"03" жовтня 2025 р.
03 жовтня 2025 року
м.Харків
Справа № 642/3169/25
Провадження № 2/642/1252/25
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Падалка Д.В.
представника позивача - адвоката Барчук А.В.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Палагіної Ю.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
04.06.2025 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі - 84 033,55 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (чоловік позивача). Після його смерті відкрилася спадщина, за життя померлий не залишив заповіту, тому спадкування після його смерті відбувалося за законом. Так, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є: мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_5 ; донька ОСОБА_1 (відповідач у справі).
Дружина та доньки померлого прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріуса у межах встановленого строку з заявами про прийняття спадщини. Мати померлого, ОСОБА_4 , відмовилася від спадщини після сина на користь ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи кількість спадкоємців першої черги за законом, факту відмови одного із спадкоємців на користь іншого спадкоємця цієї ж черги, частки спадкоємців у спадковому майні складають: частка у спадщині - донька ОСОБА_1 (відповідач у справі); частка у спадщині - дружина ОСОБА_2 (позивач у справі); частка у спадщині - донька ОСОБА_5 .
До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 серед іншого входила квартира АДРЕСА_1 .
Усі ці обставини були предметом судового розгляду у справі № 641/432/22, що перебувала у провадженні Київського районного суду міста Харкова. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 09 серпня 2024 року з урахуванням ухвали Київського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2024 року про виправлення допущених описок, за відповідачем у справі, ОСОБА_1 визнано право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Судове рішення у справі № 641/432/22 набрало законної сили 06.11.2024.
Відповідно до інформаційної довідки від 20 травня 2025 року № 427636593 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення суду у справі № 641/432/22.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України (тягар утримання майна) власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до вимог статті 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч.1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 4 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1, 2 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Тому позивач звернувся із регресною вимогою до солідарного боржника.
Так як позивач та відповідач є співвласниками нерухомого майна, відповідно до закону вони є індивідуальними споживачами та зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Крім того, спільне майно (квартира АДРЕСА_1 ) територіально розташоване у районі міста, яке протягом 2022 року систематично піддавалося обстрілам із різного виду озброєння з боку ворожих військових формувань. З метою недопущення подальшої руйнації та збереження спільного майна в опалювальний період, з метою захисту спільного майна від атмосферного впливу позивач вимушена була здійснити заміну вікна у спільній квартирі за рахунок власних коштів. Крім того, після завершення опалювального періоду, внаслідок застарілості інженерного обладнання у спільному майні, з метою недопущення негативних наслідків у вигляді затоплення сусідів тощо, позивач вимушена була здійснити за рахунок власних коштів часткову заміну відповідного обладнання (радіатор опалення).
Зазначені витрати на утримання спільного майна є необхідними не лише задля збереження та утримання спільного майна, а й необхідними задля недопущення спричинення будь-якої шкоди іншим особам, тому позивач вважає, що такі витрати є солідарним обов'язком усіх співвласників.
Таким чином, до предмету спору входить вимога щодо стягнення з відповідача:
- 68077, 05 грн. (136154, 09 грн/2) (за сплачені позивачем послуги з постачання теплової енергії та з обслуговування ВБС теплопостачання у спільному майні);
- 8312, 50 грн. (16625, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо інженерного
обладнання);
- 7644, 00 грн. (15288, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо утримання спільного майна (вікно).
Позивач вважає, що виникнення солідарного обов'язку щодо утримання спільного майна виникає з моменту відкриття спадщини. Так, відповідно до вимог частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Підставою для набуття права власності на частину відповідної квартири для відповідача стало спадкування після смерті батька, тому незалежно від часу прийняття спадщини відповідна частина майна належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини - з 05 липня 2020 року. Час оформлення спадкових прав, спосіб їх оформлення жодним чином не впливає на суть виниклих правовідносин, оскільки діючим законодавством не передбачено строків оформлення спадкових прав, при цьому пряма норма закону визначає, що спадщина належить спадкоємцеві саме з часу відкриття спадщини. Таким чином, у спадкоємців померлого ОСОБА_3 виник солідарний обов'язок по утриманню майна, що входить до складу спадщини, саме з 05 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 09.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.49).
