ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/20240/24
провадження № 2/753/1291/25
30 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.
за участю сторін
позивача ОСОБА_1 ;
представника позивача ОСОБА_2 ;
представника відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що після смерті його батьків відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала покійній матері ОСОБА_3 та 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала покійному батьку ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05 травня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач, після смерті свого батька ОСОБА_4 , звернувся із заявою до нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 20 серпня 2024 року № 72989350.
Під час оформлення спадщини дізнався від державного нотаріуса, що його батьки розлучені з 1980 року.
Крім того, виявилося, що його покійний батько прийняв спадщину, але не оформив її.
Покійні батьки позивача проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , як чоловік і дружина, вели спільне господарство, мали спільний побут,доглядали один за одним.
Хоча батьки і проживали однією сім'єю, проте покійний батько не скористався своїм правом встановити у суді факт проживання однією сім'єю з мітір'ю, бо хворів на IX дифузний кардіосклероз, фібриляція передсердь постійна форма. СН ІІ Б, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню з 2005 року.
На підтвердження обставин, що батько з матір'ю проживали разом однією сім'єю, надано довідку ЖЕК № 206 від 19 червня 2006 року та довідку ЖЕД № 203 від 22 травня 2013 року, де вказано, що батьки зареєстровані разом із 21 серпня 1980 року, батько зазначений як власник особового рахунку та власник 1/2 частини квартири, а матір (дружина) та власник 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
17 вересня 2024 року державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 через пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини і роз'яснив про можливість поновлення цього строку в судовому порядку.
20 вересня 2024 року позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті своєї матері до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори, де заведено спадкову справу від 20 вересня 2024 року № 73012859.
Позивач є єдиним спадкоємцем померлої матері та батька, інших спадкоємців як за заповітом, так і за законом немає.
Крім нього у його батьків дітей більше не було.
Зазначив, що пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він не знав, що батьки розлучені, а його покійний батько повідомляв, що оскільки вони з його покійною матір'ю були зареєстровані та проживали за однією адресою, то після її смерті він прийняв спадщину, а позивачу буде достатньо все оформити після його смерті.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Витребувати спадкову справу № 537/2024 у Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, яка була заведена після смерті ОСОБА_4 . Витребувати спадкову справу № 547/2024 у Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, яка була заведена після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 537/2024 щодо спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано у Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 547/2024 щодо спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У листопаді 2024 року Київська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що для визначення особі додаткового строку на прийняття спадщини повинні бути зазначені поважні причини пропуску такого строку, адже без зазначення поважних причин у суду відсутні правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
20 листопада 2024 року на виконання ухвали суду від 17 жовтня 2024 року Шістнадцята київська державна нотаріальна контора направила копію спадкової справи № 537/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та копію спадкової справи № 547/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими з підстав заявлених у позовній заяві та просили задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте у відзиві зазначив про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації смерті у місті Києві, копія якого наявна в матеріалах справи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 - батько ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого наявна в матеріалах справи.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.
За життя, 19 березня 2013 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження: квартиру АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному.
17 вересня 2024 року позивач, після смерті свого батька ОСОБА_4 , звернувся до нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Того ж дня ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_4 , звернувся до нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
17 вересня 2024 року позивач звернувся з листом до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори щодо надання йому роз'яснень щодо прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3
17 вересня 2024 року Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора надіслала ОСОБА_1 роз'яснення щодо прийняття останнім спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3
20 вересня 2024 року позивач, після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , звернувся із заявою до нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Із копій матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний 30 грудня 1988 року.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 05 травня 2001 року № 29798 на квартиру АДРЕСА_2 право спільної сумісної власності належало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Листом державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 17.09.2024 року № 1959/01-16 повідомлено ОСОБА_1 , що ним пропущено строк на прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 а також вказано на відсутність доказів постійного проживання разом з померлою на час смерті.
У судовому засідання свідок ОСОБА_6 повідомила про те, що із позивачем у неї сусідські відносини та вони знайомі з 1980 року.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні також повідомив про те, що із позивачем у нього сусідські відносини. Проживає у будинку АДРЕСА_3 із 1992 року. Із сім'єю ОСОБА_8 знайомий. Про факт розлучення ОСОБА_8 не знав. ОСОБА_8 проживали як чоловік та жінка, тобто разом, у них були нормальні сімейні відносини.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, тимчасова непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, і він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (див. постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Таким чином, наведені позивачем обставини щодо необізнаності про неприйняття спадщини ОСОБА_9 - батьком позивача не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Інших причин, пов'язаних з наявністю об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні відповідні докази.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, а також на встановлені судом обставини, зокрема, на відсутність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 жовтня 2025 року.