Вирок від 13.10.2025 по справі 199/5342/25

Справа № 199/5342/25

(1-кп/199/803/25)

ВИРОК

іменем України

13 жовтня 2025 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі (далі скорочено Суд):

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження №12025042220000079, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кінешма Іванівської області Російська Федерація, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 01.08.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до пробаційного нагляду строком 2 роки.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, яке Суд вважає доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним, що 24.01.2025 близько о 22:00 год. ОСОБА_4 , перебував за адресою: м. Дніпро, вул. Швидкісна, біля буд. 44, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_7 .

Під час спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_7 .

Далі, 24.01.2025, в цей же час та місці ОСОБА_4 , з метою реалізації виниклого зазначеного злочинного умислу, своєю правою рукою дістав з внутрішньої частини одягнутої на ньому куртки ніж з дерев'яною ручкою та почав бігти за ОСОБА_7 , утримуючи вказаний ніж у своїй правій руці.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людини, ОСОБА_4 , наздогнавши ОСОБА_7 , в той же день та місці, близько о 22:05 год., тримаючи ніж в правій руці, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії несуть суспільно-небезпечний характер та можуть спричинити тяжкі наслідки у вигляді настання смерті потерпілого, бажаючи їх настання, стоячи обличчям до ОСОБА_7 та знаходячись впритул до нього, тримаючи ніж в правій руці, маючи на меті спричинити смерть потерпілого, шляхом ушкодження життєво важливих органів, наніс ОСОБА_7 один удар у напрямку ззаду-наперед та дещо зверху-вниз вказаним ножем в область верхньої частини спини справа, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, правої легені, крововиливом в плевральну порожнину, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, внаслідок чого ОСОБА_7 помер на місці.

При цьому, ОСОБА_4 умисно спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, проникненням раневого каналу в праву плевральну порожнину (рідка кров та згортки в правій плевральній порожнині 2,5 л), колобування правої легені, поранення верхньої частки правої легені, з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, вогнищеві крововиливи під ендокардом лівого шлуночка (плями Мінакова), дефект (ушкодження) невизначеної форми з крововиливом у просвіті та ітраальвеолярними крововиливами у стінках дефекту у легенях, масивні ділянки дис- та ателектазів у легенях, нерівномірне кровонаповнення судин досліджених органів, ділянки венозного повнокров'я та стазів еритроцитів у капілярах в міокарді, прояви спазма деяких судин серця та юкстамедулярної зони у нирках, деякі морфологічні ознаки шокової реакції у печінці, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 .

Вважає, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, найшла своє повне підтвердження під час судового розгляду, адже, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів з числа передбачених ст. 84 КПК, слідує, що ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Пропонував Суду призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Представник потерпілого ОСОБА_8 звернулась до Суду з заявою про проведення (мовою оригінала) підготовчого судового засідання та судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без її участі. Зі своїми правами та обов'язками, передбаченими КПК України, вона ознайомлена. Будь-яких заяв чи клопотань не має. Давати показання в суді не бажає. З приводу призначення покарання обвинуваченому залишає вирішення цього питання на розсуд суду.

3. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе визнав у повному обсязі.

