іменем України
Справа №377/1029/25
Провадження №2/377/598/25
10 жовтня 2025 року суддя Славутицького міського суду Київської області Теремецька Н.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Гармаш Михайло Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ» про зобов'язання виконати роботи за договором підряду, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2025 року до суду надійшла позовна заява в системі «Електронний суд», у якій позивач, від імені якої діє представник - адвокат Гармаш Михайло Юрійович, посилаючись на статті 8, 124, 129 Конституції України, статті 526, 611, 629, 638 ЦК України, статтю 4 Закону України «Про захист прав споживачів», просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ» виконати комплекс робіт на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , для ОСОБА_1 відповідно до договору підряду від 19.06.2024 №641 з належною якістю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ» на користь ОСОБА_1 1 858 646,52 гривень (один мільйон вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот сорок шість гривень 52 копійки) в тому числі: 590 287,06 гривень неустойки за порушення строку виконання робіт; 106 214,50 гривень штрафу за порушення умов договору; 1 062 144,96 гривень пені згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ на користь ОСОБА_1 судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу).
Дослідивши позовну заяву разом з доданими матеріалами, вважаю правильним передати справу на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення заяви без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Разом з тим, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України (частина дев'ята статті 187 ЦПК України).
Згідно положень ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З урахуванням наведеного, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз'яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна, до якого, згідно із статтею 181 ЦК України, належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 16 лютого 2021 року по справі № 911/2390/18, словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї документів, цивільно-правовий спір фактично виник між сторонами з приводу нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і предметом розгляду якого є зобов'язання виконати комплекс робіт на вказаному об'єкті відповідно до договору підряду від 19.06.2024 №641 та стягнення неустойки за порушення строку виконання робіт, штрафу за порушення умов договору, пені згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням підрядником строків виконання робіт за вказаним договором підряду.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини випливають із договору, який стосується нерухомого майна, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи, що об'єкт нерухомості, з приводу якого виник спір, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то дана справа з урахуванням положень пункту 3-1 розділу ХІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду міста Києва.
За таких обставин, справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Гармаш Михайло Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ» про зобов'язання виконати роботи за договором підряду, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, необхідно передати на розгляд Дніпровського районного суду міста Києва.
Керуючись статтею 31 ЦПК України, -
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Гармаш Михайло Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ» про зобов'язання виконати роботи за договором підряду, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди передати на розгляд Дніпровського районного суду міста Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена і підписана 10 жовтня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька