Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/531/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/2509/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Д ОСОБА_1
29.09.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025121010000973 стосовно ОСОБА_8 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 червня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22 березня 2016 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; 19 лютого 2018 року ОСОБА_8 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 4 місяці 15 днів;
-30 липня 2024 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнений від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, ОСОБА_8 за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарань, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 липня 2024 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Строк покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_8 , а саме з 29 квітня 2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_8 в строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення, з 29 квітня 2025 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1782 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини цієї справи, кваліфікацію дій та правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити остаточне покарання із застосуванням ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Також прокурор вказує на те, що суд допустив помилку і у вироку неправильно вказав про те, що строк відбування покарання ОСОБА_8 слід рахувати не з дня ухвалення вироку, а з 29.04.2025 року, тобто з дня затримання ОСОБА_8 .
Окрім того прокурор вважає, що суд вказав у вироку про зарахування ОСОБА_8 в строк покарання період знаходження під вартою з 29.04.2025 року, при цьому не вказавши кінцеву дату попереднього ув'язнення, яке повинно бути зараховане ОСОБА_8 у строк відбування покарання.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно в умовах воєнного стану, при слідуючих обставинах.
Так, 15.04.2025 близько 10:43 години, ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину «Аврора», який розташований за адресою: м. Кропивницький, 6-а Лінія, буд.25-а, помітив на вулиці біля вищевказаного магазину без нагляду велосипед марки «Discovery KellyDD», діючи повторно, умисно, в період дії воєнного стану, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та його злочинні дії не будуть помічені іншими сторонніми особами, ОСОБА_8 , таємно, шляхом вільного доступу викрав велосипед марки «DiscoveryKellyDD 13.5 '26' 2020 OPS-DIS-26-252», який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_10 .
Після цього, з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 із викраденим зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріального збитку на суму 5333 грн. 33 коп.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Викладені у вироку районного суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, ґрунтуються на сукупності зібраних та досліджених доказах, достовірність і достатність яких не була поставлена під сумнів учасниками судового розгляду, в зв'язку з чим, згідно ст. 349 КПК України, вони за згодою сторін судом першої інстанції не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, вчинена з корисливих мотивів, в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікацій неправильною.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В даному випадку, суд першої інстанції, діючи в межах пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дійшов правильного висновку про його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду, обставини цієї справи, які викладені у вироку суду не оспорював, стверджує, що вину визнає повністю, у вчиненому розкаюється.
Разом із тим, колегія суддів визнає слушними доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильного застосування судом першої інстанції при ухваленні вироку закону України про кримінальну відповідальність виходячи з наступного.
Так, за змістом положень п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається, у тому числі рішення про початок строку відбування покарання та залік досудового тримання під вартою.
В даному випадку матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2025 року, обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, з урахуванням положень ст.72 КК України, у разі визнання особи винуватою суд у резолютивній частині вироку зазначає рішення щодо заліку досудового тримання під вартою. При цьому, суд у вироку вказав про зарахування ОСОБА_8 в строк покарання період знаходження під вартою з 29.04.2025 року. При цьому суд повинен вказати кінцеву дату попереднього ув'язнення, яке повинно бути зараховане особам у строк відбування покарання до часу поставлення вироку та співвідношення його зарахування.
Однак суд цього не зробив, допустив помилку не вказавши кінцеву дату попереднього ув'язнення, а також неправильно вказав про те, що строк відбування покарання рахується з моменту затримання ОСОБА_8 , з 29 квітня 2025 року, при тому, що строк відбування покарання має обраховуватися з дня проголошення вироку.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність та порушені вимоги кримінального процесуального закону (ч. 4 ст. 374 КПК України), що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного прокурором вироку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині початку строку відбування покарання та заліку досудового тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 слід змінити.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 червня 2025 року в кримінальному провадженні № 12025121010000973 стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185 КК України - змінити в частині обчислення строку відбування покарання.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту ухвалення вироку, а саме з 05 червня 2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КПК України обвинуваченому ОСОБА_8 зарахувати у строк відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення з 29.04.2025 року по 04.06.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 червня 2025 року в кримінальному провадженні № 12025121010000973 стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОСОБА_4