Справа № 526/1948/25
Провадження № 1-кс/526/364/2025
іменем України
10 жовтня 2025 року слідчий суддя Гадяцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 29.09.2025 про закриття кримінального провадження № 12025175560000012 від 24.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
де сторонами є: скаржник ОСОБА_3 , представник скаржника ОСОБА_4 , дізнавач ОСОБА_5
До слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 29.09.2025 про закриття кримінального провадження № 12025175560000012 від 24.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яка мотивована тим, що дізнавач не забезпечив ефективного розслідування, допустив свідоме порушення процесуальних норм, а також не вжив всіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів. Просить визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її.
Скаржник та її представник підтримали подану скаргу та просять її задовольнити.
Дізнавач на судовий розгляд не з'явився, будучи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали скарги та заслухавши доводи учасників справи, слідчою суддею встановлено, що сектором дізнання відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області проводилося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025175560000012 від 24.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
29 вересня 2025 року дізнавачем СД відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області вказане кримінальне провадження закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Положення ст. 284 КПК України передбачають підстави закриття кримінального провадження, в т.ч. у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті. Постанова дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Пункт 3 ч. 1 ст. 303 КПК України вказує, що на досудовому провадженні рішення дізнавача про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Скаржник звернулась із скаргою на постанову від 29 вересня 2025 року дізнавача про закриття кримінального провадження, покликаючись на неповноту та необ'єктивність досудового розслідування, оскільки, дізнавач не провів необхідних слідчих (розшукових) дій для з'ясування обставин провадження.
Оскаржуваною постановою встановлено, що із аналізу матеріалів провадження вбачається, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, чи будь-яких інших кримінальних правопорушень.
Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що будучи допитана як потерпіла ОСОБА_3 показала, що під час зустрічі з ОСОБА_6 між ними відбулася розмова, за якої відбулося певне непорозуміння, а коли остання почала відходити, то ОСОБА_3 здійснила правою рукою легкий поштовх у спину ОСОБА_6 , а ОСОБА_6 , відчувши поштовх, розвернулася та нанесла прямий удар безпосередньо в обличчя ОСОБА_3 та пішла від неї, а ОСОБА_3 , наздогнавши ОСОБА_6 , у пориві гніву нанесла удар у відповідь, ззаду по голові. ОСОБА_6 пояснила, що зустрілася в магазині з ОСОБА_7 , яка стала її ображати та, скоротивши відстань, першою долонею руки нанесла цілеспрямований удар в область обличчя (губи та ніс), а ОСОБА_6 з метою самозахисту себе та своєї дитини, не маючи умислу на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, рефлекторно своєю рукою відмахнулася в сторону ОСОБА_3 . З пояснень свідків видно, що вони бачили конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , який переріз в бійку, а свідок ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_3 першою вдарила ОСОБА_6 по обличчю. З відеозапису, вилученого в магазині, було встановлено, що першою в описаній ситуації активну насильницькі дії вчинила саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 діяла у відповідь на такі дії.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження, дослідження і оцінки доказів, які стосуються цього провадження, в їх сукупності.
Підстави закриття кримінального провадження визначені ст. 284 КПК України.
Так, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, на який посилається дізнавач в оскаржуваній постанові, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 40, 40-1 КПК України дізнавач, серед іншого, наділений повноваженням приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Процесуальна самостійність дізнавача є важливий елемент його статусу, який полягає у праві слідчого при провадженні розслідування самостійно приймати всі рішення про його спрямування і про провадження слідчих дій при повній відповідальності за їх законне і своєчасне проведення.
Поряд з цим, КПК України серед загальних засад кримінального провадження виділяє змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені у ст. 91 КПК України. Обов'язок доказування цих обставин, за певними винятками, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. 92 КПК України). Доказування здійснюється на підставі доказів (ст. 84 КПК України).
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, складається обвинувального акт, який направляється до суду (ст. 93, 290, 291, 293 КПК України).
Разом з цим, КПК не визначає перелік обов'язкових доказів чи процесуальних дій проведення яких необхідно здійснити у тому чи іншому провадженні, а надає можливість самостійно обирати та визначати якими доказами сторона обвинувачення буде обстоювати свою позицію та доводити винуватість особи в суді.
За таких обставин слідчий суддя дійшов до висновку стосовно дискреційних повноважень дізнавча щодо обсягу та спрямованості проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а також на власний розсуд вирішує необхідність проведення певних слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій з урахуванням конкретних обставин справи. Як встановлено вище, вказана постанова дізнавача є законною, обґрунтованою, належно мотивованою та відповідає вимогам кримінального процесуального закону України.
Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови дізнавачем при проведенні досудового розслідування було вжито всіх засобів, у межах наданих їй повноважень, для встановлення дійсних обставин справи та надано об'єктивну оцінку таким, наведені скаржницею доводи не спростовують висновків дізнавача про наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження, оскільки, при проведенні досудового розслідування були ретельно перевірені обставини даного провадження, при цьому дізнавачем проведені перевірки можливих версій та встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, їм надано належну оцінку, досліджено та проаналізовано їх у сукупності, а тому вищевказані твердження скаржниці не можуть слугувати підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Посилання скаржника на не проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, а також пояснення, надані в судовому засіданні, щодо необхідності проведення експертизи відеозапису, перехресного допиту свідків слідчим суддею відхиляються, оскільки скаржник та її представник не надали жодного доказу стосовно звернення до дізнавача з відповідним клопотанням та його врахування чи неврахування при закритті кримінального провадження. Крім того, відеозапис демонструвався заявницею в засіданні з власного телефону. Він не заперечується сторонами, виходячи з пояснень сторін. З нього можна зробити однозначний висновок, щодо початку бійки. Тому необхідність спеціальних знань для дослідження відеозапису учасники не обґрунтували. Якщо подання скарги є частиною стратегії захисту по справі з тих самих подій про обвинувачення заявниці, то вона має всі компетенції доводити свою невинність в рамках, зазначеного кримінального провадження, навіть якщо воно перебуває в стадії судового розгляду.
Враховуючи вище наведене дізнавачем обґрунтовано встановлені підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст. 284 КПК України, тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавач СД відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 10.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025175560000012 від 24.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена заявником до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 13.10.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1