Справа № 209/6121/25
Провадження № 2-з/209/36/25
Іменем України
10 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Решетник Т.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за розпискою,-
12.08.2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам'янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за розпискою.
07.10.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі відкриті банківські рахунки ОСОБА_2 , на право керування транспортним засобом та на інше майно, що належить відповідачу на праві власності.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву передано на розгляд судді Решетник Т.О.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлено статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить відомостей, щодо майна боржника на яке повинно бути накладений арешт та будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заява про забезпечення позову містить лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій щодо подальшого відчуження або вчинення інших навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову.
Проте, на думку суду, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача будуть спрямовані на подальше відчуження нерухомого майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Водночас, позивачем не надано до суду докази свого статусу при несплаті судового збору, а саме: посвідчення учасника бойових дій, суд може залишити заяву без розгляду або стягнути судові витрати відповідно до законодавства, оскільки звільнення від сплати можливе лише за наявності документального підтвердження статусу учасника бойових дій.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Водночас, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина десята статті 153 ЦПК України).
Таким чином, оскільки заявником не надано доказів звільнення від сплати судового збору за подання даної заяви про забезпечення позову, не вказано електронний кабінет заявника та заява не містить відомостей, щодо майна боржника на яке повинно бути накладений арешт та будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, у зв'язку з чим заяву слід повернути заявнику.
Керуючись статтями 149, 151, 153, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за розпискою - повернути суб'єкту звернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя Т.О. Решетник