Справа № 361/12864/24
08 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У грудні 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року в розмірі 18 367,22 грн, а також судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.10.2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 0505-1354, який разом із Правилами складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Сторони за договором узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. На момент звернення позивача до суду строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 28.10.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 02/10/2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним із відповідачем. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0505-1354. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 18 367,22 грн, з яких заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) становить 7 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11 000 грн, інфляційні збитки - 305,66 грн, нараховані 3% річних - 61,56 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
26.12.2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» передано до Подільського районного суду міста Києва на розгляд за територіальною підсудністю.
10.03.2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.05.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача посилається на те, що позивачем не представлено доказів укладення кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 року, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства. Надана до суду копія Договору, графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису ОСОБА_1 . Позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами ознайомлювався відповідач. Крім того, позивачем не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Також заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Сторона відповідача звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Також позивачем не представлено доказів досудового врегулювання спору. Відтак, у задоволенні позовних вимог за позовною заявою ТОВ «Факторинг Партнерс» просить відмовити. Крім того, заявлено клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
04.06.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначено, що укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 договір № 0505-1354 від 07.10.2020 року відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін, сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором. Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, а також неодноразово частково сплачував заборгованість, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що між сторонами укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Також позивач посилається на те, що перерахування відповідачу коштів за договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року в сумі 7 000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Ні первісний кредитор, ні позивач не є банківською установою та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів, отже твердження відповідача в цій частині не заслуговують на увагу. З представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплачував нараховані відсотки та пролонгував строк користування кредитом, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавались недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Вказані стороною відповідача норми закону щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу, пені) є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку нараховувались відсотки за користування кредитом, які не є пенею. Заходи досудового врегулювання спору між сторонами не вживались оскільки обов'язковий порядок проведення досудового врегулювання у даній категорії справ чинним законодавством не передбачений.
08.09.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 07.10.2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 0505-1354, відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем комісію та проценти за користуванням Кредитом.
Відповідно до п. 13 кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 року цей кредитний договір та Правила разом складають єдиний договір (надалі - Договір) та визначають усі істотні умови Договору. Укладаючи цей Кредитний Договір Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Для того, щоб укласти кредитний договір в електронній формі позичальником ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію шляхом використання Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (детальний опис дій користувача - Позичальника наведений у моніторингу дій користувача в ІТС).
Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Згідно з п. 5.4 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 161-П від 01.10.2020 року укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір ,укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник / Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Кредитного Договору).
Закон України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції закону, чинної на момент укладення кредитного договору) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Статтею 14 вищезазначеного Закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд враховує те, що позивач подав до суду паперову копію електронного доказу і хоча сторона відповідача заперечує укладення кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 року у такій формі, однак не надала відповідного клопотання про витребування оригіналу електронного доказу. Водночас у суду відсутні сумніви щодо невідповідності поданої паперової копії електронного доказу його оригіналу.
Як вбачається з матеріалів справи стороною відповідача документи, що складають кредитний договір № 0505-1354 від 07.10.2020 підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - А897, який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий.
За інформацією з моніторингу дій користувача в ІТС ТОВ «Укр Кредит Фінанс»: «на номер абонента НОМЕР_1 07.10.2020 о 14:48:18 було доставлено SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання».
При цьому, суд враховує те, що сторона відповідача не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу або що на час укладення кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 відповідач втратив вказаний засіб зв'язку.
Із урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 в електронній формі.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору строк кредиту - 21 день, термін платежу - 27.10.2020 року, сума кредиту - 7 000 грн, нараховані проценти - 2940 грн, комісія по кредиту - 0 грн, разом до сплати - 9 940 грн.
Пунктом 4 кредитного договору визначено, що протягом строку Кредиту фіксована процента ставка складає 2 % від непогашеної Суми Кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування ОСОБА_2 кредиту до закінчення визначеного Кредитним Договором строку, на який надається Кредит. Річна процента ставка складає 730%.
