Справа №760/9581/25 2/760/8953/25
13 жовтня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Горобчук К.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Галкіної Я.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди,
встановив:
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах адвокатом Галкіною Я.Г. (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» (надалі - відповідач) про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з позивача на користь відповідача на підставі виконавчого напису № 15902 вчиненого 05.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 стягнуто грошові кошти у сумі 3171,09 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 760/31966/21 виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Бригиди В.О. №15902 вчинений 05.07.2021 визнаний таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, позивач вважає, що грошові кошти у сумі 3171,09 грн. безпідставно набуті відповідачем і підлягають стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач вважає, що діями відповідача направленими на безпідставне стягнення коштів, позивачу заподіяна моральна шкода, яка оцінюється у 500 000 грн.
Відповідний розмір моральна шкоди позивач обґрунтовує тим, що після накладення арешту на його рахунки в межах виконавчого провадження в нього погіршився стан здоров'я, що було викликано душевними переживаннями позивача. Він неодноразово звертався до лікарів у зв'язку з погіршенням його хронічних захворювань.
Додатково вплинуло на моральний стан позивача, те, що його рахунки були арештовані, скористатися коштами на рахунку останній не мав змоги, заробітна плата також зараховувалася на арештовані рахунки. Вказане призвело до того, що позивач не мав коштів на існування. Щоб купувати ліки, позивач брав кошти в борг у своїх знайомих та друзів, що ще більше нервувало позивача і ще більше провокувало хворобу.
Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Майстренко О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Представником позивача подано заяву про усунення недоліків у строки встановлені судом.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження; призначено дату підготовчого судового засідання на 24.07.2024.
Відповідачем у строки встановлені судом відзив не подано.
24 липня 2025 року у підготовче судове засідання з'явився позивач, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.07.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 09.09.2025.
06 вересня 2025 року до суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в якій позивач повідомляв про зменшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди до 100 000 грн.
09 вересня 2025 року у судове засідання з'явився позивач, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Позивач підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити. У судовому засіданні було оголошено перерву до 01.10.2025.
01 жовтня 2025 року у судове засідання з'явились позивач та представник позивача, які підтримали позовні вимоги. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Після заслуховування учасників судом було досліджено докази, які містяться у матеріалах справи.
У судових дебатах позивач та представник позивача просили позов задовольнити.
Після стадії судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення - 13.10.2025.
Суд, заслухавши учасників справи, повно і всебічно дослідивши докази, які міститься у матеріалах справи, встановив такі факти та дійшов таких висновків.
Судом із змісту рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 760/31966/21 встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. вчинено виконавчий напис №15902 від 05.07.2021 про про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 12999 грн.
В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу м. Київа Фесик М.О. на підставі вказаного виконавчого напису здійснювалось виконавче провадження № НОМЕР_2, в межах якого стягнуто з позивача кошти у сумі 3171,09 грн.
Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригиди В.О. вчинений 05.07.2021, № 15902 визнаний таким, що не підлягає виконанню вказаним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 760/31966/21.
У матеріалах справи міститься копія постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 21.01.2025, згідно якого закінчено виконавче провадження з примусового стягнення виконавчого напису нотаріуса №15902 від 05.07.2021.
У матеріалах справи міститься також медична документація позивача, яка свідчить, що останні хворіє на хронічні захворювання : бронхіальну астму, пневмосклероз, алергічний реніт, тощо.
Вказане зокрема підтверджують:
- копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого алергологічного відділення № 9199, якою підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.04.2024 по 29.04.2024;
- копії огляду сімейного лікаря від 13.08.2024, від 24.05.2024, від 21.06.2024, від 01.07.2024;
- копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого алергологічного відділення № 309, якою підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.01.2025 по 17.01.2025;
- копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого алергологічного відділення №26772, якою підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.12.2023 по 09.01.2024;
- копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого алергологічного відділення № 9199, якою підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.04.2024 по 29.04.2024;
- копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого алергологічного відділення № 23046, якою підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.11.2023 по 24.11.2023
- копія обстеження від 07.11.2024 р., де вказано діагноз: гіпертонія неускладнена (гіпертонічний криз), та інші медичні документи.
Також в матеріалах справи міститься копія довідки МСЕК від 16.09.2024 згідно якого позивачу встановлено первинно ІІІ групу інвалідності з 04.09.2024, причина інвалідності «інвалід з дитинства».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів).
Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна (висновки Верховного Суду у постанові від 06.10.2021 у справі № 623/363/20, постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20).
Відтак, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача у примусовому порядку у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05.07.2021 № 15902, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали.
Грошові кошти у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 стягненні з позивача саме на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05.07.2021 № 15902, який наразі не підлягає виконанню як правова підстава до стягнення.
При цьому відповідач не позбавлений можливості доводити наявність підстав для стягнення з позивача кредитної заборгованості в іншому порядку.
Тому, отримані відповідачем грошові кошти у сумі 3171,09 грн. підлягають стягненню на користь позивача відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд звертає увагу на таке.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, у ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Із пояснень позивача встановлено, що він отримував від відповідача грошові кошти у позику, і в подальшому не повернув їх у строк встановлений кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідачем здійснювалась стягнення вказаної заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса до моменту визнання його таким, що не підлягає виконання рішенням суду.
В позовній заяві не наведено в чому полягає протиправність дій відповідача та не надано доказів, які б вказували на протиправну, вину діяльність відповідача відносно позивача.
Щодо надання позивачем медичної документації в підтвердження заподіяння моральної шкоди, то із її змісту вбачається, що позивач хворіє з дитинства і постійно перебуває на лікарському контролі у сімейного лікаря і в інших медичних установах.
Надана медична документація не містить доказів, що стан здоров'я позивача, наявність хронічних захворювань, їх загострення знаходяться у причинному зв'язку із діями відповідача по стягненню із позивача заборгованості в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Також відсутні у матеріалах справи докази, що позивач внаслідок арешту рахунків у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 був вимушений отримувати кошти на купівлі ліків в борг у друзів та рідних.
Отже, в справі відсутні докази того, що саме стягнення заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 призвело до погіршення здоров'я позивача, загострення хронічних захворювань і встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
У ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем та його представником не надано до матеріалів справи доказів, на підставі яких суд міг би встановити наявність причинного зв'язку між станом здоров'я позивача і діями відповідача по стягненню з нього заборгованості.
За вказаних обставин, суд вважає, що позов в частині стягнення відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення на користь позивача коштів у сумі 3171,09 грн..
В частині судових витрат суд звертає увагу на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позові позивачем заявлено до стягнення загальну суму 503171,09 грн. та відшкодування судових витрат: судового збору у сумі 6211,20 грн. та 15000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також представником позивача 06.09.2025 подано заяву про зменшення позовних вимог в в частині стягнення моральної шкоди до 100 000 грн. і повернення у зв'язку з цим судового збору у сумі 3788,80 грн.
У п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України вказано, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ця судова справа розглядається за правилами загально позовного провадження, а підготовче судове засідання у справі закрито ухвалою суду від 24.07.2025.
Отже, вказана заява представника позивача про зменшення позовних вимог і повернення у зв'язку з цим судового збору задоволенню не підлягає, так як подана після закриття підготовчого засідання.
З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування судового збору 1211,20 грн. в частині вимоги щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 3171,09 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, враховую обсяг виконаних робіт, часом витраченим адвокатом та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3171 гривню 09 копійок та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», код за ЄДРПОУ 41350844, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського (Сурикова), 3.
Суддя О.М. Майстренко