Справа № 204/8785/25
Провадження № 2/204/4203/25
13 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати по виплаченій заробітній платі, -
У серпні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати по виплаченій заробітній платі, в якій просив стягнути з відповідача на його користь:
- заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 109 375,00 грн.,
-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 11 776,05 грн.
-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з травня 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 17 223,57 грн.
-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем та останній має заборгованість перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Відповідно до довідки, виданої відповідачем, станом на 23.06.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 109 375,00 грн. Також позивач зазначив, що відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на його користь підлягає компенсація втрати частини грошових доходів за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 11 776,05 грн. Друга компенсація розраховується позивачем на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 року по справі №204/5112/24 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, згідно якого на користь Позивача з Відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 по квітень 2022 року в розмірі 38 732 грн. за місяці: за травень 2021 року - 3431 грн; за серпень 2021 року - 4340 грн; за вересень 2021 року - 4059 грн; за жовтень 2021 року - 4633 грн; за листопад 2021 року - 5106 грн; за грудень 2021 року - 4815 грн; за січень 2022 року - 4768 грн; за лютий 2022 року - 5625 грн; за березень 2022 року - 797 грн; за квітень 2022 року - 1158 грн. 24.10.2024 року, Відповідачем було виконано зазначене рішення суду та виплачена заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 по квітень 2022 року, в рамках виконавчого провадження, що підтверджується Випискою по надходженням по картці/рахунку Позивача від 07.07.2025 № B3AGT893SG8AMTP8, де в призначенні платежу зазначено номер справи №204/5112/24. При виплаті заборгованості із заробітної плати Відповідачем не було здійснено виплату компенсації в порушення Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Друга компенсація розраховується по дату фактичної виплати, а саме по 24.10.2024 року. Докладний розрахунок суми компенсації викладений в Додатку №2 до Позовної заяви «Розрахунок компенсації Позивачу ОСОБА_1 втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати по виплаченій заробітній платі з травня 2021 по квітень 2022 року». Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь Позивача компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, по виплаченій заробітній платі з травня 2021 по квітень 2022 року, в сумі 17 223,57 грн.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
01 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - Гряник О.О. було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із позовною заявою, зазначивши також, що причиною несвоєчасної виплати заробітної плати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» перебувало та перебуває в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні.
06 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив про те, що законодавством не передбачено можливості зупинення чи припинення виплати заробітної плати працівникам з будь-яких причин, в тому числі через брак коштів чи у зв'язку з воєнним станом. Скрутне фінансове становище та кризові наслідки також не є підставою невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заробітної плати.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», займаючи посаду старшого диспечера, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Звернувшись до суду, позивач зазначив, що відповідач не в повному обсязі виплачував нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормою частини 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містяться і у частині 1 ст.115 КЗпП України.
Проте, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану заробітну плату.
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 23 червня 2025 року №2/190 станом на 23.06.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 109 375,00 грн., у т.ч. по місяцям: за липень 2023 року - 3294 грн.; за серпень 2023 року - 4048 грн.; за вересень 2023 року - 7298 грн.; за грудень 2023 року - 3054 грн.; за січень 2024 року - 1000 грн.; за лютий 2024 року - 1300 грн.; за березень 2024 року - 3955 грн.; за квітень 2024 року - 4174 грн.; за травень 2024 року - 3269 грн.; за червень 2024 року - 6180 грн.; за липень 2024 року - 5963 грн.; за серпень 2024 року - 7026 грн.; за вересень 2024 року - 7239 грн.; за жовтень 2024 року - 8103 грн.; за грудень 2024 року - 6698 грн.; за січень 2025 року - 4748 грн.; за лютий 2025 року - 7683 грн.; за березень 2025 року - 8353 грн.; за квітень 2025 року - 8354 грн.; за травень 2025 року - 73636 грн. (а.с.на звороті 14).
Щодо посилання відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку на звернення до суду з зазначеним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 ст.233 КЗпП України).
Нормою частини 2 ст.233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.
Встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, 23.06.2025 року отримав довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, та 19 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом, а отже, встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі не пропущено, тому, заперечення відповідача суд не приймає до уваги.
Інші посилання відповідача, зазначені у відзиві, суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтуються на законі.
Також, судом враховуються роз'яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем станом на 23.06.2025 року за період з липня 2023 року по травень 2025 року складає 109 375,00 грн., а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 11 776,05 грн. суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 23 червня 2025 року №2/190 за період з липня 2023 року по травень 2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 109 375,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Заборгованість утворилась з липня 2023 року по травень 2025 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 11 776,05 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.8-9). Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку в розмірі 11 776,05 грн.
У зв'язку з викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 11 776,05 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення компенсації на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення суду від 08 липня 2024 по справі №204/5112/24 за період з травня 2021 по квітень 2022 у сумі 17 223,57 грн, суд зазначає.
Так, рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2024 року по справі №204/5112/24 на користь позивача з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 по квітень 2022 в розмірі 38 732 грн. (а.с.15-16).
Позивач зазначає, що 24.10.2024 року рішення суду було виконано та виплачено заборгованість по заробітній платі, яка виникла в період з травня 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 38 732 грн. На підтвердження зазначеного, позивачем надано копію виписки по картці/рахунку із зазначенням суми 38 732,00 грн. (а.с. на звороті 16).
Проте, суд вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині стягнення компенсації на заробітну плату, яка вже виплачена та була стягнута на підставі рішення суду від 08.07.2024 по справі №204/5112/24 за період з травня 2021 по квітень 2022 у сумі 17 223,57 грн, оскільки у постанові ВСУ від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16 роз'яснено, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід за рішенням суду, чи виплачена сума у розмірі 33 211 грн саме за рішенням суду, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Матеріали цієї справи не містять доказів того, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід за рішенням суду, чи виплачена сума є сумою саме за рішенням суду, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням; копія виписки по картці/рахунку із зазначенням суми 38 732,00 грн. не може бути прийнята судом до уваги у якості належного виконання рішення суду, а тому, заявлена вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., суд зазначає наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №Т6/33 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 14.07.2025 року (а.с.17); копію Акту виконаних та підготовлених до виконання послуг до Договору №Т6/33 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 16.07.2025 року, відповідно до якого вартість послуг становить 3 000 грн. (а.с. на звороті 17); копію ордера серії АЕ №1412630 (а.с.18) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Харламова Д.В. (а.с. на звороті 18).
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 3 000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.
Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 626,58 гривень.
Відповідно до частин 1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 211,20 грн.+ 1 211,20 грн. = 2 422,40 грн.*0,8 (коефіцієнт подачі позову через «Електронний суд») = 1937,92 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.116,233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати по виплаченій заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 109 375 (сто дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн., без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з липня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 11 776 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 05 (п'ять) коп.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: вул. Криворізька, буд.1, м. Дніпро, 49008).
Суддя Н.В. Токар