Справа №752/15701/24
Провадження №2/752/6215/24
05 листопада 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кокошка О.Б.,
за участю секретаря Матяш В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Гуцол Анастасія Олександрівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення нотаріуса,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Гуцол Анастасія Олександрівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення нотаріуса.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є людиною з інвалідністю другої групи, яку отримав внаслідок травм, пов'язаних із захистом Батьківщини. Також він є учасником бойових дій, у зв'язку з чим приймав участь у період з 31.03.2014 по 06.11.2015 у бойових діях у зоні АТО на території Донецької та Луганській областях. Він на підставі рішення комісії отримав грошову компенсацію для отримання житла, внаслідок чого він купив 12.02.2019 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира є його єдиним житлом. Враховуючи отримані ним травми, через обмеження його трудової діяльності, здібностей до спілкування та контролю за поведінкою він потребував постійного перебування поруч з ним людини, яка б здійснювала його догляд та утримання. Відповідач є його рідною сестрою. Вона погодилася здійснювати догляд за ним, у зв'язку чим запропонувала йому в обмін на вказану допомогу отримати від нього належну йому квартиру. Між ним та відповідачем 20.08.2019 був укладений договір дарування вказаної квартири. Між ними була домовленість, що відповідач буде проживати разом з ним та надавати йому допомогу щодо утримання квартири - вести домашнє господарство, ходити в аптеку та надавати йому першу допомогу при приступах. Він в свою чергу за їх домовленістю буде продовжувати проживати у вказаній квартирі та сплачувати комунальні послуги. У лютому 2022 року, враховуючи безпеку через повномасштабну війну, відповідач запропонувала переїхати йому у м. Біла Церква у квартиру, власником якої був син відповідача. Проте, у грудні 2023 року відповідач повідомила йому про необхідність звільнення ним квартири її сина. Вона відмовилася надавати йому допомогу. Отже, він дізнався про порушення його прав відповідачем, оскільки вона залишила його без квартири та утримання. Через вказані обставини він вважає недійсним укладений договір дарування квартири, належної йому. Під час укладення вказаного договору він помилився щодо обставин та істотних умов вказаного договору. Вони досягли усної домовленості, а враховуючи його стан здоров'я він не зміг у повній мірі концентруватися та усвідомити юридичний зміст укладеного договору.
Позивач просив визнати недійсним вказаний договір дарування квартири, скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності за відповідачем на вказану квартиру та відновити становище шляхом поновлення права власності на вказану квартиру.
14.08.2024 судом постановлена ухвала про забезпечення позову.
14.08.2024 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.09.2024 судом постановлена ухвала про витребування доказів.
Учасники справи у підготовче засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача адвокат Бойко М.Г. надав заяву про визнання відповідачем позовних вимог, в якій просив розглянути справу без його участі та участі відповідача. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що відповідач визнала позов її рідного брата та готова без судового рішення через нотаріуса переоформити вказану квартиру.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 12.02.2019, копії витягу з реєстру від 14.02.2021 №156341393 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
12.08.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою відповідача, було укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується копією вказаного договору.
Згідно з інформації з реєстрів від 15.07.2024 №386797476 право власності на зазначену квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі вказаного договору дарування квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно з ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Отже, за змістом ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Верховний Суд у постанові від 15.09.2021 у справі №161/17523/16-ц виклав правовий висновок, згідно з яким наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, - суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі (іншому житлі) після укладення договору дарування. Виключно у разі встановлення цих обставин правила частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За таких обставин, оскільки відповідач визнала пред'явлені позовні вимоги та з матеріалів справи не вбачається, що визнання нею позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю та має незадовільний стан здоров'я дійсно помилився щодо своїх прав та обов'язків, оскільки за оспорюваним договором розраховував на отримання від відповідача допомоги та догляду, яких він потребує за віком та за станом здоров'я, але натомість передав відповідачу у власність належну йому квартиру безоплатно та без встановлення умов щодо надання їй допомоги та догляду, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Водночас оскільки підставою для внесення державним реєстратором запису про право власності відповідача на оспорюване майно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно був договір дарування, який даним судовим рішенням визнається недійсним, і правочин недійсним є з моменту його укладення та такий правочин не створює ніяких наслідків для його сторін, то відповідно всі наслідки такого правочину втрачаються з моменту їх виникнення, і відповідно всі реєстрові записи, які були вчинені на підставі такого правочину, мають бути також скасовані і майно підлягає поверненню у власність позивача.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Гуцол Анастасія Олександрівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення нотаріуса - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири від 12.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцол А.О.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 32887547; дата реєстрації: 20.08.2019; державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцол А.О.).
Повернути у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Шевчук Юрій Іванович, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Волонтерська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача: адвокат Бойко Максим Геннадійович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-е, оф. 104.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського округу Гупол Анастасія Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складене 05.11.2024.
Суддя О. Б. Кокошко