25.05.2025 року до суду надійшла від позивача ОСОБА_6 заява про збільшення позовних вимог, відповідно якоїзазначає, що згідно зведеної картки абонента за адресою: АДРЕСА_2 за період з травня 2022 року по травень 2025 року нараховано плати за абонентське обслуговування КП «Харківводоканал» 1096, 31 грн., сплачено за вказаний період часу 1007, 42 грн.
Відповідно до зведеної картки абонента за адресою: АДРЕСА_2 за період з травня 2022 року по травень 2025 року за ВБС ВВ (обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення) нараховано 561, 66 грн., сплачено за вказаний період часу 516, 12 грн.
Відповідно до зведеної картки абонента за адресою: АДРЕСА_2 за період з травня 2022 року по травень 2025 року за ВБС ВП (обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання) нараховано 614, 94 грн., сплачено за вказаний період часу 565, 08 грн.
Таким чином, у зв?язку із неподільністю предмета зобов'язання позивач збільшує заявлені позовні вимоги на 8818, 60 грн.:
- 7774,29 грн. (15548,57 грн./2) - оплата житлово-комунальних послуг КП
«Жилкомсервіс» за період з липня 2020 року по травень 2025 року включно;
- 503,71 грн. (1007,42/2) - плата за абонентське обслуговування КП «Харківводоканал» за період з травня 2022 року по травень 2025 року включно;
- 258, 06 грн. (516, 12/2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за травень 2022 року по травень 2025 року;
- 282,54 грн. (565, 08 /2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання за травень 2022 року по травень 2025 року.
Із урахуванням даної заяви про збільшення позовних вимог, до предмету спору входить вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 92852, 15 грн.: 68077,05 грн. (136154, 09 грн/2) (за сплачені позивачем послуги з постачання теплової енергії та з обслуговування ВБС теплопостачання у спільному майні); 8312,50 грн. (16625, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо інженерного обладнання); 7644,00 грн. (15288, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо утримання спільного майна (вікно); 1114,29 грн. (15548, 5 грн./2) - фактична сплата житлово-комунальних послуг КП «Жилкомсервіс» за період з липня 2020 року по травень 2025 року включно; 503,71 грн. (1007,42/2) - фактична сплата за абонентське обслуговування КП «Харківводоканал» за період з травня 2022 року по травень 2025 року включно; 258, 06 грн. (516, 12/2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за травень 2022 року по травень 2025 року; 282,54 грн. (565, 08 /2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання за травень 2022 року по травень 2025 року (а.с.55-68).
03.07.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Палагіної Ю.В., яка діє на підставі ордеру та Договору про надання правничої допомоги від 12.06.2025, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік Позивача та батько Відповідача. Після його смерті до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 (позивач по справі), ОСОБА_5 (донька померлого), ОСОБА_1 (донька померлого, Відповідач по справі), ОСОБА_4 (матір померлого та бабуся Відповідача). При цьому ОСОБА_4 відмовилася від прийняття своєї частки у спадщині на користь своєї онуки - ОСОБА_1 (Відповідачки), проте останній не вдалося оформити спадкові права з причини відсутності у неї оригіналів правовстановлюючих документів (оригінали правовстановлюючих документів перебували у Позивача, яка всіляко перешкоджала Відповідачу в оформленні спадкових прав). Це послугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно (справа у суді №641/432/22). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року по справі 641/432/22 визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступне майно: 1/2 частки гаража № НОМЕР_2 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування;- 1/2 частки гаража № НОМЕР_3 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину; 1/2 частки квартири, загальною площею 147,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування; 1/2 частки у праві власності на частку статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ» (код ЄДРПОУ: 30361068) в розмірі 100%, що в грошовому еквіваленті становить 95'618,00 грн; 1/4 частки нежитлових будівель літ. «В-2» площею 425,8 кв.м., літ. «Г-1» площею 119,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 , які належать на праві власності померлому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 29.12.2010 року приватним нотаріусом ХМНО Погрібною С.В. за реєстровим №2308.
Проте, не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернулася з апеляційною скаргою, якою просила скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року по справі 641/432/22. Але згодом ОСОБА_2 відкликала свою апеляційну скаргу, тому ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року її було повернуто скаржниці.
