Справа № 204/8797/25
Провадження № 2/204/4208/25
13 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати, -
У серпні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 159 402,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 17 289,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем та останній має заборгованість перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Відповідно до довідки, виданої відповідачем, станом на 25.06.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 159402,00 грн. Також позивач зазначила, що відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на її користь підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у розмірі 17 289,98 грн., та у зв'язку зі зверненням до адвоката, просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
01 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - Гряник О.О. було подано на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із позовною заявою, зазначивши також, що причиною несвоєчасної виплати заробітної плати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» перебувало та перебуває в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні.
06 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив про те, що законодавством не передбачено можливості зупинення чи припинення виплати заробітної плати працівникам з будь-яких причин, в тому числі через брак коштів чи у зв'язку з воєнним станом. Скрутне фінансове становище та кризові наслідки також не є підставою невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заробітної плати.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», займаючи посаду начальника дільниці, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.11 на звороті-12).
Звернувшись до суду, позивач зазначив, що відповідач не в повному обсязі виплачував нараховану заробітну плату, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормою частини 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містяться і у частині 1 ст.115 КЗпП України.
Проте, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану заробітну плату.
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 25 червня 2025 року №2/212 станом на 25.06.2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 159 402,00 грн., у т.ч. по місяцям: за липень 2023 року - 3903 грн.; за серпень 2023 року - 3901 грн.; за вересень 2023 року - 6694 грн.; за грудень 2023 року - 7195 грн.; за січень 2024 року - 3500 грн.; за лютий 2024 року - 1000 грн.; за березень 2024 року - 5279 грн.; за квітень 2024 року - 4821 грн.; за травень 2024 року - 7291 грн.; за червень 2024 року - 9999 грн.; за липень 2024 року - 11450 грн.; за серпень 2024 року - 11753 грн.; за вересень 2024 року - 11627 грн.; за жовтень 2024 року - 11627 грн.; за грудень 2024 року - 8920 грн.; за січень 2025 року - 7588 грн.; за лютий 2025 року - 10911 грн.; за березень 2025 року - 10648 грн.; за квітень 2025 року - 10647 грн.; за травень 2025 року - 10648 грн. (а.с.13).
Щодо посилання відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку на звернення до суду з зазначеним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 ст.233 КЗпП України).
Нормою частини 2 ст.233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.
Встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, 25.06.2025 року отримав довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, та 20 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом, а отже, встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі не пропущено, тому, заперечення відповідача суд не приймає до уваги.
Інші посилання відповідача, зазначені у відзиві, суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтуються на законі.
Також, судом враховуються роз'яснення викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем станом на 25.06.2025 року складає 159 402,00 грн., а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 17 289,98 грн. суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 25 червня 2025 року №2/212 за період з липня 2023 року по травень 2025 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 159 402,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Заборгованість утворилась з липня 2023 року по травень 2025 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 17 289,98 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.8-9). Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку в розмірі 17 289,98 грн.
У зв'язку з викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 17 289,98 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., суд зазначає наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №Т6/36 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 14.07.2025 року (а.с.13 на звороті); копію Акту виконаних та підготовлених до виконання послуг до Договору №Т6/36 про надання правничої допомоги, здійснення захисту та представництва від 16.07.2025 року, відповідно до якого вартість послуг становить 3 000 грн. (а.с.14); копію ордера серії АЕ №1412633 (а.с.14 на звороті) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Харламова Д.В. (а.с.15).
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 3 000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.
Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до частин 1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.+ 1 211,20 грн. = 2 422,40 грн.*0,8 (коефіцієнт подачі позову через «Електронний суд») = 1937,92 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.116,233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату, яка станом на 25.06.2025 року складає 159 402 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дві) грн., без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 17 289 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: вул. Криворізька, буд.1, м. Дніпро, 49008).
Суддя Н.В. Токар