07 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 715/1958/24
провадження № 22-ц/822/784/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок»
апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Просив суд витребувати на його користь із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, яка розташована в селі Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області, загальна площа якої становить 0,325 га.
Короткий зміст судових рішень у справі
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити повністю.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, обов'язки та інтереси ОСОБА_4 .
У цій частині посилається на те, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року було встановлено факт переходу прав вимоги за основним зобов'язанням від первісного кредитора до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість - Закон та порядок». При цьому суд фактично визнав правонаступництво у зобов'язанні, учасником якого є ОСОБА_4 , та яке було трансформоване шляхом укладення мирової угоди від 24 жовтня 2013 року.
Зазначене рішення суд ухвалив без залучення ОСОБА_4 до участі у справі, тим самим вирішив питання про його обов'язки як боржника у зобов'язанні.
Суд визнав дійсними договори відступлення прав вимоги, укладені між банком і третіми особами, і тим самим встановив юридичний факт переходу прав вимоги не лише щодо ОСОБА_1 , але й щодо ОСОБА_4 , оскільки мирову угоду, якою було визначено порядок погашення грошового зобов'язання, було укладено між банком з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з іншої.
Отже, суд фактично визнав, що нові кредитори набули прав кредитора за зобов'язанням, що випливає із мирової угоди.
Також суд у рішенні встановив, що «з укладенням мирової угоди не відбулося зміна суб'єктивного складу кредитних правовідносин, вона вплинула тільки на порядок виконання рішення суду та не змінила суті договірних зобов'язань. При цьому мирова угода не заміняє винесене судом рішення, яке є обов'язковим до виконання».
Фактично судом визнано факт чинності як мирової угоди, стороною якої є ОСОБА_4 , так і судового рішення про стягнення боргу.
Тобто суд вирішив питання про одночасну чинність зобов'язань як за судовим рішенням, так і за мировою угодою, не залучивши ОСОБА_4 до участі у справі.
Таке втручання у права особи без надання можливості бути вислуханим є порушенням фундаментального принципу справедливого судового розгляду гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, суд першої інстанції встановив, що лише ОСОБА_1 є боржником; визнав правомірним направлення кредитором вимоги про усунення порушень лише ОСОБА_1 , фактично виключаючи ОСОБА_4 із суб'єктного складу боргового зобов'язання, яке було трансформовано у мировій угоді.
Тим самим суд:
- одночасно визнав чинними обов'язки скаржника за мировою угодою (стороною якої він є), та визнав чинними обов'язки за судовим рішенням;
- поклав подвійне зобов'язання - як за мировою угодою, так і за рішенням 2010 року та кредитним договором, не усуваючи правового дублювання, відтак вирішив питання щодо одночасної чинності зобов'язань за судовим рішенням, кредитним договором та мировою угодою, стороною якої є ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного стверджує, що має законне право на подання апеляційної скарги на підставі частини першої статті 352 ЦПК України, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки як боржника за основним зобов'язанням, що викладене в мировій угоді.
В частині незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції по суті спору посилається на те, суд не з'ясував правових наслідків укладення мирової угоди, дійшов посилкового висновку щодо одночасної чинності судового рішення 2010 року, кредитного договору та мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, не застосував норм права та правових позицій верховного суду щодо правових наслідків укладення мирової угоди та щодо можливості внесення змін до неї, зокрема, заміни сторони, та як наслідок зроблено хибні висновки щодо набуття ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» прав за основним зобов'язанням.
Згідно з умовами мирової угоди та як встановлено судами попередніх інстанцій боржниками є дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які взяли на себе зобов'язанням виконати умови мирової угоди.
Ухвалюючи рішення у справі суд помилково не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі судового розгляду відповідно до вимог процесуального законодавства, підлягає затвердженню судом, припиняє процесуально-правові відносини сторін та виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, по-перше, з моменту затвердження мирової угоди судом - втрачає чинність первісного рішення про стягнення боргу; по-друге, мирова угода замінює рішення суду, оскільки визначає новий обсяг зобов'язання, порядок та строки його виконання; по-третє, одночасне існування законної сили за рішенням суду та ухвалою про затвердження мирової угоди - суперечить принципам процесуального права та призводить до правової невизначеності.