Отже, із самого початку відкриття спадщини відповідачу ОСОБА_1 створювалися перешкоди в оформленні спадкових прав. Проте, незважаючи на всі перешкоди, останній вдалося прийняти спадщину та оформити право власності на належну їй частку у спадковому майні в судовому порядку (а.с.71-81).
12 серпня 2025 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що до предмету спору належить сплата за житлово-комунальні послуги, які несе власник майна незалежно від факту користування відповідним житлом (постачання теплової енергії та з обслуговування ВБС теплопостачання, послуги КП «Жилкомсервіс» (квартплата), абонентське обслуговування КП «Харківводоканал», обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення та обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання).
Відповідач, як співвласник житлового приміщення, зобов'язана утримувати майно, що їй належить, та несе відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).
До предмету спору не входять вимоги щодо сплати послуг, які нараховуються та сплачуються споживачем по факту поживання (електропостачання, безпосередньо водопостачання/водовідведення), до предмету спору входять лише оплати тих послуг, які нараховуються відповідними постачальниками незалежно від кількості осіб, що зареєстровані приміщенні, проживання не проживання у даному житловому приміщенні.
Крім того, 31.10.2021 року на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), що встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до довідки від 01.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 станом на 21.09.2020 року (після зняття з реєстрації померлого ОСОБА_3 ) зареєстрована лише ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки від 01.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 станом на 01.08.2025 року зареєстрована лише ОСОБА_2 .
Згідно вимог статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Законом визначено лише строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (стаття 1298 ЦК України). Інших строків законодавством не встановлено. Тобто, спадкоємець має право отримати свідоцтво після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини і у подальшому такі строки законом не обмежені.
Відповідно до інформаційної довідки 439049874 від 12.08.2025 року на сьогодні інші спадкоємці, окрім відповідача у справі, свої спадкові права не оформили. Але, враховуючи зміст положень вище зазначених положень закону, це зовсім не звільняє кожного із спадкоємців від обов'язку, пов'язаного із належністю спадкового майна.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21- суд дійшов висновку, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 1К України.
Таким чином, реєстрація права власності відповідача відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень лише у 2025 році но зумовлює відсутність у відповідача відповідного обов'язку, починаючи з дня відкриття спадщини. До того ж, інші спадкоємці наразі взагалі не оформили свої права на відповідне житло.
Відповідно до довідки про нарахування та оплату послуг з обслуговування ВБС теплопостачання та гарячої води нараховано за липень 2022 року - квітень 2025 року всього 3988, 20 грн., надійшло коштів 3753, 60 грн. Відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк Григорович І.Ю. здійснено платежів із призначенням: обслуговування РЕС теплопостачання: 20.07.2024 року - 815, 20 грн.; 26.08.2024 року - 1117, 30 грн.; 08.11.2024 року - 500, 00 грн.; 24.11.2024 року - 851, 90 грн.; 23.12.2024 року - 117, 30 грн.; 12.01.2025 року - 117, 30 грн.; 09.02.2025 року - 117, 30 грн.; 13.03.2025 року - 117, 30 грн, усього ОСОБА_2 сплачено за вказаний період 3753, 60 грн., що підтверджується документально.
Аналогічно шляхом співставлення підтверджуються проведені оплати із послуг, що входять до предмету спору, сплачені ОСОБА_2 через АТ КБ «Приватбанк».
Відповідач посилається на те, що у разі пошкодження майна внаслідок збройної агресії росії позивач мала можливість скористатися механізмом отримання компенсації для відновлення окремих категорій об?єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «Відновлення». Разом із тим, такі доводи є безпідставними, оскільки обов'язковою умовою для подання заяви на отримання допомоги в рамках державної програми Відновлення, яка спрямована на відновлення пошкодженого або зруйнованого житла українців внаслідок бойових дій, є наявність запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Пункт 6 постанови КМУ від 21 квітня 2023 р. № 381 передбачено, що компенсація надається у разі, коли відомості про право власності на пошкоджений об'єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до матеріалів справи відомості про право власності ОСОБА_2 стосовно даної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені, що позбавляє можливості позивача скористатися відповідним механізмом (а.с.91-138).
18 серпня 2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, відповідно яких просить суд відмовити у прийняті додаткових письмових пояснень шляхом залишення їх без розгляду.
Зазначає, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.ч. 1,8 ст. 279 ЦІК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Розділу ІІІ цього Кодексу. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Додаткові пояснення не передбачені ЦПК України.
