ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18310/23
провадження № 6/753/561/25
"10" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КОЛЕСНИК О.М.
при секретарі МЕЛЬНИК В.А.
за участю сторін не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про приведення виконавчого листа №753/18310/23, виданого 21 лютого 2024 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у відповідність до закону
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про приведення виконавчого листа №753/18310/23, виданого 21 лютого 2024 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у відповідність до закону.
Відповідно до поданої заяви, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» просило суд: «привести у відповідність до вимог ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист №753/18310/23, виданий 21 лютого 2024 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року, шляхом внесення до нього відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер та дату народження ОСОБА_1 .
Мотивуючи заяву тим, що у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» наявні перешкоди у пред'явленні виконавчого листа до виконання та відсутність даних про дату народження та ідентифікаційний код боржника, що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
В судове засідання заявник та заінтересована особа не з'явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Відповідно до стст. 269, 432 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про приведення виконавчого документу у відповідність до закону не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01 грудня 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва, ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі у розмірі 67 852,35 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 54 177,83 грн., 3% річних у розмірі 3 038,08 грн. та 10 636,44 грн. - інфляційної складової боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн., всього стягнуто 70 536,35 грн.
21 лютого 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва видано уповноваженому представнику стягувачу виконавчий лист на примусове виконання рішення суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст.431 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати до виконавчого документа, встановленим законом.
Як вбачається з ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Відповідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Отже, зазначений у цій статті перелік не є вичерпним та стягувач має право зазначити у заяві про примусове виконання рішення до виконавчої служби дані які ідентифікують особу боржника, якщо наявні дані у стягувача.
Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов'язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18.
Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України, а також ч. 1ст. 302 ЦК України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону, з метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц.
Згідно ст. 79 Цивільно процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 Цивільно процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 5 ст. 81 Цивільно процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ст. 80 ЦПК).
В статті 89 Цивільно процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За умовами ч. 1, 2 Цивільно процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Цивільно процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що при подачі позову та при подачі заяви про приведення виконавчого документа у відповідність до закону, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», не було зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків та дату народження боржника, при цьому в матеріалах справи відсутня ця інформація, в зв'язку з чим, на час ухвалення судового рішення та при видачі виконавчого листа, судом було зазначено індивідуальні дані щодо особи відповідача ОСОБА_1 , в той же час заявником не долучено постанову державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу, що унеможливлює з'ясувати підстави відмови у прийнятті виконавчого листа до виконання, тому заява ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про приведення виконавчого документу у відповідність до закону, є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 354, 431 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про приведення виконавчого листа №753/18310/23, виданого 21 лютого 2024 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у відповідність до закону - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.