Згідно з п. 10 Позичальник зобов'язаний повернути Кредит та сплатити комісію (у разі нарахування), проценти за користування Кредитом та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше Термін платежу шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах.
Згідно з п. 11.1 Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 ЦК України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно.
Позивач підтверджує довідкою АТ КБ «ПриватБанк» перерахування 07.10.2020 року кредитних коштів в сумі 7 000 грн відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_2 за допомогою інтернет-еквайрингу -Liqpay ID платежу - 1443572990.
Дана квитанція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги». Квитанція підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення. При цьому еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164).
У зв'язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Більше того, як вбачається з листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250708/75913-БТ від 14.07.2025 року, надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 . На таку банківську карту 07.10.2020 зараховано суму 7 000 грн, ID платежу - 1443572990. Також підтверджено, що номер телефону НОМЕР_1 є фінансовим номером ОСОБА_1 та на цей номер телефону відправлялась інформацію про підтвердження операції за платіжною карткою № НОМЕР_2 07.10.2020 року.
Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано свої зобов'язання за договором, шляхом перерахування обумовленої договором суми коштів на рахунок позичальника. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та належним чином їх не виконує.
Згідно з довідкою-розрахунком позивача станом на 06.12.2024 станом за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 18 367,22 грн, з яких заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) становить 7 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11 000 грн, інфляційні збитки - 305,66 грн, нараховані 3% річних - 61,56 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
При цьому, позивачем надано детальні щоденні нарахування та погашення по договору № 0505-1354 від 07.10.2020 грн станом на 09.11.2011 року, з яких вбачається, що за період з 07.10.2020 по 28.10.2020 року відповідачем здійснювалось погашення кредиту, проценти нараховувались щодення у розмірі 2 % за період з 07.10.2020 року по 14.01.2021 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нарахування відсотків здійснено первісним кредитодавцем відповідно до умов кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020. При цьому, відповідачем не представлено суду доказів виконання зобов'язання у повному обсязі або ж проведення та надання власного контррозрахунку у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
Крім того, відповідач зазначив, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що не відповідає вимогам Законів України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Встановлено, що кредитний договір № 0505-1354 від 07.10.2020, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, а відтак відсутні правові підстави для визнання недійсним такого кредитного договору керуючись положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також, згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Вищевказана норма закону застосовується щодо нарахування пені за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним. Як вбачається з умов кредитного договору № 0505-1354 від 07.10.2020 та довідки-розрахунку позивача станом на 06.12.2024 станом за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11 000 грн, які нараховувались кредитодавцем як відсотки за користуванням кредитом, а не пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним. Отже, положення ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» також не застосовуються до спірних правовідносин.
Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не представлено доказів досудового врегулювання спору. Разом з тим, обов'язковий порядок проведення досудового врегулювання в даній категорії справ чинним законодавством не передбачено.
Також судом встановлено, що 28.10.2021 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 02/10/2021. Пунктом 3.13. договору факторингу № 02/10/2021 від 28.10.2021 року передбачено, що право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників.
09.11.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було підписано Реєстр боржників № 1, відповідно до якого Первісний кредитор відступив (передав) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» своє право вимоги заборгованості за Кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за кредитним договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 . Оплату згідно з договором факторингу № 02/10/2021 від 28.10.2021 року проведено ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до платіжних доручень від 21.12.2021 року, від 31.01.2022 року, від 14.07.2022 року.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи відповідно до статті 79 ЦПК України.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору підтверджується платіжною інструкцією № 0481950010 від 16.12.2024 про сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 р., укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс», прайс-лист АО «Лігал ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 91 від 01.11.2024 року, витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 року.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті № 1 від 29.11.2024 р. вбачається, що адвокатським обєднанням надано послуги, загальна вартість яких складає 9 000 грн.
Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконану адвокатським об'єднанням роботу, задоволення позовних вимог, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 0505-1354 від 07.10.2020 року у розмірі 18 367 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
У задоволенні решти вимог щодо стягнення судових витрат відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Я.К. Левицька