Оскільки суд не вимагав від позивача надання додаткових пояснень у справі, а позивач не клопотала перед судом про отримання дозволу подати додаткові пояснення щодо окремих питань, то вони не можуть бути прийняті судом до розгляду та підлягають поверненню без розгляду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі №755/8130/23).
Згідно зі ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись з позовною заявою, Позивачем надано суду всі докази, які вона вважала за достатнє. Жодних вказівок про неможливість надання доказів у встановлений строк, позовна заява не містила. З викладеного вбачається, що така поведінка Позивача містить ознаки зловживання процесуальними правами, адже Позивач, направляючи до суду не передбачені чинним процесуальним законодавством додаткові письмові пояснення, додала до них докази на 39 аркушах, намагаючись у такій спосіб долучити до справи нові докази з порушенням строків. Вважає таку поведінку позивача проявом неповаги до суду та відповідача (а.с.143-148).
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Барчук А.В. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання майна у розмірі 92 852,15 грн.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Палагіна Ю.В. заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішеннявід 21 лютого 1975 року у справі «Голдерпроти Сполученого Королівства» ( Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 02.10.2024 з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 по справі № 641/432/22 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: 1/2 частки гаража № НОМЕР_2 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування;- 1/2 частки гаража № НОМЕР_3 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину; 1/2 частки квартири, загальною площею 147,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування; 1/2 частки у праві власності на частку статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ» (код ЄДРПОУ: 30361068) в розмірі 100%, що в грошовому еквіваленті становить 95'618,00 грн; 1/4 частки нежитлових будівель літ. «В-2» площею 425,8 кв.м., літ. «Г-1» площею 119,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 , які належать на праві власності померлому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 29.12.2010 року приватним нотаріусом ХМНО Погрібною С.В. за реєстровим №2308.
Рішення суду набрало законної сили 06.11.2024 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.12-32, 118-138).
Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.05.2025, частини квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 з 27.02.2025 року. Право власності зареєстровано на підставі рішення та ухвали Київського районного суду м.Харкова від 02.10.2024 по справі №641/432/22 (а.с.33-34, 103-104).
Позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.101-102).
Але суду не надано взагалі правовстановлюючих документів щодо права власності ОСОБА_2 та розмір її частки в спільній власності в даному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .
Тільки в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 має право на частину квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, з наведеного судом вбачається, що позивачем не надано суду даних, на якій відповідній правовій підставі вона здійснює експлуатацію квартири АДРЕСА_1 , та має право у розумінні чинного законодавства, зокрема й Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на справляння відповідної плати за надані житлово-комунальні послуги, в тому числі на захист свого порушеного права, яке підлягає судовому захисту.
В судовому засіданні оглянуто копію довідки про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за адресою:АДРЕСА_2 за період з 01.07.2020 по 22.05.2025, зазначений тариф постачання гарячої води на 1 особу ОСОБА_3 . Згідно довідки станом на 01.01.2022 існував борг 5 144,78 грн. (а.с.35-37).
Відповідно квитанції від 19.05.2025 позивачем ОСОБА_2 на підтвердження понесених грошових коштів на рахунок КП «Харківські теплові мережі» сплачено 51'861,74 грн за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 (а.с.38).
Судом оглянуто фото вікна в чорно-білому кольорі (а.с.39), з якого неможливо встановити, що це за віконна рама, її розташування та місцезнаходження, та належність.
Крім того, в судовому засіданні досліджені:
- копія замовлення та технічна характеристика вікна, яке необхідно встановити за адресою: АДРЕСА_5 на суму 15 288,11 грн.. Не зазначено номер квартири встановлення вікна, враховуючи, що за вказаною адресою розташований багатоквартирний будинок, у зв'язку з чим неможливо встановити, що йдеться саме про заміну вікна спірної квартири АДРЕСА_6 , не зазначена дата рахунку та замовник (а.с.40);
- копія видаткової накладної №322 від 28 травня 2025 року на ім'я ОСОБА_2 на суму 15 288,00 грн. за рахунком № НОМЕР_5 від 20.05.2025. За цією накладною підлягали оплаті металопластикові конструкції у кількості 1 шт. Проте, чи було придбано цю металопластикову конструкцію та чи було її встановлено у квартирі АДРЕСА_1 - встановити неможливо (а.с.41).
- копія платіжної інструкції від 20.05.2025 на суму 15 288 грн., платник ОСОБА_2 , призначення платежу «Сплата за металопластикові конструкції, 1шт, зг.рах#125 від 20.05.2025». Тобто неможливо встановити, за яке саме замовлення сплатила ОСОБА_2 , і яке має відношення вказана платіжна інструкція до предмету спору (а.с.42).
- копія листа-заяви від 29.05.2025 в довільній формі, складена позивачем ОСОБА_2 на адресу директора ТОВ «СКП» з проханням вважати не дійсним призначення платежу, проведеного 20.05.2025, вважаючи вірним «згідно з рахунком №205 від 20.05.2025 р.» (а.с.43).
Але, з тексту заяви незрозуміло, про який платіж (на підставі якого розрахункового документа) йдеться, яке саме призначення платежу ОСОБА_2 просить вважати невірним, не надано доказів направлення такої заяви адресату та доказів щодо отримання такої зави директором ТОВ «СКП» ОСОБА_7 , чи її було створено штучно з метою долучення до даного позову в якості доказу.
- копії видаткових накладних №1030 від 12 травня 2025 року на суму 15 125,00 грн та №1031 від 13 травня 2025 року на суму 1 500,00 грн. щодо купівлі ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_8 товарів: радіатор, комплект радіаторний, крепеж тощо (а.с.44-45).
Зазначені докази суд визнає неналежними та недопустимими з огляду на той факт, що з них неможливо встановити, чи відпускався цей товар покупцю, адже цивільна справа не містить доказів сплати за накладними, чи призначений товар за списком, наведеним в накладних, установці в квартирі АДРЕСА_1 . Обидві накладні лише містять вказівку, що покупцем є « ОСОБА_2 АДРЕСА_7 ». Але згадка про будинок АДРЕСА_7 в графі «покупець» може бути розцінена як вказівка адреси реєстрації ОСОБА_2 як покупця.
Крім того, жодних доказів необхідності цих витрат Позивач не надає, тільки вказує, що вона була змушена понести витрати по заміні вікна та інженерного обладнання задля недопущення подальшої руйнації квартири. Проте, жодних доказів на підтвердження того, що квартира зазнала руйнування та є ризик подальшої руйнації до справи не надано.
Так, 23 лютого 2023 року було прийнято Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України», який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, з дня введення в Україні воєнного стану.
Крім того, постановою КМУ №381 від 21 квітня 2023 року затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що Позивач понесла витрати на утримання спільної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , не надано даних, що спільна квартира зазнала пошкоджень через систематичні обстріли з різного виду озброєння з боку ворожих військових формувань протягом 2022 року, не надано доказів щодо її звернень з відповідною заявою до органів Національної поліції України за фактом пошкодження квартири, витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією рф, акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, довідок ОСББ на підтвердження пошкодження квартири.
Таким чином твердження Позивача про те, що такі витрати були необхідними для недопущення подальшої руйнації квартири є лише припущенням ОСОБА_2 .
Щодо копії довідки КП «Житлокомсервіс» про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2020 по 01.06.2025 абонента ОСОБА_3 - це роздруківка без підпису, печатки та без належної ідентифікації надавача послуги, тобто не є документом, який підтверджує наявність заборгованості та сплати за житлово-комунальні послуги, з чого вони складаються, в роздруківці відсутня інформація про нарахування та вартість послуг, про показання приладу обліку тощо (а.с.61-68).
Зведена картка абонента - це роздруківка без дати, підпису, печатки та без належної ідентифікації надавача послуги. З роздруківки незрозуміло, якої саме житлово-комунальної послуги вона стосується, хто надавач послуги (а.с.61-68).
Таким чином, позивачем не надано достовірної інформації про наявність заборгованості та сплатам по відповідним житлово-комунальним послугам за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні суми заборгованості та сплати, період її виникнення тощо.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг та транспортних послуг в умовах воєнного стану» комунальним підприємствам було доручено припинити стягнення плати за надані житлово-комунальні послуги за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 включно та вжити заходів щодо перерахунку грошових зобов'язань.
- судом досліджена копія довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.07.2025 про сплату ОСОБА_2 певних платежів за період з 01.07.2020 по 14.07.2025 та Додаток, з якого вбачається здійснення платежів ОСОБА_2 на оплату комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_2 , але не зрозуміло за який період вони сплачені, тільки зазначена дата оплати, що суд також вважає неналежним доказом (а.с.105-117).
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
Частиною 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Таким чином, сторони в силу вимог ст. ст.322, 360 ЦК України зобов'язанні утримувати майно, що їм належить, та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Зі змісту даної норми слідує, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна , участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів, Позивач керується нормами про відшкодування витрат в порядку регресу.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №521/3743/17-ц та у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15.
Проте, заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів в порядку регресу, Позивач не надає доказів того, що саме нею ці витрати було понесено, отже Позивачем не доведено наявність в неї права зворотної вимоги.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивачем не надано також доказів щодо розміру своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, правовідносини з приводу надання та отримання житлово комунальних послуг регулюються спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, а саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
При цьому, ст. ст. 7, 8 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно зі ст.13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), та інших.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг своєчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди), а згідно з пунктом 7 - власник зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно пункту 10 Правил, мешканці квартири, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
До того ж, позивачем надано копії квитанції по сплаті за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , однак не надано жодних доказів на підтвердження того, що Відповідач користувалася житлово-комунальними послугами в належній їй на праві часткової власності квартирі.
Відповідач у вказаній вище квартирі ніколи не проживала, ключей від вказаної квартири у неї не має, що не оспорюється позивачем по справі. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.48).
Слід зазначити, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі .
По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності, а тому ці житлово-комунальні послуги не є витратами в розумінні ст. 360 ЦК України.
Утримання будинку і прибудинкової території, має місце лише для потреб Позивача, а не для утримання самої квартири, а тому вони не є витратами в розумінні ст. 360 ЦК України.
Відповідно до 4.3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦІК кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦІК України доказами є будь-які фактичні лані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами, 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.77-80 ЦПК України: Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
??Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
??Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ЄСП також неодноразово наголошував на тому, що право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час (Krмmбі and Others v. the Czech Republic (Кртсмар та інші проти Чеської Республіки), N? 35376/97 §42; Immeubles Groupe Kosser v. France (I Груп Коссер проти Франції), 38748/97 § 26). Право на змагальні провадження фактично означає можливість сторін бути обізнаними щодо усіх представлених доказів, а також наданих до них коментарів та спостережень, у тому числі представлених незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), заява № 12952/87, п. 63; McMichael v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства), заява N? 16424/90, п. 80; Vermeulen v. Belgium (Вермюлен проти Бельгії), заява N? 19075/91, п. 33; Kress v. France (Кресс проти Франції), заява N? 39594/98, п. 74).
Отже, кожен учасник справи має використовувати свої права та виконувати обов?язки у належний спосіб, не зловживаючи ними, та дотримуватися поваги до суду та інших учасників справи.
Позивач не зверталася до відповідача з вимогою або пропозицією оплатити необхідні витрати щодо утримання спільного майна в необхідній частці, а також з будь-якими скаргами щодо невиконання відповідачем утримання спільного майна.
Посилання позивача на те, що відповідач не здійснює утримання квартири АДРЕСА_1 , не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано суду даних, на якій відповідній правовій підставі вона взагалі здійснює експлуатацію квартири АДРЕСА_1 , та має право у розумінні чинного законодавства, зокрема й Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на справляння відповідної плати за надані житлово-комунальні послуги, в тому числі на захист свого порушеного права, яке підлягає судовому захисту.
Отже, виходячи з вищезазначених норм, враховуючи те, що позивачем не надано даних щодо розміру своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , даних, що вона є власником або наймачем, власником особового рахунку вказаної квартири, не надано суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, яким чином відповідач порушує її права чи законні інтереси, а також докази ухилення відповідача від добровільного надання коштів, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява №39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивача, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт № НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9
Представник позивача: адвокат Барчук Алєся Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011, видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 29 від 21.10.2011, адреса: АДРЕСА_10
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_11 .
Представник відповідача: адвокат Палагіна Юлія Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002606 від 15.02.2023, видане Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення № 6 від 15.02.2023, адреса: АДРЕСА_12 .
Повний текст рішення складено 13.10.2025
Суддя Наталя Петрова