Справа №953/1835/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1228/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 березня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-13.05.2015 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-05.02.2016 Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі, був звільнений 19.02.2018 за відбуттям строку покарання;
-26.06.2018 Ленінським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 2 роки обмеження волі, був звільнений 14.08.2020 за відбуттям строку покарання,
-19.11.2021 Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, був звільнений 20.09.2024 за відбуттям строку покарання,
засуджено за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Як установив суд, 22.11.2024 приблизно о 20:30 (більш точний час не встановлено) ОСОБА_7 зайшов до приміщення закладу «Білий налив», який розташований за адресою: м.Харків, вул.Сумька, 82, де у нього раптово виник прямий корисливий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні зазначеного закладу, зайшов до службового приміщення закладу та побачив чоловічу сумку, в якій знаходились гаманець шкіряний коричневого кольору, типу складного портмоне марки «Valenta», в якому знаходились грошові кошти в розмірі 3000 гривень, бездротові навушники чорного кольору в кейсі марки «Baseus Bowil Encok WM01 Black» та зв'язку з двох ключів від автомобілю «Nissan Terrano», д.н.з. НОМЕР_1 , які належать потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, діючи в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_9 №64/2022 від 24.02.2022 та неодноразово продовженого, останній раз Указом Президента України ОСОБА_9 №740/2024 від 28.10.2024 на всій території України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і свідомо бажаючи їх настання, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом вільного доступу, взяв, тим самим викрав, гаманець шкіряний коричневого кольору, типу складного портмоне марки «Valenta», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №519 від 23.01.2025 - 566 грн. 40 коп. з грошовими коштами в сумі 3000 гривень, бездротові навушники чорного кольору в кейсі марки «Baseus Bowil Encok WM01 Black», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №519 від 23.01.2025 - 689 грн. 62 коп., зв'язку з двох ключів від автомобілю «Nissan Terrano», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме розкладний ключ, вартістю, згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи №518 від 14.02.2025 - 197 грн. 25 коп. та ключ запалення, вартістю, згідно з висновком транспортно- товарознавчої експертизи №518 від 14.02.2025 - 1252 грн. 32 коп., та поклав їх до кишені.
Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, обернувши його на свою користь та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 5705 гривень 59 копійки.
Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ставить питання про скасування вироку в частині призначення покарання обвинуваченому, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а саме наявністю у висновках суду істотних суперечностей, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим застосуванням ст.69 КК України, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Указав, що суд визнаючи наявність трьох пом'якшуючих покарання обставин, у мотивувальній частині вироку не навів, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому, судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, новий злочин вчинив через 2 місяці після звільнення з місць позбавлення волі, а також характер вчинених ним дій, зокрема наявність в його діях кількох кваліфікуючих ознак: вчинення злочину повторно, з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, у зв'язку із чим, прокурор вважає, що судом необґрунтовано застосовано положення ст.69 КК України. Зауважив, що у вироку зазначено про призначення покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.185 КК України, тоді як суд визнав доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та вірну кваліфікацію його дій за ч.4 ст.185 КК України, що є суперечливим. Також вважає безпідставним невизнання судом обтяжуючою обставиною рецидиву злочинів, оскільки ОСОБА_7 має не зняту і не погашену судимість за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05.02.2016 за злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, який є умисним. Просить зазначити у мотивувальній частині вироку про наявність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, ухвалити новий вирок апеляційним судом, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити вирок суду без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку із застосуванням положень ст.69 КК України, то вони є необґрунтованими.
Як слідує із матеріалів провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на теперішній час перебуває у Громадській організації «Гедеон», проходить курс реабілітації від наркотичної та алкогольної залежності.
Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Також, під час перебування даного кримінального провадження у суді добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому в сумі 4000 грн., що підтвердив потерпілий під час судового засідання та зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, йому повернуто викрадене майно та сплачено завдані збитки. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявними пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Наявність зазначених обставин, на думку колегії суддів, свідчить про позитивні зміни у поведінці обвинуваченого, зниження його суспільної небезпеки та дозволяє зробити висновок, що ці обставини істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Водночас, суд першої інстанції, визнаючи відсутність обтяжуючих покарання обставин - рецидиву злочинів, зазначив, що в разі, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що вливає на його кваліфікацію, то за змістом ч.4 ст.67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
В обґрунтування свого рішення суд послався на те, що дії ОСОБА_7 кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою повторності, з підстав його засудження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185, 186 КК України.
Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 має не зняту та не погашену судимість за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05.02.2016, за яким його засуджено ч.2 ст.309 КК України.
Відтак ОСОБА_7 має судимість за умисний злочин за ч.2 ст.309 КК України, що не утворює повторності зі злочином, за який його засуджено в цьому кримінальному провадженні.
З огляду на те, що такий вид рецидиву охоплює різнорідні злочини, суд першої інстанції безпідставно не визнав рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання.
Водночас сама по собі наявність цієї обтяжуючої обставини не впливає на справедливість призначеного обвинуваченому покарання за його та розміром, а тому не погіршує становище обвинуваченого, та не є передбаченими ст.420 КПК України підставами для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим і підстав для призначення більш суворого за своїм розміром покарання - не вбачає.
Щодо посилань в апеляційній скарзі прокурора на те, що у мотивувальній частині вироку зазначено про призначення покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.185 КК України, тоді як суд визнав доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.4 ст.185 КК України, то прокурором не наведено доводів, яким чином ця обставина істотно вплинула на правильність прийнятого судового рішення, чи які права та законні інтереси обвинуваченого були цим порушено.
Колегія суддів вважає, що зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону не є істотним, оскільки у сформульованому у мотивувальній частині вироку обвинувачені суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 вчинив передбачене ч.4 ст.185 КК України кримінальне правопорушення і саме за цим законом призначив покарання у резолютивній частині вироку із застосуванням ст.69 КК України, тобто застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.67 КК України визнати рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: