсутності його представника.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 09.10.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд cтягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» заборгованість у розмірі 908 993, 59 грн., яка складається з суми основного боргу - 880 078,32 грн. та понесених матеріальних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 28 915,27 грн., що включають 2 266,50 грн. - 1% річних від несвоєчасно сплачених сум та 26 648,77 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2025 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» основний борг у розмірі 880 078,32 грн, 1 % річних у розмірі 2 266,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 648,77 грн та судовий збір у розмірі 10 907,92 грн.
07.08.2025 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» надійшла заява б/н від 06.08.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №915/775/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача ТОВ «ОК Данаприс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.
25.06.2025 від відповідача до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
У вказаному клопотанні відповідач зазначив, зокрема, про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних обґрунтованих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідач також звернув увагу суду на те, що не дивлячись на нескладність справи, адвокатом було допущено порушення процесуального законодавства, а заява про усунення недоліків позовної заяви додатково була прорахована, як виконана робота, що підлягає оплаті. Крім того, в ціну вартості надання послуг введено вимоги і повторні вимоги, які подані поза межами справи, а подання відповіді на відзив, які взагалі не містить спростування тверджень та позиції відповідача, не надають додаткових обґрунтувань по суті спору та підготовлені, на погляд відповідача, з метою збільшити загальний розмір наданих послуг, а не захистити інтереси позивача.
Відповідач вказав, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі. Позивачем також не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню у повному обсязі з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав:
1) Договір № 0211202301 про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2023, укладений між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Клієнтом.
Відповідно до п. 1 Договору, адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу захисту прав і законних інтересів, а Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатом послуги.
За умовами п. 6 Договору обсяг і вартість (гонорар) наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який складається Адвокатом та узгоджується Клієнтом, на підставі фактично наданих Адвокатом послуг. Сторони прийшли до згоди, що зазначений пункт є визначенням ціни договору.
Відповідні до 6.1 Договору Адвокатом надається правова допомога клієнту щодо досудового та судового врегулювання спору, а саме щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «ОК Данаприс» за Договорами поставки товару.
Згідно з п. 7 Договір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання Сторонами своїх зобов'язань.
2) Розрахунок від 03.02.2025 до Договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги № 0211202301 від 02.11.2023, підписаний між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовником, зокрема, про таке:
- надання правової допомоги Замовнику, відповідно до п. 6 Договору, здійснюється на оплатній основі, шляхом виплати на банківський рахунок Виконавця гонорару Замовником за надання правової допомоги;
- Сторонами погоджено, що Виконавцем надається правова допомога Замовнику щодо досудового та судового врегулювання спору, а саме щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ТОВ «ОК Данаприс» за Договором поставки товару. Орієнтовна вартість надання правової допомоги складає 9 500 грн.
3) Рахунок № 10620252 від 01.06.2025 на суму 9500,00 грн, виставлений Бєликом Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, Товариству з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовнику, для оплати за юридичні послуги за договором № 0211202301 від 02.11.2023.
4) Платіжну інструкцію № 1993 від 02.06.2025, зі змісту якої вбачається здійснення ТОВ «ОК Данаприс» платежу у розмірі 9500,00 грн на користь Бєликова Вадима Ігоровича за рахунком № 10620252 від 01.06.2025.
5) Акт від 11.06.2025 прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги до Договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги № 0211202301 від 02.11.2023, підписаний між адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс», як Замовником, зі змісту якого вбачається, що Сторонами погоджено, що Виконавцем надано, а Замовником прийнято наступний обсяг правової допомоги:
- Вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, визначення правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом, вартість - 2 000,00 грн;
- Формування і подання вимоги до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про погашення заборгованості за Договором поставки товару, вартість - 1 000,00 грн;
- Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відповіді Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на вимогу ТОВ «ОК Данаприс», пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, аналіз нормативного матеріалу, узгодження правової позиції з клієнтом, вартість - 500,00 грн;
- Формування та подання позову з додатками до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів по справі № 915/775/25, вартість - 3 000,00 грн;
- Складення інших процесуальних документів: заява про усунення недоліків позовної заяви, повторна вимога до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про погашення заборгованості за Договором поставки товару, вартість 1 000,00 грн;
- Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відзиву відповідача AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на позовну заяву по справі № 915/775/25 та формування і подання відповіді на відзив, вартість - 2 000,00 грн;
- Разом - 9 500,00 грн.
Зі змісту акту також вбачається, що правова допомога надана в повному обсязі, передбаченому договором, Сторони не мають одна до одної претензій з приводу цих послуг.
6) Ордеру серії АЕ № 1354627 від 15.05.2025 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем у підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, Господарському суді Миколаївської області, на підставі договору (угоди) № 0211202301 від 02.11.2023 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК Данаприс» та адвокатом Бєликовим В.І.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів керується правовою позицією, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Як було встановлено вище, 25.06.2025 від відповідача до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 19.04.2023 у справі №911/2410/13).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказів на підтвердження наданої правової допомоги вартістю 9500,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, є витрати на такі види наданої позивачу правової допомоги, як:
- Формування та подання позову з додатками до AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів по справі № 915/775/25, вартість - 3 000,00 грн (п. 4 акту);
- Ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відзиву відповідача AT «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на позовну заяву по справі № 915/775/25 та формування і подання відповіді на відзив, вартість - 2 000,00 грн (п. 6 акту).
В той же час, такі види наданої позивачу правової допомоги, як вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, визначення правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом (п. 1 акту), пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, аналіз нормативного матеріалу, узгодження правової позиції з клієнтом (п. 3 акту частково), є складовою послуги та включається у формування та подання позову з додатками (п. 4 акту).
В свою чергу, такі види наданої позивачу правової допомоги, як формування і подання вимоги (п. 2 акту), ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відповіді на вимогу (п. 3 акту частково), складання інших процесуальних документів в частині складання повторної вимоги (п. 5 акту частково), не підлягають відшкодуванню в межах даної справи, оскільки вказані витрати пов'язані з претензійною роботою позивача з метою досудового врегулювання спору та не є витратами, пов'язаними з розглядом справи у суді.
Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, такі види наданої позивачу правової допомоги, як складання інших процесуальних документів в частині складання заяви про усунення недоліків позовної заяви (п. 5 акту частково), на переконання суду, також не підлягають відшкодуванню в межах даної справи, оскільки подання відповідної заяви було спрямоване на усунення допущених саме позивачем при поданні позовної заяви недоліків, а тому тягар відповідних витрат не може бути покладений на відповідача.
Таким чином, судом першої інстанції були враховані посилання відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
В той же час, безпідставними є посилання апелянта на відсутність належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, адже вони повністю спростовуються матеріалами справи.
Крім того, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Разом із тим, будь-яких доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку судом першої інстанції відповідних витрат позивача на правничу допомогу відповідачем суду не було надано.
Таким чином, самі лише посилання апелянта на неспівмірність витрат за відсутності конкретних обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, є лише декларативними та не доведеними.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 по справі №915/775/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран