Справа № 638/17153/25
Провадження № 2-о/638/289/25
10 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
ОСОБА_1 звернулася із заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя, у якій просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрованим відділом реєстрації актів громадянського стану Дзержинського району м. Харків 18 лютого 2016 року (актовий запис №62).
У відповідь на запит суду з реєстру територіальної громади міста Харкова та Єдиного державного демографічного реєстру надійшла інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Суд, розглянувши матеріали заяви, дійшов висновку, що зазначена заява подана з порушенням правил підсудності на підставі такого.
Відповідно до частини третьої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Частиною третьою статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Оскільки питання підсудності справ про розірвання шлюбу за заявою подружжя не врегульовано, суд застосовує положення статей 27-30 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом частини другої статті 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Оскільки ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання на території, на яку не поширюється територіальна юрисдикція Шевченківського районного суду м. Харкова, і Позивачка не зазначає, чи на її утриманні перебуває неповнолітня дитина (обмежившися тільки інформацією про те, що від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину), чи то про стан свого здоров'я, наявні підстави для надсилання справи за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
При цьому, у позові Позивачка зазначає своєю адресою АДРЕСА_2 .
Частиною дев'ятою статті 187 ЦПК України визначається якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне передати цивільну справу до Салтівського районного суду м. Харкова, до територіальної юрисдикції якого вона належить.
Суд враховує вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням статті 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суд
Справу №638/17153/25 за заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя передати за підсудністю на розгляд до Салтівського районного суду м. Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Малахова