Єдиний унікальний номер 725/6037/25
Номер провадження 2/725/1996/25
10.09.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:
головуючого судді Войтуна О.Б.,
при секретарі Сумарюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту, що має юридичне значення.
ОСОБА_1 до розгляду справи зменшено позовні вимоги.
В обґрунтування позову посилався на те, що у нього з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
Вказував, що їхня дочка залишилася проживати разом з ним та повністю перебуває на його утриманні. Він піклується про неї та забезпечує всім необхідним. Одноосібно займається здоров'ям дитини, відвідують сімейного лікаря на профілактичних оглядах та за потреби лікуванням. Також опікується навчанням та розвитком дитини.
Зазначив, що встановлення факту, що він самостійно виховує дитину обумовлюється тим, що для набуття статусу «одинокого батька» що згідно норм Податкового Кодексу України дає підстави для отримання допомоги на утримання дитини в розмірі 150% від соціальної пільги, а також право на додаткову відпустку. В інший спосіб тримати статус «одинокий батько», а ніж встановлення
судом даного факту, неможливо, адже законодавчого визначення цього терміну немає. Натомість, згідно усталеної практики Верховного Суду, статус «одинока матір» є тотожним статусу «одинокий батько», адже батьки, згідно норм чинного законодавства, рівні в своїх правах.
Встановлення факту має для нього важливе юридичне значення, оскільки підтвердить статус «одинокого батька» і дасть можливість йому оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховуються тільки одним із батьків, змінити місце проживання дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, користуватись гарантіями у сфері трудових відносин, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла.
Враховуючи викладене з посиланням на норми процесуального права просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку.
В судове засідання позивач не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не прибула. Від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнала та проти поданого позову не заперечувала.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що у сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. договору від 30.06.2025 року, батьки дитини досягли згоди, що ОСОБА_3 буде проживати з батьком на його самостійному утриманні та вихованні.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись із позовом позивачем зазначено, що встановлення факту самостійного виховання дитини надасть йому можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховуються тільки одним із батьків, змінити місце проживання дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, користуватись гарантіями у сфері трудових відносин, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла.
Письмовими поясненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується, що дитина проживає з батьком який самостійно її виховує та забезпечує усім необхідним.
Також згідно заяви самої дитини вона підтверджує, що проживає разом з батьком.
Таким чином факт проживання дитини з батьком, утримання та самостійного вихованням батьком дитини повністю підтверджується наданими доказами.
Згідно характеристики з навчального закладу вихованням дитини займається батько, забезпечує всім необхідним. Регулярно здійснює контроль за навчанням та поведінкою дочки. Завжди присутній на батьківських зборах.
Крім того зазначене не заперечувалось та визнано матір'ю дитини, що у свою чергу також підтверджує факт проживання дитини з батьком, здійснення ним самостійного виховання неповнолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька.
Враховуючи викладене суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дитини вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 155, 160, 161 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити, факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Войтун О. Б.