Суду показав, що він 8 років жив разом з дівчиною - ОСОБА_9 . Вони посварились. Потім 23.01. зустрів її на дні народження у спільного приятеля. Поспілкувались, помирились, пішов до дому разом з нею. Побачив, що з вулиці вивертає якийсь автомобіль, вдома взяв із собою ніж, щоб залякати, якщо будуть кидатись. Зайшов за дім, і побачив, як виходять з автомобіля, ОСОБА_10 і ще двоє. Казав ОСОБА_10 «давай відійдемо, все обговоримо, по нормальному». Вони почали грубити і утрьох бити. Дістав ніж, нічого не бачачи, на розмах вдарив кудись, і ОСОБА_10 впав. За ним не бігав. Працював на заводі. На метало-трубному заводі. Жив з ОСОБА_11 , син ОСОБА_12 знаходиться за кордоном з матір'ю в Австрії. Допомагаю синові фінансово. ОСОБА_13 співмешканка, і через неї виник конфлікт. Вона повідомила, що її старий знайомий допомагав їй, поки були у сварці, у них були дружні відносини. ОСОБА_14 - це її старий знайомий, та у них дружні відносини. Про це вона повідомила про нього, десь за добу до того, що сталось 23.01. із ОСОБА_10 . 24.01. у неї не було зв'язку, та сказала, що їй потрібно піти до ОСОБА_10 та повідомити йому, що з нею все добре, щоб він не хвилювався. Людмила, десь за пів години, до того як все трапилось, повідомила, що їй потрібно до ОСОБА_7 , і пішли вони разом до нього, який жив за адресою: АДРЕСА_3 . Вона хотіла сказати, щоб ОСОБА_10 не хвилювався. Пішов з нею разом за компанією. Особисто не підходив, залишився чекати. Це десь було хвилин за 20 до того, як все сталось. Десь о 21-30. ОСОБА_9 не було хвилин 10, тоді він підійшов до будинку і покликав ОСОБА_15 , вийшов хлопець, сказав, що він не ОСОБА_16 , і його нема. Подумав, що дивно, але ОСОБА_13 не шукав, і пішов додому. Прийшовши до дому, подумав, що ні, потрібно з'ясувати стосунки. І потім пішов, щоб з'ясувати, чи розставатись з ОСОБА_9 , чи ні, бо разом довго прожили. Хотів поцікавитись для себе у ОСОБА_15 , бо ОСОБА_13 може боялась сказати, бо це дуже дивно, ніби помирились, а між ними нічого нема, і тут вона пішла туди і зникла. Нічого із собою не брав. Покликав його ( ОСОБА_15 ), вийшла ОСОБА_13 , і сказала, що той ( ОСОБА_10 ) утрьох поїхав його шукати. Йдучи додому, побачив, як з вулиці виїжджає машина. Через хвилювання за власне здоров'я, він взяв ніж, щоб налякати. Нікого не бачив, ніхто не погрожував. Взяв ніж, бо вони поїхали втрьох. І повернувся на вул. Швидкісну до ОСОБА_10 , щоб з ним поспілкуватись, а ніж, щоб ОСОБА_10 налякати. Ніж був звичайний, кухонний, лезо приблизно 40 см. Підійшовши, побачив їх трьох, запитав, хто ОСОБА_16 , та запропонував відійти, поспілкуватись. І вони почали одразу грубити, і почали одразу, без причини кидатись і бити. Під час бійки, дістав ніж і не бачачи вдарив. Били його усі втрьох і ОСОБА_10 також. Били по обличчю. Ударів десь 20, за весь час. Хто саме наносив удари, не бачив. Як саме він вдарив ножем точно не пам'ятає. Наніс удар у зв'язку із самозахистом, щоб перестали бити. Не бажав його вбити. Після того, як наніс удар, побачив, як ОСОБА_10 впав на землю. Щось в цей момент той сказав, на що він почав говорити, щоб викликали швидку. Потім приїхала швидка, і він поїхав з одним із цих трьох, до дому батьків за грошима, щоб дати на лікування. Повернулись назад, і там вже сказали, що ОСОБА_10 помер. Він дав гроші у сумі 3 600, всю заробітну плату мати. Коли приїхала швидка, ОСОБА_10 був живий. В швидку його погрузили живим. Підходив хлопець, сказав, що кров зупинили, але для стабілізації потрібно багато грошей на лікування. Швидка там стояла біля дому хвилин 25. ОСОБА_10 знаходився у швидкій, його не бачив. З ОСОБА_9 він прожив разом 8 років, з 2017 року. Проживав ще до війни. Родом він з ОСОБА_17 , а вона з Дніпра. Спочатку пожили 3 роки в Дніпрі, потім пожили 2 роки у Мирнограді, а потім повернулись в Дніпро, коли почалась повномасштабна війна. До війни працював на шахті, трудова є, працював горно робочим, десь 6-7 років, на заводі працював. Люлевича не знав. Ніяких відносин не було. Коли перший раз підійшов, його не було. Конфлікт стався, коли вже побачив їх трьох. Пришов до ОСОБА_10 , тому що, з людиною ( ОСОБА_9 ) прожив 8 років, і не зрозуміло, що сталось, може вона боялась говорити. Хотів просто поцікавитись у нього ( ОСОБА_10 ), і нічого іншого не хотів. Ніж знаходився у внутрішній кишені. Судово-медична експертиза проводилась, виявили тілесні ушкодженні. Під час слідчого експеримент покази були такі ж. Визнає вину свою повністю. Коли помирились, ОСОБА_9 була вдома, потім він зрозумів, що вона його обдурила, приревнував, бо ніколи такого не було. Взяв ніж, бо приревнував та пішов з'ясовувати стосунки. Там стався конфлікт. Були сильні ревнощі, та через мотив ревнощів, був умисел нанести ножове поранення. Точно не пам'ятає куди вдарив, бо був у стані ревнощів. Ніж був у правій руці. Згоден, що він наніс тілесне ушкодження ножем. Дуже хвилюється через діяння, дуже кається. Ніякого тиску на нього не було, фізичного насилля не було. Була злість, були ревнощі, були образи. Вона ( ОСОБА_9 ) могла піти до батьків, коли сварились. Сам по собі він людина добра, був тверезий, все усвідомлював, все розумів. Наслідки усвідомлював. Люлевича до цього взагалі не знав. Той його ображав, сталась сварка.

Захисник ОСОБА_5 підтримала показання та позицію ОСОБА_4 з приводу скоєного останнім злочину. Просила Суд призначити ОСОБА_4 найбільш можливе м'яке покарання.

4. Обставини, які суд вважає доведеними під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 368 КПК України, здійснивши судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, дослідивши під час судового розгляду всі докази, надані сторонами кримінального провадження, Суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та ОСОБА_4 винний у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими Судом та дослідженими під час судового розгляду.

5. Докази на підтвердження обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_4 .

Так, винуватість ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується наступними письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події від 25.01.2025, що об'єктом огляду є ділянка місцевості розташована поблизу будинку АДРЕСА_3 . Стоячи обличчям до воріт вказаного домоволодіння, дещо ліворуч на відстані 3,5 м., розташована машина швидкої допомоги марки «CITROEN» моделі «Jump» державний номерний знак НОМЕР_1 , екіпаж №1602. В кареті швидкої допомоги розташований труп гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля якого в автомобілі виявлена чоловіча зимова куртка темно-синього кольору, має пошкодження лінійної форми, довжиною близько 5 см., наскрізний. Далі оглянувши місцевість виявлено сліди волочіння, розташовані вздовж паркану вищезазначеного будинку, ліворуч від калитки, на відстані 4 метрів, також має чіткий контр, розмір у найширшій частині близько 9 см., довжиною близько 7 см. Далі в районі середини паркану на відстані близько 6 метрів від калитки ліворуч та близько 3,5 метра від паркану мається ніж, лезом повністю заглиблено у грунт, з рукояткою виготовленої з дерева світлого-коричневого кольору, далі ніж було витягнуто та оглянуто, встановлено, що довжина леза складає 20 см.; руків'я 12 см, загальна довжина 32 см, найширшій частині леза складає 3,5 см. Під час огляду поверхні ножа, оброблено сажею з метою виявлення слідів капілярних візерунків, вході чого виявлено сліди капілярного візерунку, який було відкопійовано на 1 липку стрічу, яку вилучено та поміщено до паперового конверту;

- постановою про визначення речових доказів і передачу їх на зберігання від 25.02.2025 року слідує, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за №12025042220000079 від 25.01.2025 року: куртку зі слідами РБК, яку поміщено в картону коробку; ніж, який поміщено до паперового пакета; слід папілярного візерунку на 1 липкій стрічці, поміщено до паперового конверта;

- протоколом огляду трупу від 25.01.2025 року, що об'єктом огляду є труп гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований в кареті швидкої допомоги екіпажу №1602, автомобіль марки «CITROEN» моделі «Jump» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Труп одягнутий: кофта флюсова синя, задня поверхня просякнута буро-червоною речовиною, ззаду у верхній третині тканина пересічена від рівня коміру; штани синтетичні чорні; труси чорно-сині; шкарпетки сині. Кросівки та штани рясно забруднені ґрунтом.

