Справа № 351/1013/25
Провадження № 11-сс/4808/390/25
Категорія ст. 303 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному проваджені №12025091230000112 від 29 червня 2025 року по факту скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді повернуто скаргу ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про зобов'язання слідчого СВ ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП, в Івано-Франківській області визнати її неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілим у кримінальному провадженні №12025091230000112 від 29 червня 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що постанова слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні №12025091230000112 від 29 червня 2025 року за ч. 1 ст. 285 КК України не виносилась. За таких обставин ОСОБА_6 , слід у порядку вимог ст. 55 КПК України звернутись із заявою до слідчого про визнання її неповнолітнього сина потерпілим, оскільки будь яке підтвердження, що скаржниця зверталась із даною заявою у матеріалах справи відсутнє.
Скаржник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та направити скаргу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття її і розгляду по суті.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки суд не міг дійти до висновку про те, що постанова про відмову у визнанні її неповнолітнього сина потерпілим не виносилася, оскільки суддя взагалі не приступив до розгляду скарги, не витребував матеріали даного кримінального провадження, не переконався, що вона неодноразово порушувала питання щодо визнання сина потерпілим.
Наголошує, підставу,яку зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, не передбачено законом для повернення.
Звертає увагу підставою для визнання її неповнолітнього сина потерпілим є вимоги ст. 55 КПК України.
Вказує, що неодноразово в усній формі зверталася до слідчого про визнання неповнолітнього сина потерпілим і переконана, що сам слідчий чи прокурор, в межах повноважень, передбачених ст. 55 КПК України, зобов'язаний був визнавати її неповнолітнього сина потерпілим, зважаючи на його вік, наслідки ДТП, обставини скоєння злочину.
Прокурор та ОСОБА_6 не з'явилися в судове засідання, повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності учасників в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали скарги, доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ висловлює сталу позицію, вказуючи у своїх рішеннях на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Ніконенко проти України» від 14 листопада 2013 року, п. 44, «Мута проти України» від 31 липня 2012 року, п. 61, «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, п. 259).
У розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотримання прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Завданням слідчого судді відповідно до вимог чинного КПК України є контроль законності рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на досудовому розслідуванні.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положенням статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що підлягають оскарженню, зокрема, окрім іншого, на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Так, 16 вересня 2025 року до слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_8 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091230000112 від 29 червня 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 285 КК України.
У вказаній скарзі ОСОБА_6 , просила ухвалити рішення та зобов'язати слідчого СВ ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП, в Івано-Франківській області визнати її неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілим у кримінальному провадженні №12025091230000112 від 29 червня 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 285 КК України.
Слідчий суддя, приймаючи рішення про повернення скарги ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , послався на те, що постанова слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні №12025091230000112 від 29 червня 2025 року за ч. 1 ст. 285 КК України не виносилась, а будь яке підтвердження, що скаржниця зверталась із даною заявою у матеріалах справи відсутнє.
Суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки слідчого судді зроблено помилково.
Як вбачається з заяви від 12 вересня 2025 року до заступника начальника слідчого відділення №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 просила визнати її неповнолітнього сина ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні №12025091230000112, оскільки останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості в наслідок ДТП, що мала місце 29 червня 2025 року.
Колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя в порушення вимог законодавства належним чином не перевірив доводи ОСОБА_6 не приступив до розгляду скарги, не витребував матеріали даного кримінального провадження та не перевірив їх, що призвело до ухвалення невмотивованих та передчасних висновків, які не підтверджені матеріалами кримінального провадження.
Повернення скарги ОСОБА_6 з таких підстав порушує принцип доступу до правосуддя.
Таким чином, ухвалу слідчого судді необхідно скасувати, постановивши нову ухвалу, якою визнати скаргу такою, що підлягає розгляду по суті та направити скаргу слідчому судді суду першої інстанції для розгляду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що слідчим суддею скарга по суті не розглядалася, тому суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати та приймати рішення по суті тих вимог, які зазначені у скарзі, поданій до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 309-310, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному проваджені №12025091230000112 від 29 червня 2025 року по факту скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 визнати такою, що підлягає розгляду та направити на розгляд слідчому судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_5
ОСОБА_4