У результаті укладення та затвердження мирової угоди ухвалою суду від 24 жовтня 2013 року, якою було врегульовано порядок та обсяг виконання грошових зобов'язань, трансформувалися права кредитора. При цьому відповідно до статті 514 ЦК України, у разі відступлення прав вимоги, новий кредитор набуває лише ті права, які існували на момент відступлення та не були припинені або змінені.
Отже, відсутність факту уступки прав за мировою угодою свідчить про те, що новий кредитор не набув права вимоги щодо грошового зобов'язання, яке трансформовано в умови мирової угоди, і не вправі був звертати стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання такого грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції не врахував правової природи іпотеки як акцесорного зобов'язання, яке наслідує долю права вимоги за основним зобов'язанням.
Більше того, за обставин даної справи, які проігнорував суд першої інстанції, основне зобов'язання трансформувалося в зобов'язання за мировою угодою, якою передбачено двох боржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року закрити.
Посилається на те, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалося.
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , подав до суду відзив на апеляційну скаргу.
Просив апеляційні скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
20 квітня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 2006/840-МК/71, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США та зобов'язався повернути кредит та проценти у розмірі 15,5% річних, строком до 19 квітня 2011 року.
Відповідно до пункту 6.1.3 вищевказаного договору, у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов'язань по цьому договору в тому числі по поверненню кредиту та сплаті відсотків, банк має право звернути стягнення на заставлене майно (том 1, а. с. 14).
20 квітня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір поруки (том 1, а. с. 113).
20 квітня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено договір іпотеки № МК 71/1, відповідно до умов якого з метою виконання зобов'язання за кредитним договором іпотекодавцем передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме земельну ділянку, яка розташована в селі Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, площею 0,1851 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0320, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 19-20).
20 квітня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», як іпотекодержателем та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем укладено договір іпотеки № МК 71/2, відповідно до умов якого з метою виконання зобов'язання за кредитним договором іпотекодавцем передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме земельну ділянку, яка розташована в селі Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, площею 0,1399 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0321, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 17-18).
Відповідно до пункту 5.3 вищевказаних іпотечних договорів звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору-купівлі продажу, встановленого статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
02 грудня 2010 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області у справі № 2-789/10 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2006/840-МК/71 від 20 квітня 2006 року в сумі 20 514,64 доларів США - задоволено (том1, а. с. 36-37).
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2013 року затверджено мирову угоду, укладену між ПАТ «КБ «Надра» з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на стадії виконання судового рішення, за умовами якої ПАТ «КБ «Надра» та боржники визначили порядок добровільного виконання останніми боргових зобов'язань боржників, що виникли на підставі кредитного договору № 2006/840-МК/71 від 20 квітня 2006 року та щодо яких 02 грудня 2010 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-789/2010 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до боржників про стягнення заборгованості в сумі 20 514,64 доларів США. У зв'язку із укладенням мирової угоди, 26 березня 2015 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (том 1 а.с.21-23).
Відповідно до пункту 9 вказаної мирової угоди, сторони підтвердили, що зобов'язання боржників, що є предметом регулювання цієї мирової угоди, припиняються виключно у разі повного та належного виконання ними зобов'язань за цією мировою угодою. При цьому, згідно з пунктом 10 питання порядку виконання боргових зобов'язань боржників, що не врегульовано цією мировою угодою, регулюються відповідними нормами кредитного договору, з врахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Умови мирової угоди позивачем ОСОБА_1 не було виконано, а заборгованість боржником не погашено.
30 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги, та договір купівлі-продажу майнових прав № GL48N718070_І_6, відповідно до яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги за кредитним договором № 2008/840-МК/71, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеними в забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань позичальника, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 15 липня 2020 року (том, 1 а. с. 31-32).
