Справа № 185/11746/25
Провадження № 2-о/185/403/25
10 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Олефір А.І., представника заявника адвоката Мелешка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить видати їй обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що мешкає : АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити обмеження: 1) заборонити ОСОБА_2 , перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заява обґрунтована тим, що її син ОСОБА_2 проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 , власної сім'ї не має. Син декілька разів притягувався до кримінальної відповідальності та багато разів до адміністративної. На ґрунті наркотичної залежності щодня ОСОБА_2 вчиняє з нею сварки, ображає виражається нецензурною лайкою, застосовує фізичне насильство, вимагає кошти на придбання наркотиків. Поряд з цим заявниця є людиною похилого віку не може йому протидіяти та не може себе захистити. Не заважаючи на численні факти притягнення її сина до адміністративної відповідальності останній жодним чином не змінює свою поведінку та продовжує знущатися з неї. Заявниця вважає, що потребує захисту в формі обмежувального припису.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито.
У судовому засіданні представник заявниці адвокат Мелешко І.В. заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи наведені в заяві.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Вислухав представника заявниці, дослідивши письмові докази, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є рідним сином заявниці та проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за період з березня 2024 року по теперішній час на лінію 102 надійшло 13 викликів поліції за фактом вчинення домашнього насильства.
З них шість разів ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до матері ОСОБА_1 .
Згідно статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, а тому є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_1 необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Судові витрати, відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України, відносяться за рахунок держави.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 350-1, 350-8, 354, 355, 430 ЦПК України, суд - ,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з забороною щодо:
1) перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення суду.
Про видачу обмежувального припису повідомити Павлоградський РВП ГУНП в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С. Г. Юдіна