Номер провадження 1-кс/754/3358/25
Справа № 754/17022/25
Іменем України
10 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання у кримінальному провадженні № 12025100030002388 від 19.08.2025 про продовження строку застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житковичі Житковичського р-ну Гомельської обл., білоруса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
10.10.2025 старший слідчий СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням прокурора - виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_6 зранку 19.08.2025 перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , разом з неповнолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка напередодні залишилася ночувати в його квартирі. В цей час, у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаного із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій.
У подальшому, цього ж дня, приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також вік потерпілої, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, усвідомлюючи при цьому свою фізичну перевагу стосовно неповнолітньої ОСОБА_9 , здійснив дії сексуального характеру, які проявились у вагінальному проникненні геніталіями ОСОБА_6 в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 без її добровільної згоди (зґвалтування), чим посягнув на статеву недоторканість, нормальний фізичний, а також психічний розвиток неповнолітньої ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування неповнолітньої особи), тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
19.08.2025 ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
20.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави, строком до 18 год. 35 хв. 19.10.2025.
Постановою виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури від 09.10.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100030002388 від 19.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 20.11.2025.
Двомісячний строк запобіжного заходу, а саме тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 19.10.2025, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не надається можливим, оскільки для зібрання достатніх доказів для остаточного та беззаперечного доведення вини підозрюваного у провадженні необхідно виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема: отримати три висновки судових молекулярно-генетичних експертиз; отримати висновок судової психологічної експертизи стосовно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 ; призначити амбулаторну судову психіатричну експертизу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , за результатами проведення якої отримати висновок експерта; провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, у проведенні яких виникне необхідність, а також відповідно до вимог ст. 28 КПК України, прийняти законне процесуальне рішення з урахуванням вимог глави 24 КПК України.
Результати вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, оскільки вони можуть бути використані для доведення обставин, визначених ст. 91 КПК України.
У клопотанні слідчий зазначає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного, необхідно продовжити. На час звернення з клопотанням ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 177 КПК України, які були наявні на момент застосування запобіжного заходу та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.
Розгляд клопотання розпочато за минуванням трьох годин з моменту вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
В судовому засіданні сторона обвинувачення просила клопотання задовольнити, продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення, у сторони обвинувачення відсутності докази, які б підтверджували причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому дій, а також наполягав на непорядній поведінці потерпілої.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника у вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думки учасників судового розгляду, слідчий суддя робить такий висновок.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, дослідженими слідчим суддею та наявними в матеріалах доданих до клопотання, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_9 за 19.08.2025; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 19.08.2025; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 ; протоколом обшуку від 19.08.2025; протоколом огляду від 19.08.2025 за участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.08.2025; протоколом огляду від 03.09.2025; протоколом огляду від 06.09.2025; речовими доказами у кримінальному провадженні; іншими матеріалами у всій їх сукупності.
Так, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та на даному етапі розслідування підтверджуються достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Слідчий суддя акцентує увагу, що під час досудового розслідування при вирішення питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному застосовується стандарт доведення «обґрунтованої підозри», який є менш суворим, ніж стандарт доведення «поза розумним сумнівом», що має бути застосований під час вирішення судом питання про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Згідно з п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також, на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального провадження є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, тому, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.
В наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази причетності підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, який є особливо тяжким злочином, він обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення на строк до дванадцяти років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання суду, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та може впливати на свідків і потерпілу.
Слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції, правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, існує цілком реальний ризик переховування від органів досудового розслідування та суду і на даний час цей ризик не зменшився.
Слідчий суддя також враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що на переконання слідчого судді, свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованого діяння.
Слідчий суддя враховує практику Європейського Суду, згідно з якою врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).
Крім того зважаючи на стадію кримінального провадження продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків і неповнолітню потерпілу.
Отже зазначені ризики носять не абстрактний, а конкретний характер і доводяться відповідними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України»).
Слідчий суддя вважає, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, на які посилається слідчий обґрунтовуючи клопотання, оскільки застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як, виходячи зі змісту ст. ст. 179, 180, 181, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі обвинуваченого можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Прокурором доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставини, які зазначені підозрюваним та захисником, не можуть бути підставою для відмови в продовженні строку тримання під вартою, оскільки на даному етапі кримінального провадження вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обгрунтованість підозри.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, слідчий суддя також враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 року, в якому Суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчий суддя переконався у судовому засіданні, що до спливу строку застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу завершити досудове розслідування не можливо.
З урахуванням викладеного, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків, натомість, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, доведеним прокурором у судовому засіданні.
Стосовно визначення альтернативи у вигляді застави, то відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
При цьому, вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насилля.
Керуючись ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196-199, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100030002388 від 19.08.2025 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, строк тримання під вартою без визначення розміру застави на 42 доби до 20.11.2025 (включно).
Строк дії ухвали - до 20.11.2025 (включно).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Час оголошення повного тексту ухвали: 10.10.2025 о 16 год. 45 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_12