03 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» направило позивачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги (том 1, а. с. 41).
31 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір про відступлення права вимоги за лотом № GL48N718070, відповідно до якого ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав вимоги за кредитним договором № 2008/840-МК/71 від 20 квітня 2006 року та договором іпотеки № МК 71/1 (том 1 а.с.33-35).
Додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» внесло зміни до додатку № 1, в якому зазначено, що товариство набуло прав і за договором іпотеки № МК 71/2 (том 1, а. с. 123-124).
29 жовтня 2020 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги (том 1, а. с. 38-39).
29 жовтня 2020 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» направило позивачу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, при цьому повідомило, що станом на 31 серпня 2020 року заборгованість становить 15359,79 доларів США, що становить 425261,89 гривень, яку необхідно погасити на протязі 30 днів з моменту отримання даної вимоги. При цьому звернута увага, що у випадку невиконання даної вимоги, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, буде в примусовому порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки (том 1 а.с.40).
Вказану вимогу позивач ОСОБА_1 отримав особисто 20 листопада 2024 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (том 1, а. с. 127 зв.).
18 січня 2021 року позивачу було направлена повторна вимога про усунення порушень.
19 січня 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» продало ТОВ «Нерухомість - Закон та порядок» на підставі договору купівлі-продажу № 51 від 19 січня 2021 року, предмет іпотеки: земельну ділянку, яка розташована в селі Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, площею 0,1851 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0320, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 130).
Також 19 січня 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» продало ТОВ «Нерухомість - Закон та порядок» на підставі договору купівлі-продажу № 53 від 19 січня 2021 року, предмет іпотеки: земельну ділянку, яка розташована в в селі Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, площею 0,1399 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0321, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 131).
03 лютого 2022 року вказані земельні ділянки об'єднані в одну земельну ділянку, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615, реєстраційний номер ОНМ 2573557373210, право власності зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу № 180 від 03 лютого 2022 року (том 1 а.с.53-56, 152, 153-154).
08 серпня 2023 року право власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 на підставі договору купівлі-продажу № 496 від 08 серпня 2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 .
Також, 08 серпня 2023 року право власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,325 га, кадастровий номер 7321080500:01:002:0615 на підставі договору купівлі-продажу № 496 від 08 серпня 2023 року, зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1, а. с.46-48, 58-59, 177-180).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2024 року підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Такі засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
За положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03), зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98)).
ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр де ла Праделль проти Франції» (De Geouffre de la Pradelle v. France) від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87)).
ЄСПЛ у § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Проте такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірахаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain), заяви № № 38366/97, 38688/97 та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес» проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), заява № 3256-57, ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Судове рішення, що оскаржується особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Якщо у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року у справі № 913/567/19).
У справі, яка переглядається апеляційним судом, установлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
В подальшому ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року відмовлено.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, порушення своїх прав обґрунтовував, зокрема, тим, що: 1) суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні одночасно визнав чинними обов'язки скаржника за мировою угодою (стороною якої він є), та визнав чинними обов'язки за судовим рішенням; 2) поклав подвійне зобов'язання - як за мировою угодою, так і за рішенням 2010 року та кредитним договором, не усуваючи правового дублювання, відтак вирішив питання щодо одночасної чинності зобов'язань за судовим рішенням, кредитним договором та мировою угодою, стороною якої є ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного стверджував, що має законне право на подання апеляційної скарги на підставі частини першої статті 352 ЦПК України, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки як боржника за основним зобов'язанням, що викладене в мировій угоді.
Колегія суддів надаючи оцінку доводам апеляційної скарги на предмет наявності підстав для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , виходить із наступного.
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08 зробив висновок про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
Під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому (див. постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 621/626/18 (провадження № 61-8786св24).
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у справі є витребування нерухомого майна (земельної ділянки) із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , який вважає себе власником цього майна.
Вибуття спірного нерухомого майна із володіння ОСОБА_1 відбулося у результаті звернення стягнення на це майно на підставі укладених із ВАТ «КБ «Надра» іпотечних договорів у 2006 році та подальшого продажу відповідачам, за якими на час вирішення спору у суді першої інстанції зареєстровано відповідне право власності.
Отже, в межах розгляду цієї справи предметом правової оцінки було питання правомірності відчуження ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на підставі іпотечного застереження об'єкта нерухомого майна, яке належало ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Нерухомість - Закон та порядок» та подальшого ланцюга правочинів стосовно цього майна.
Колегія суддів зазначає, що рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року ухвалене за результатами розгляду спору щодо витребування нерухомого майна від відповідачів на користь позивача. Предметом цього спору не були речові права на нерухоме майно, та/або права та обов'язки у спірних правовідносинах ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції рішення не вирішував спір про право ОСОБА_4 у цих правовідносинах та не здійснював оцінки відповідних прав, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не містить висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що саме по собі формальне посилання особи на можливі наслідки судового рішення, ухваленого у справі, в якій вона не приймала участі, не може бути достатньою підставою для визнання її суб'єктом, щодо якого цим рішенням вирішено питання про права, інтереси чи обов'язки.
Визначальним є не потенційний або гіпотетичний вплив судового рішення, а наявність у його змісті, а саме як у мотивувальній, так і в резолютивній частині, прямих висновків суду щодо правового статусу такої особи.
Отже, сама лише потенційна можливість пред'явлення правонаступником ВАТ «КБ «Надра» позову до ОСОБА_4 не свідчить про те, що судове рішення, ухвалене у справі, вирішує права чи обов'язки такої особи. Відповідно, за відсутності у резолютивній або мотивувальній частині такого рішення безпосередніх висновків щодо прав, інтересів або обов'язків цієї особи, вона не набуває процесуального статусу особи, про права якої вирішено спір у справі.
Окрім цього, згідно з частиною п'ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства, звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише щодо майна, яке належить такій особі на праві власності, підтвердженому належним правовим титулом, а тому не передбачає порушення прав ОСОБА_4 , який не був власником спірної земельної ділянки.
При цьому, у такому випадку наявність спору щодо порядку або підстав звернення стягнення може бути предметом самостійного судового розгляду, однак не створює для відповідної особи процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення, яке не стосується безпосередньо її прав, інтересів чи обов'язків.
Вказане підтверджується і висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), відповідно до якого власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі не вирішував питання про права, свободи, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_4 , оскільки мотивувальна частина рішення не містить висновків або суджень суду про права та/або обов'язки такої особи. В резолютивній частині ухвали суд не вказав про права та/або обов'язки апелянта. Внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 не було наділено новими правами чи покладено на нього нові обов'язки або змінено наявні права та/або обов'язки.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд вирішив питання про одночасну чинність зобов'язань як за судовим рішенням, так і за мировою угодою, не залучивши ОСОБА_4 до участі у справі, оскільки предметом судового розгляду не були права та обов'язки скаржника у спірних правовідносинах.
Окрім цього, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов'язання за договором - новим зобов'язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов'язків сторін зобов'язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов'язання у процедурах виконавчого провадження.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25).
У цій справі спір не стосувався стягнення боргу зі ОСОБА_4 . Зважаючи на сутність вимог за віндикаційним позовом, яка полягає у поверненні майна законному власнику та належний склад сторін у відповідному спорі, про який йшлося вище, у суду першої інстанції не було підстав для залучення ОСОБА_4 у якості учасника справи.
Окрім цього, як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_4 останній просить рішення суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Тобто у такий спосіб ОСОБА_4 намагається домогтися результату, якого не вдалося досягти ОСОБА_1 за його позовом.
За таких обставин законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на оцінку яких спрямовані доводи заявника, не можуть бути предметом перевірки, оскільки така оцінка і перевірка можливі лише за зверненням учасника справи, або особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Однак ОСОБА_4 не є такою особою.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалося, апеляційне провадження за його апеляційною скаргою слід закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 362, 381 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2024 року закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала складена 09 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА