Справа № 638/23983/24
Провадження № 2/638/2466/25
(ЗАОЧНЕ)
30.09.2025 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді: Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання: Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності,-
16.12.2024 ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 12.04.2000 по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 200 легковий універсал-В, 2017 року випуску в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з чоловіком ОСОБА_3 була зареєстрована в офіційному шлюбі з 12 лютого 1993 року по 12.04.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Дзержинським відділом РАЦС м. Харкова 12.02.1993 р., актовий запис № 136 та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Дзержинським відділом реєстрації актів в громадянському стані м. Харкова 12.04.2000 р., актовий запис 258.
З моменту реєстрації шлюбу, після розірвання шлюбу та по день смерті чоловіка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали, як сім'я. Позивачка далі продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_3 .
17.05.2021 р. позивачка знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_4 з метою зменшення навантаження зі сплати комунальних послуг, але фактично продовжувала проживати за адресою: АДРЕСА_3 та проживає по теперішній час, сплачує комунальні послуги, що підтверджується Актом о совместном проживании (російською мовою оригіналу) від 21.02.2022 р., складеним сусідами по будинку, підписи яких засвідчено начальником дільниці № 10 КП «Жилкомсервіс», квитанціями про оплату комунальних послуг за 2008-2024 р.р., довідкою КП «Жилкомсервіс» від 05.12.2024 р. про відсутність заборгованості з оплати.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 16.11.2021 р. актовий запис № 23708.
Позивачка займалась похованням ОСОБА_3 , нею організовано та самостійно оплачено витрати на поховання чоловіка в сумі 12070,00 грн., що підтверджується договором замовленням на організацію та проведення поховання від 16.11.2021 р., Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 16.11.2021 р.
11 січня 2022 р. я звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , проте 14 січня 2022 року листом за №76/01-16 завідувачкою Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Галиною Верещакою позивачці повідомлено про відсутність підстав для закликання її до спадкування, оскільки з померлим офіційний шлюб розірвано та роз'яснено право на звернення до суду для встановлення факту проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У померлого ОСОБА_3 дітей немає, мати померла, батько в свідоцтві про народження не записаний.
Відповідачка ОСОБА_2 є рідною тіткою (рідною сестрою матері) померлого ОСОБА_3 . На підтвердження позивачка надає копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію свідоцтва про народження матері померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , свідоцтво про народження тітки померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , копію свідоцтва про одруження тітки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_7 ).
Позивачка зазначає, що з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 відповідачка до нотаріальної контори не зверталась.
Сімейні стосунки між позивачкою та спадкодавцем виникли з 12 лютого 1993 року та продовжувались для смерті ОСОБА_3 .
За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули права власності на:
Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 легковий універсал-В, 2017 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_2 , об'єм двигуна 4461, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14.06.2017;
Гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Источник» загальною площею 32,2 кв. м., розташований в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.06.2004 р., видане на підставі Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 20.04.2004 р. за № 73/32).
Крім того, перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 була приватизована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м. в рівних частинах: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28.01.1998 р., реєстраційний № 1-98-111018-M-1).
Ухвалою суду від 19.12.2024 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28.01.2025 за клопотанням представника позивачки витребувано з державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакової Ольги Геннадіївни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа № 68957794, дата заведення 11.01.2022 р., номер у нотаріуса - 09/2022.
Ухвалою від 28.01.2025 витребувано з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», код ЄДРПОУ 38494108, що розташоване за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, буд.13 інформацію.
Ухвалою від 28.01.2025 витребувано з ПЕРШОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ХАРКОВІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ код ЄДРПОУ 23320813, що розташоване за адресою: 61058, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 61, телефон: +380 (57) 702-39-39 інформацію.
Ухвалою від 28.01.2025 задоволено клопотання про виклик свідків.
02.04.2025 до суду надійшла копія матеріалів спадкової справи № 09/2022.
Ухвалою від 05.05.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Данько Л. В. у судовому засіданні 30.09.2025 підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка повідомлялась про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.
Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі осіб, що не з'явилися у судове засідання.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 12 лютого 1993 року по 12.04.2000 р. перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Дзержинським відділом РАЦС м. Харкова 12.02.1993 р., актовий запис № 136 та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Дзержинським відділом реєстрації актів в громадянському стані м. Харкова 12.04.2000 р., актовий запис 258.
Відповідно до Акту о совместном проживании (мовою оригіналу) від 21.02.2022 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 склали акт про те, що ОСОБА_1 проживала за адресою АДРЕСА_3 з 30.11.1994 року по теперішній час.
Допитана в судовому засіданні 03.07.2025 свідок ОСОБА_12 вказала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , проживали разом однією сім'єю, приїздили в гості, у них був спільний бізнес та спільне майно, вели спільне господарство.
Допитаний в судовому засіданні 03.07.2025 свідок ОСОБА_10 вказав, що дуже добре знає сім'ю з 1997 року, у них була спільна справа. Зазначив, що живуть в одному домі. Підтвердив факт проживання однією сім'єю.
Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства. У пункті 6 вказано, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і тому подібне.
У статті 21 СК України вказано, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 в справі №639/7697/19 (провадження №61-4709св21) вказано, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 18 вересня 2023 року по справі № 582/18/21 прийшов до висновку, що «За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п'ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.
ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).»
На підставі вищевикладеного, проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 12.04.2000 р. по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне господарство, мали загальний бюджет, разом брали участь в утриманні житла, турбувалися один про одного.
Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України, спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):
- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;
- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Судом встановлено, що за час спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули права власності на:
Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 легковий універсал-В, 2017 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_2 , об'єм двигуна 4461, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14.06.2017;
Гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Источник» загальною площею 32,2 кв. м., розташований в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.06.2004 р., видане на підставі Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 20.04.2004 р. за № 73/32).
Крім того, перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 була приватизована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м. в рівних частинах: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28.01.1998 р., реєстраційний № 1-98-111018-M-1).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68041402, виданого 11.01.2022 державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Сімаковою О. Г., 11.01.2022 Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №09/2022, після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи №09/2022 від 11.01.2022, окрім ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, інформація про інших спадкоємців відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», якою роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлючого документа на спадкове майно (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19 (провадження №61-16069св20) Суд також дійшов висновку, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Листом завідувача Сьомої Харківської державної нотаріальної контори СМУМЮ (м. Харків) Галини Верещаки вих.№76/01-16 від 14.01.2022 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті ОСОБА_3 , оскільки доказом родинних відносин спадкоємцем зі спадкодавцем є свідоцтва оригіналів реєстрації актів цивільного стану, копії актових записів, копій рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин або рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю не менше ніж 5 років, але спадкоємцем не надано жодного вище вказаного документу.
Отже, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом є відсутність доказів родинних або сімейних відносин з померлим.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Отже не існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тобто таке право не оспорюється.
Всупереч наведеному позивач ОСОБА_1 не довела, що у неї існують перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно в позасудовому (нотаріальному) порядку після надання нотаріусу необхідних документів, зокрема рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакова Ольга Геннадіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , уродженки с. Новостроівки Борисівського району Білгородської області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 23708 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 12.04.2000 р. по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн (Тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 жовтня 2025 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