ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 755/16077/24
провадження № 2/753/1367/25
17 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.
за участю сторін
позивача ОСОБА_1 ;
відповідача ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ), яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та частина квартири АДРЕСА_3 .
Її мати - ОСОБА_3 залишила на ОСОБА_1 заповіт на земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Також ОСОБА_3 склала заповітна частку квартири АДРЕСА_3 та заповіла її своєму онукові ОСОБА_4 .
Заповіт на ім'я ОСОБА_1 посвідчений 27 липня 2012 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гавриленко А.М. за реєстровим № 1-1167.
Позивачка на час смерті ОСОБА_3 не проживала разом із матір'ю та не мала спільного побуту.
Повідомляє, що їй не було відомо про наявність складеного заповіту на її ім'я. Нотаріус про наявність заповіту їй також не повідомила.
Вказаний заповіт на її ім'я випадково знайдений сином - ОСОБА_4 під час здійснення косметичного ремонту у квартирі її покійної матері.
Після того, як дізналася про наявність заповіту складеного на своє ім'я, звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності через пропуск строку для прийняття спадщини, про що 28 червня 2024 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1822 02-31.
Зазначає, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5) на нотаріуса покладено обов'язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Отже, позивачу не було повідомлено про відкриття спадщини, про наявність на її ім'я заповіту та, відповідно, наявності спадкових прав.
Таким чином, необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визначити додатковий строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 тривалістю в 2 місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
13 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про витребування з Сьомої київської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи №87/2021, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року витребувано з Сьомої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №87/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 березня 2025 року на виконання ухвали суду від 13 лютого 2025 року Сьома київська державна нотаріальна контора направила копію спадкової справи № 87/2021 до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав заявленим у позовній заяві, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач, у свою чергу, позов не визнала, заперечила проти його заявлених у ньому підстав та просила відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - матір ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого наявна в матеріалах справи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
За життя, 27 липня 2012 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження: земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_1 .
Із копій матеріалів зі спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , випливає, що ОСОБА_2 як спадкоємиця за законом прийняла спадщину.
28 червня2024 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом на спадкове майно - земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. від 28 червня 2024 року № 1821-02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 .
У постанові державним нотаріусом зазначено підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом сплив строку для прийняття спадщини та ненадання доказів постійного проживання разом з померлою на час смерті.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, тимчасова непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (див. постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Таким чином, наведені позивачкою обставини щодо необізнаності про наявність заповіту не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Інших причин, пов'язаних з наявністю об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивачка не навела та в матеріалах справи відсутні відповідні докази.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, а також на встановлені судом обставини, зокрема, на відсутність поважних причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 жовтня 2025 року.