Шкіряні покрови на дотик холодні на відкритих ділянках тіла, теплі під одягом. Трупне заклякання слабко виражене в м'язах шиї, руйнується легко та відсутнє в інших досліджувальних групах м'язів. Трупні плями островчасті, блідо - фіолетового кольору, розташовані на задній поверхні тулуба. При неодноразовому натисканні на них зусиллям (в поперековій області) 2 кг на 1 см 2. по 3 сек. зникають та відновлюють свій колір через 5-7 сек.

Сліди надання медичної допомоги: в ротовій порожнині повітряної трубки та лівій кисті внутрішньовенний катетер.

Ушкодження: у верхній третині спини, праворуч від хребта на рівні надосної частини лопатки рана лінійної форми орієнтована горизонтально, краї рівні, кінці гострокутні. Від рани межується рановий канал, що проникає в плевральну порожнину.

Під час огляду трупа було проведено змиви на марлевий тампон з обох долонь трупа.

Далі проведено зріз нігтьових пластин з обох рук;

- постановою про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 25 січня 2025, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за №1202504220000079 від 25.01.2025 року: 1) змиви на марлевих тампонах з обох долонь трупа, поміщено до паперових конвертів; 2) зрізи нігтьових пластин лівої та правої руки, поміщено до паперових конвертів; 3) кофта флюсова, темно-синього кольору зі слідами РБК;

- висновком експерта №286м слідує від 25.01. - 19.02.2025 року, що на підставі даних судово-медичної експертизи за фактом смерті гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи поставлені на розв'язання експертизи питання, відомі обставини справи, приходжу до наступних підсумків:

При експертизі трупа виявлено: колото-різане поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, раневого каналу в праву плевральну порожнину (рідка кров проникненням плевральній тa згортки в правій порожнині 2.5 л), колобування правої легені, поранення верхньої частки правої легені, з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, вогнищеві крововиливи під ендокардом лівого шлуночка (плями Мінакова); при судово-гістологічному дослідженні: дефект (ушкодження) невизначеної форми з крововиливом у просвіті та інтраальвеолярними крововиливами у стінках дефекту у легенях, масивні ділянки дис- та ателектазів у легенях, нерівномірне кровонаповнення судин досліджених органів, ділянки венозного повнокров'я та стазів еритроцитів у капілярах в міокарді, прояви спазма деяких судин серця та юкстамедулярної зони у нирках, деякі морфологічні ознаки шокової реакції у печінці. Атеросклероз судин мозку, аорти. хронічний бронхіт.

Смерть його настала від коло-різаного поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, правої легені, крововиливом в плевральну порожнину, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, що підтверджується даними дослідження трупа та додатковими методами досліджень.

Виявлені при експертизі трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії плаского предмету що володів колюче-ріжучими властивостями та діяв у напрямку ззаду на перед та дещо зверху вниз відносно до травмованої ділянки тіла і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті та маються ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропілів, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аліловий сприт.

За життя хворів на хронічний бронхіт.

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25 січня 2025 року та додатком до протоколу затримання від 25 січня 2025 року - флеш носієм відеозапису, що до чергової частини відділу поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 24.01.2025 року близько 22:00 годин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля будинку 44 по вул. Швидкісна наніс один удар ножем в шию ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого, останній помер на місці.

Протокол було складено у присутності адвоката ОСОБА_18 .

Ознайомившись з підставами затримання та правами і обов'язками затриманого ОСОБА_4 , пояснив: з підставами затримання згоден.

Здійснено обшук затриманого ОСОБА_4 під час якого виявлено та вилучено: - куртку марки «Puma», яка поміщена до паперового конверту; - кросівки марки «ХТЕР» чорно-білого кольору, які поміщено до паперового конверту; - спортивні штани чорного кольору марки «GJ Original», які поміщені до паперового конверту;

- постановою про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 25 січня 2025 року, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №1202504220000079 від 25.01.2025 року: 1) куртка марки «Puma» зеленого кольору, яку поміщено в паперовий конверт; 2) кросівки марки «ХТЕР» чорно-білого кольору, які поміщено в паперовий конверт; 3) спортивні штани чорного кольору марки «GJ Original», які поміщені в паперові конверти;

- протоколами від 25.01.2025 року отримання зразків для проведення експертиз, які відбирались у ОСОБА_4 для проведення судових експертиз, шляхом дактилоскопіння пальців та долонь обох рук на дактилоскопічну дошку, на марлевий тампон, шляхом обробки долонь обох рук дистильованою водою, на 2 тампони-зондах, які поміщено до паперового конверту, шляхом зрізання частини нігтьових пластин з пальців обох рук;

- постановою про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 25 січня 2025 року, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за №1202504220000079 від 25.01.2025 року, наступне: зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки ОСОБА_4 , які поміщено до двох окремих паперових конвертів; змиви на марлевий тампон з лівої та правої руки ОСОБА_4 ,, поміщено до двох окремих паперових конвертів; дактилоскопічна картка ОСОБА_4 поміщена до паперового конверту; - зразки букального епітелію ОСОБА_4 на 2 тампони-зондах, які поміщено до паперового конверту;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2025 року, слідує, що свідок ОСОБА_19 , на запитання слідчого, відповів, що зможе впізнати особу за зовнішнім виглядом, а саме: за загальними характеризуючи ми рисами обличчя, формою носу - бульбо подібний ніс, форма обличчя овальне, форма губ - тонкі.

На запитання слідчого, чи впізнає когось з осіб зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_19 заявив, що серед пред'явлених їй осіб на фотознімках впізнає особу під №1 ( ОСОБА_4 ), як особу, яка 24.01.2025 близько 22:10 за адресою: АДРЕСА_3 , яка нанесла Люлевичу один удар ножем в задню частину шиї;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2025 року, що на запитання слідчого - свідок ОСОБА_20 відповів, що зможе впізнати особу за зовнішнім виглядом, а саме: за загальними рисами обличчя, формою та розміром носу, формою та розміром очей, формою та розрізом губ, зачіскою.

На запитання слідчого, чи впізнає свідок ОСОБА_20 когось з осіб зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_20 заявив, що серед пред'явлених йому осіб на фотознімках впізнає особу під №3 ( ОСОБА_4 ), яка 24.01.2025 близько 22:00 знаходячись поблизу будинку №44 по вулиці Швидкісній у м. Дніпрі, спричинила тілесні ОСОБА_21 , від яких останній помер;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 січня 2025 року та додатком до протоколу - диском з відеозаписом слідчого експерименту, з яких слідує, що свідкові ОСОБА_19 у присутності понятих запропоновано відтворити обставини події, що відбувалися 24.01.2025 року, які він бачив на що свідок відповів згодою та погодився.

Слідчий експеримент проводився в приміщенні актової зали відділу поліції, за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 15. Під час якого свідок вказав, що вказаного дня, тобто 24.01.2025 року він знаходився за місцем свого мешкання та у печерній час доби почув гавкіт собаки. Свідок ОСОБА_19 вирішив вийти на вулицю та подивитися, що там відбувається та побачив, що за хвірткою до домоволодіння АДРЕСА_3 , стояв невідомий чоловік, який сказав, що він нас вб'є. Свідок ОСОБА_19 одразу зайшов в середину будинку та розповів про вказану ситуацію своєму дядьку ОСОБА_22 про дану подію, на що останній в свою чергу одягнувся та вийшов на вулицю, щоб відігнати вказаного чоловіка, однак нічого не знайшов.

Так свідок вказав, що ОСОБА_23 зателефонував своєму знайомому, про що саме говорив, йому невідомо. Так через деякий час приблизно хвилин через 30 до їхнього домоволодіння приїхав товариш ОСОБА_24 , на ім'я ОСОБА_25 , який запропонував проїхатися по вулиці міста та віднайти вказаного чоловіка, щоб поговорити на що ОСОБА_23 погодився та свідка ОСОБА_26 взяли із собою, оскільки він єдиний, хто бачив цього чоловіка. Так вони втрьох, свідок, ОСОБА_23 та ОСОБА_25 вийшли з будинку та сіли до транспортного засобу ОСОБА_25 та почали їздити, шукати даного чоловіка, та в якийсь з моментів до ОСОБА_24 зателефонував його співмешканка ОСОБА_13 та повідомила, що чоловіка, якого вони шукають остання знову бачила біля хвіртки. Так ОСОБА_23 запропонував повернутися та по вул. Вітчизняній у м. Дніпро, побачили саме того невідомого чоловіка, який раніше погрожував всіх вбити.

Так, свідок вказав, що вони зупинилися поблизу будинку №44, по вул. Швидкісній у м. Дніпрі, та очікували, що той невідомий чоловік, йшов у їх бік та голосно запитав «хто з них ОСОБА_27 » на що ОСОБА_23 відповів, що він та невідомий чоловік прискорився та почав йти в бік ОСОБА_24 , та при цьому дістав з лівої внутрішньої кишені предмет зовні схожий на ніж та свідок ОСОБА_25 крикнув, що у нього ніж, на що ОСОБА_23 почав втікати та бігати навколо машини від невідомого чоловіка зробивши при цьому не менше двох кругів навколо машини. Так свідок вказав, що в якийсь момент ОСОБА_23 повернувся обличчям до невідомого чоловіка та знаходячись на відстані менше ніж на витягнуту руку один від одного, при цьому невідомий чоловік здійснює своєю правою рукою, в якій знаходився ніж мах зверху до низу та намагається нанести ОСОБА_22 , як вказує свідок ОСОБА_19 , то невідомий чоловік здійснив не менше трьох махів ножем в район шиї ОСОБА_24 , при цьому ОСОБА_28 , виставляв свої руки вперед з метою самозахисту. Свідок ОСОБА_19 вказав, що далі, в якийсь з моментів після ударів, ОСОБА_25 накинувся на невідомого чоловіка ззаду та вони втрьох впали на землю. При цьому ОСОБА_28 , знаходився на землі, лежачі на спині, невідомий чоловік знаходився зверху над ним, а ОСОБА_25 почав застосовувати до невідомого чоловіка задушливий прийом, щоб той припинив свої злочині дії.

Так, в подальшому свідок вказав, що ОСОБА_25 почав кричати до останнього щоб викликали швидку. При цьому ОСОБА_23 знаходився в положенні обличчям до землі.

Свідок ОСОБА_19 вказав, що так як він перебував в шокованому стані, то всі подальші дії не пам'ятає. Вказав, що ОСОБА_25 сказав необхідно принести ганчірку та зупинити кров, що свідок і зробив, він сходив до будинку, виніс ганчірку та вже спільно з ОСОБА_13 почали зупиняти кровотечу, яка була у ОСОБА_24 ззаду на шиї. А ОСОБА_25 побіг на зустріч швидкій по приїзду якої свідок спільно з ОСОБА_25 поклали до карети швидкої ОСОБА_10 за для надання допомоги. Та потім свідок ОСОБА_26 , вказав, що весь час знаходився там, подальші події пам'ятає не дуже добре. І вже через деякий час лікарі повідомили, що ОСОБА_23 помер;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 січня 2025 року та додатком до протоколу - диском з відеозаписом слідчого експерименту, з яких слідує, що свідкові свідок ОСОБА_20 запропоновано добровільно відновити обставини події, що мала місце в період часу з 21:27 по 22:30, на що свідок погодився та слідча дія розпочалася.

Так, свідок повідомив, що 24.01.2025 року приблизно о 21:27 йому зателефонував потерпілий ОСОБА_23 , який попросив приїхати до нього за місцем мешкання, на що свідок погодився, та за допомогою свого транспортного засобу «Шкода Октавія» відправився за місцем мешкання ОСОБА_24 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Приїхавши свідок почав розмову з ОСОБА_29 , з приводу того, чого він його покликав. В свою чергу ОСОБА_23 розповів, що невідомий чоловік, скоріше за все колишній чоловік ОСОБА_13 (співмешканки ОСОБА_24 ) прийшов до їх місця мешкання та погрожував фізичною розправою.

Свідок ОСОБА_20 запропонував ОСОБА_22 та племіннику ОСОБА_30 проїхатися, щоб відшукати даного чоловіка. Так вони втрьох сіли до транспортного засобу свідка та проїхалися по найближчим вулицям, щоб його відловити та поговорити. Однак поки вони їздили в пошуках вказаної особи, вони його не знайшли, та в цей момент до ОСОБА_24 зателефонувала його співмешканка ОСОБА_13 та повідомила, що вказаний чоловік повернувся та стоїть біля хвіртки їх будинку. Так було прийнято рішення повернутися додому та поговорити з вказаним чоловіком.

Приїхавши до будинку №44 по вулиці Швидкісна у м. Дніпро, свідок ОСОБА_23 та ОСОБА_31 вийшли з транспортного засобу в цей момент свідок побачив, що з вулиці Вітчизняна у м. Дніпрі до них прямував раніше невідомий чоловік при цьому свою ліву руку тримав у лівій кишені куртки, та даний чоловік голосно запитав «Хто з вас ОСОБА_27 », на що ОСОБА_23 відповів, що він та невідомий чоловік почав швидким ходом прямувати в бік ОСОБА_24 та при цьому своєю правою рукою з лівої внутрішньої кишені куртки дістав предмет зовні схожий на кухонний ніж та утримуючи в правій руці предмет почав швидко наздоганяти ОСОБА_32 свою чергу свідок ОСОБА_20 голосно сказав ОСОБА_22 , що у невідомого чоловіка в руках ніж. Як вказав свідок, ОСОБА_23 почав втікати від невідомого чоловіка та в один з моментів ОСОБА_23 обертається обличчям до невідомого чоловіка та вони знаходяться на відстані один від одного трохи менше витягнутої руки. В цей момент невідомий чоловік знаходячись обличчям один до одного з ОСОБА_29 , своєю правою рукою, в якій утримував ніж, здійснює мах вгору та намагається при цьому попасти по ОСОБА_22 в область шиї ззаду. При цьому ОСОБА_23 виставляв свої руки перед собою з метою самозахисту. Невідомий чоловік, як вказав свідок, здійснив не менше трьох махів ножем зверху вниз. В цей момент свідок підбіг до невідомого чоловіка та пригнув йому на спину. ОСОБА_23 , невідомий чоловік та свідок впали на землю. ОСОБА_23 опинився в положенні лежачі на спині на земельному покритті, а невідомий чоловік знаходився зверху над останнім, а свідок ОСОБА_20 знаходився ліворуч від невідомого чоловіка та застосував до нього задушливий прийом, щоб припинити його дії по відношенню до ОСОБА_33 .

Під час вказаних подій свідок не пам'ятає чи здійснювалась зміна положення тіла ОСОБА_24 та невідомого чоловіка. Так в якийсь момент свідок вказав, що ОСОБА_23 трохи піднявся та знаходився в положенні напівлежачі, при цьому здійснював удари по обличчю невідомого чоловіка та свідок також завдав невідомому чоловікові декілька ударів в обличчя. Після чого ОСОБА_23 повідомив свідку, що його вбили та свідок ОСОБА_20 підійшов до ОСОБА_24 , який в цей момент вже знаходився в положенні лежачі на землі обличчям до низу та оглянув руки останнього і на одній з них у нього був поріз, після чого ОСОБА_23 повідомив, що в нього болить шия ззаду та свідок відтягнув комір куртки де побачив, що там багато крові.

За вказаною подією весь цей час спостерігав ОСОБА_31 , який від шоку не міг нічого зробити. Так свідок сказав, щоб ОСОБА_31 викликав ШМД однак одразу останній не відреагував та свідок почав кричати на ОСОБА_34 , щоб той прийшов до тями та ОСОБА_31 оговтався та викликав ШМД, до приїзду якої ОСОБА_31 намагався зупинити кров за допомогою ганчірок, які винесла ОСОБА_13 з будинку.

В свою чергу невідомий чоловік весь час знаходився на місці пригоди під наглядом. Свідок ОСОБА_20 знову телефонував ШМД та вирішив вийти на зустріч до ШМД де на вулиці Вітчизняній у м. Дніпрі почув машину ШМД та помахав їм, щоб зупинити та допомогти ОСОБА_22 , на що останній погодився та прослідували до місця на яке вказав свідок. По приїзду ШМД лікарі почали надавати допомогу ОСОБА_22 , а свідок почав пошук невідомого чоловіка, який втік з місця події. Знайшовши якого свідок повернув на місце пригоди, де ОСОБА_13 повідомила йому, що ОСОБА_23 помер в кареті ШМД;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28 січня 2025 року та додатком до протоколу - диском з відеозаписом слідчого експерименту, з яких слідує, що знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , підозрюваному ОСОБА_4 запропоновано в ході слідчого експерименту відтворити обставини події, що відбувалась 24.01.2025 близько о 22:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а саме внаслідок механізм та спосіб нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . На проведення слідчого експерименту підозрюваний надав добровільну згоду.

Знаходячись за вказаною адресою ОСОБА_4 чітко та впевнено, орієнтуючись у навколишній обстановці повідомив, що 24.01.2025 він зустрівшись зі своєю співмешканкою ОСОБА_13 у їх спільного знайомого на дні народженні ( ОСОБА_35 ) на ж/м Клочко, буд. 84, вул. не пам'ятає. Зустрілись близько о 19:00, після чого разом з ОСОБА_36 направився до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 . Коли останні прийшли до будинку, в ньому знаходився знайома ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_37 . ОСОБА_13 вигнала ОСОБА_38 з будинку. Після цього, ОСОБА_13 повідомила ОСОБА_4 про те, що останні два тижні вона проживала у свого знайомого на ім'я ОСОБА_16 , у зв'язку з тим, що була у сварці з ОСОБА_4 . Також, ОСОБА_13 повідомила, що їй необхідно піти до ОСОБА_15 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та повідомила йому, що з нею все гаразд, щоб він її не шукав. Після цього, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 направились за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_13 увійшла на територію домоволодіння, а ОСОБА_4 залишився чекати її за парканом. В ході очікування, ОСОБА_4 побачив у двері вказаного будинку молодого хлопця, та попросив останнього покликати ОСОБА_15 . Це відбулось близько о 21:00. На прохання покликати ОСОБА_15 , хлопець повідомив що його немає. Після цього ОСОБА_4 направився додому, ОСОБА_4 знову вирішив вернутись до ОСОБА_15 , щоб з ним поспілкуватись. Повернувшись до будинку ОСОБА_15 , з будинку вийшла ОСОБА_13 , та повід мила ОСОБА_4 , що його гукають троє чоловіків, один із них ОСОБА_16 . Далі, ОСОБА_4 знов повернувся до себе додому, та коли підходив, побачив, що з його вулиці виїжджає автомобіль, який саме не пам'ятає. Прийшовши додому, ОСОБА_4 взяв кухонний ніж з метою залякати чоловіків, які його шукають та знов направився до будинку ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 . Підійшовши до вказаного будинку, ОСОБА_4 побачив, що біля воріт буд. 44, знаходився автомобіль, задньою стороною направлений до ОСОБА_4 (останній прийшов зі сторони вул. Вітчизняна). Так, з вказаного автомобіля вийшло 3 чоловіки, 2 з лівої сторони та один з правого пасажирського місця. Один з вказаних чоловіків був той, який до цього повідомив ОСОБА_4 , що ОСОБА_15 немає вдома.

За допомогою статистів ОСОБА_4 показав, в якому положенні знаходились вказані чоловіки, коли останній підходив до будинку.

Далі, ОСОБА_4 повідомив, що спитав у вказаних чоловіків, хто з них ОСОБА_16 , після чого між ним та вказаними чоловіками виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. Ситуація відбувалась близько о 21:30.

Далі, ОСОБА_4 за допомогою 3-х статистів показав, що 3 чоловіки знаходились напроти нього, з правої сторони знаходився чоловік, який представився ОСОБА_39 . Далі, три чоловіки одночасно почали підходити до ОСОБА_4 , після чого, коли останні підійшли на відстань витягнутої руки (близько 1м.) до останнього, чоловік, який знаходився з правої сторони від ОСОБА_4 , своєю лівою рукою зі стиснутою у кулак наніс один боковий удар ОСОБА_4 в область правої сторони обличчя, після чого ще двоє чоловіків почали також наносити удари ОСОБА_4 кулаками, однак хто саме та яким чином вказані удари наносились останньому не відомо, оскільки він в цей момент знаходився обличчям донизу та не бачив. ОСОБА_4 відчув, що удари наносились в область голови, тулуба та кінцівок, всього останній відчув не менше 4-х ударів. Далі, ОСОБА_4 показав, що в момент коли йому наносились удари, він правою рукою з внутрішньої частини одягнутої на нього куртки зліва дістав вищевказаний ніж, який він взяв зі свого будинку, після чого тримаючи вказаній ніж в руці, піднявши над своєю головою, лезом направленим донизу наніс не менше 2-х ударів зверху вниз на видмах. Куди саме та кому саме, він наносив удари не бачив, так як обличчям був направлений донизу. ОСОБА_4 показав вказане за допомогою статистів. Далі, ОСОБА_4 повідомив, що після того як наніс вказані удари відчув, що ніж зігнувся (лезо), після чого вказаний ніж випав з його руки.

Далі, ОСОБА_4 повідомив, що в процесі бійки вони перемістились ближче до воріт будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_4 впав на землю та знаходився на колінах, тулубом направлений внизу, в процесі чого невідомий йому чоловік наносив йому удари ногами по тулубу, та один з них взяв ОСОБА_4 за шию обома руками та намагався придушити. В ході вказаних дій, ОСОБА_4 бачив, як неподалік від нього на животі, на землі лежав ОСОБА_16 та казав, що йому погано, що у нього йде кров, що його підрізали. Після цього до будинку під'їхав автомобіль типу «універсал» з якого вийшли невідомі ОСОБА_4 чоловіки, після них до будинку під'їхала машина ШМД, з якої вже в цей момент знаходилась ОСОБА_13 . Далі ОСОБА_4 повідомив, що поїхав разом з невідомими чоловіками до своєї матері ОСОБА_40 за адресою: АДРЕСА_4 де надав вказаному чоловіку кошти у сумі 3800 грн., на лікування Яну, після чого останні знов поїхали до будинку ОСОБА_15 . ОСОБА_4 вийшов біля мийки на початку вул. Швидкісної та очікував там, після чого до нього під'їхав чоловік з, яким їздив та повідомив, що ОСОБА_16 помер;

- постановою про отримання зразків для експертизи від 27 січня 2025 року, що отримано зразки для експертизи у особи - підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: зразки крові;

- протоколом отримання зразків для експертизи від 27 січня 2025 року, що зразки відбирались шляхом проколу четвертого пальця правої руки ОСОБА_4 . Зразок крові, поміщений до скляної пробірки;

- постановою про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 27 січня 2025 року, що визнано у якості речового доказу зразок крові підозрюваного ОСОБА_4 , який знаходиться на марлевій серветці;

- висновком експерта №788/887-БД від 30.01. - 27.02.2025 року, що кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

- висновком експерта №821/939-БД від 14.02. - 05.03.2025 року, що при серологічному дослідженні зразка крові, висушеному на марлі, трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена група А з ізогемаглютиніном і Анти-В ізосерологічної системи АВ0;

- висновком експерта №271е від 28.01. - 29.01.2025 року, що на основі судово-медичної експертизи проведеної гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з постановленими перед експертизою питаннями, приходжу до висновку:

У нього виявлені тілесні ушкодження: три синця - обличчя, лівого плеча: кров олив під склеру правого ока, що спричинені від дії не менш трьох травматичних впливів тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежений, тобто 24.01.2025.

Встановлені тілесні ушкодження не відображають на собі конструктивних властивостей травмую чого предмету, тому конкретизувати його неможливо, таким могла бути й рука, стиснена в кулак, нога, взута у взуття, або інший тупий твердий предмет, що має аналогічні травмуючи властивості.

Встановлені тілесні ушкодження спричинені від дії не менш трьох травматичних впливів тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в короткий термін часу, одне за одним, послідовність їх спричинення встановити неможливо.

Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.

Встановлені тілесні ушкодження оцінені за критерієм незначних скороминущих наслідків, тому не є небезпечними для життя;

- висновком експерта №879/994-БД від 25.02. - 11.03.2025 року, що згідно «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ «ДОБСМЕ» №821/939-БД за 2025 рік, кров потерпілого (трупа) ОСОБА_7 , належить до групи А з ізогемаглютиніном і Анти-В ізосерологічної системи АВ0. Згідно «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ «ДОБСМЕ» №788/887-БД за 2025 рік, кров ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

В слідах на представлених для дослідження куртці та штанах встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні, в слідах крові, був виявлений тільки антиген А, а в слідах крові - антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає можливості утворення усіх цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Таким чином не виключається можливість походження слідів крові від потерпілого ОСОБА_7 , крові якого властиві, виявлені в цих слідах, антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Даних про присутність в цих слідах крові підозрюваного ОСОБА_4 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них обох ізогемаглютинінів анти-А і анти-В, властивих його крові.

На парі кросівок наявність крові не встановлена;

- висновком експерта №876/989-БД від 20.02. - 28.02.2025 року, що в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки трупа ОСОБА_7 , представленому на дослідження, наявність крові не встановлено; клітини з ядрами та мікрочастками тканин людини не виявлені.

В піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з правої руки трупа ОСОБА_7 , представленому на дослідження, наявність крові не встановлена; клітини з ядрами та мікрочастками тканин людини не виявлені.

В змиві з лівої руки трупа ОСОБА_7 , представленому на дослідження, наявність крові не встановлено; клітини з ядрами та мікрочастками тканин людини не виявлені.

В змиві з правої руки трупа ОСОБА_7 , представленому на дослідження, наявність крові не встановлено; клітини з ядрами та мікрочастками тканин людини не виявлені;

- висновком експерта №876/990-БД від 17.02. - 11.03.2025 року, що згідно «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ «ДОБСМЕ» №788/887-БД за 2025 рік, кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ «ДОБСМЕ» №821/939-БД за 2025 рік, кров потерпілого (трупа) ОСОБА_7 , належить до групи А з ізогемаглютиніном і Анти-В ізосерологічної системи АВ0.

На наданій на дослідження кофті встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини.

При серологічному дослідженні крові в слідах об'єктів виявлений антиген А, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Враховуючи отримані результати дослідження та групову належність крові потерпілого ОСОБА_7 , а саме, те що в слідах крові виявлений антиген А, який є групо специфічним антигеном його крові, не виключена можливість походження зазначених слідів за рахунок крові потерпілого.

Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові підозрюваного ОСОБА_4 , а саме те, що в слідах крові ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, які є групо специфічними для його крові, не виявлені, даних про присутність крові підозрюваного у вказаних слідах не отримано;

- постановою про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання від 18 березня 2025 року, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12025042220000079 від 25.01.2025, осади з об'єктів на фрагментах марлі (зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук трупа ОСОБА_7 ), контроль марлі, які поміщено до паперового конверту;

- висновком експерта №877/991-БД від 27.02. - 19.31.2025 року, що згідно висновку експерта №811/929-БД від 05.03.2025 року, «При серологічному дослідженні зразка крові, висушеному на марлі, трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена група А з ізогемаглютиніном і анти-В ізосерологічної системи АВ0». Згідно висновку експерта №788/887-БД від 27.02.2025 року, « кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.»

В піднігтьовому вмісті з лівої руки підозрюваного ОСОБА_4 , що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена, при цитологічному дослідженні виявлені епітеліальні клітини з ядрами.

В піднігтьовому вмісті з правої руки підозрюваного ОСОБА_4 , що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена, при цитологічному дослідженні виявлені епітеліальні клітини з ядрами.

На змиві з лівої руки підозрюваного ОСОБА_4 , встановлена наявність крові, визначений гемоглобін людини; при цитологічному дослідженні виявлені епітеліальні клітини з ядрами.

На змиві з правої руки підозрюваного ОСОБА_4 , встановлена наявність крові, визначений гемоглобін людини; при цитологічному дослідженні виявлені епітеліальні клітини з ядрами.

При визначенні статевої належності епітеліальних клітин піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_4 , встановлене їх походження від особи чоловічої генетичної статі, при їх серологічному дослідженні антигени А та В ізосерологічної системи АВ0 не виявлені.

При визначенні статевої належності крові у змивах з обох рук ОСОБА_4 встановлене її походження від особи чоловічої генетичної статі, статева належність епітеліальних клітин з ядрами невизначена через деструктивні зміни в їх ядрах. При серологічному дослідженні крові та епітеліальних клітин антигени А та В ізосерологічної системи АВ0 не виявлені.

Оскільки групова належність крові та епітеліальних клітин з ядрами у дослідженому піднігтьовому вмісті та змивах з рук підозрюваного ОСОБА_4 не визначена, то висловитись про їх походження від будь якої особи не представляється можливим;

- постановою про визначення речових доказів і передачу їх на зберігання від 26 березня 2025 року, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12025042220000079 від 25.01.2025: осади з зрізів нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 на ниточках марлі, витяжку з змивів з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 , контроль марлі, які поміщено до паперового конверту.

- висновком експерта №878/992-БД від 20.02. - 28.02.2025 року, що в деяких слідах на клинку ножа (об'єкт №1) встановлено наявність крові. Даних про приналежність цієї крові - людині не отримано, оскільки в цих слідах не виявлено гемоглобін крові людини та не знайдені ядра лейкоцитів. На іншій поверхні клинка ножа (об'єкт №2) та на рукоятці ножа (об'єкт №3), представленого на дослідження, наявність крові не встановлено. На ножі епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені.

Дослідження по визначенню групової належності крові в слідах на клинку ножа (об'єкт №1) не проводилось, оскільки при проведеному дослідженні не вдалось встановити приналежність крові в цих слідах - людині.

Оскільки при проведеному дослідженні в слідах крові на клинку ножа (об'єкт №1) не вдалося встановити приналежність цієї крові - людини, висловитися про ії походження від будь-якої особи не є можливим;

- висновком експерта №878/993-БД від 25.02. - 11.03.2025 року, що згідно “Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ “Дніпропетровське обласне бюро “судово-медичної експертизи» №821/939-БД за 2025 рік, кров потерпілого (трупа) ОСОБА_7 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно “Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень ДСУ “Дніпропетровське обласне бюро “судово-медичної експертизи» №788/887-БД за 2025 рік, кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

В слідах на представленій для дослідження куртці встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні, в слідах крові, був виявлений тільки антиген А, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В. В сліді наявність крові не встановлена. Таким чином не виключається можливість походження слідів крові на куртці від потерпілого ОСОБА_7 , крові якого властивий, виявлений в цих слідах, антиген А. Даних про присутність в цих слідах крові підозрюваного ОСОБА_4 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них ізогемаглютинінів анти-А і анти-В, властивих його крові;

- постановою про визначення речових доказів і передачу їх на зберігання від 18 березня 2025 року, що визнано у якості речових доказів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12025042220000079 від 25.01.2025: залишки змивів з об'єктів №№ 1-3 (з клинка та рукоятки ножа) на фрагментах марлі, контроль марлі, які поміщено до паперового конверту;

- висновком експерта №286м/352-Е від 27.02. - 08.03.2025 року, що при експертизі трупа виявлено: колото-різане поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, проникненням раневого каналу в праву плевральну порожнину (рідка кров та згортки в правій плевральній порожнині 2,5 л), колобування правої легені, поранення верхньої частки правої легені, з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, вогнищеві крововиливи під ендокардом лівого шлуночка (плями Мінакова); при судово-гістологічному дослідженні: дефект (ушкодження) невизначеної форми з крововиливом у просвіті та інтраальвеолярними крововиливами у стінках дефекту у легенях, масивні ділянки дис- та ателектазів у легенях, нерівномірне кровонаповнення судин досліджених органів, ділянки венозного повнокров'я та стазів еритроцитів у капілярах в міокарді, прояви спазма деяких судин серця та юкстамедулярної зони у нирках, деякі морфологічні ознаки шокової реакції у печінці.

Виявлені при експертизі трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настанням смерті від дії плаского предмету що володів колюче-ріжучими властивостями та діяв у напрямку ззаду на перед та дещо зверху вниз відносно до травмованої ділянки тіла і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. На рівні зануреної частини травмуючого предмету ширина леза була не більше 5 см на шкірі (3 см на рівні першого міжребір'я) та довжина леза не менше 7 см.

Відповідно напрямку раневого каналу, розташування травмуючого предмету (імовірно лезо ножа) до травмованої ділянки мало напрямок ззаду на перед та дещо зверху вниз.

При експертизі трупа виявлено: колото-різане поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, з проникненням раневого каналу в праву плевральну порожнину з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз відносно до травмованої ділянки тіла.

У наданому протоколі слідчого експерименту, відомості відносно конкретизації “механізму спричинення ушкоджень» відсутні ( “... після чого утримуючи вказаний ніж в руці піднявши над своєю головою, лезом направивши до низу, наніс не менше 2-ух ударів зверху вниз на відмах, при цьому куди саме та кому саме він наносив удари він не бачив, так як обличчям був направлений до низу…»)

Разом з цим, не виключна можливість виникнення виявленого колото-різаного поранення за умов спричинення їх предметом колючо-ріжучими властивостями;

- висновком експерта №286м/351-Е від 27.02. - 08.03.2025 року, що при експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено: колото-різане поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, з проникненням раневого каналу в праву плевральну порожнину з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз відносно до травмованої ділянки тіла.

У наданому протоколі слідчого експерименту, відомості відносно “механізму спричинення ушкоджень» неконкретизовані та суперечливі ( “... ОСОБА_23 опинився в положенні лежачи на спині на земельному покритті, а невідомий чоловік знаходився зверху над останнім, а свідок ОСОБА_41 знаходився ліворуч від невідомого чоловіка та застосував до нього задушливий прийом, …. Так в якийсь момент свідок вказав, що ОСОБА_23 , ледь піднявся та знаходився в положенні напівприсяд при цьому здійснював удари по обличчю невідомого чоловіка та свідок також завдав невідомому чоловіку декілька ударів в обличчя. Після чого ОСОБА_23 , повідомив свідку, що його вбили, та свідок ОСОБА_41 підійшов до ОСОБА_24 який на цей момент вже знаходився в положенні лежачи на землі обличчям»);

- висновком експерта №286м/350-Е від 27.02. - 08.03.2025 року, що при експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено: колото-різане поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, з проникненням раневого каналу в праву плевральну порожнину з направленням раневого каналу ззаду наперед та дещо зверху вниз відносно до травмованої ділянки тіла.

У наданому протоколі слідчого експерименту, відомості відносно “механізму спричинення ушкоджень» неконкретизовані та суперечливі (“при цьому ОСОБА_23 находився на землі лежачі на спині, невідомий чоловік знаходився зверху над ним, а ОСОБА_25 застосував до невідомого чоловіка задушливий прийом, щоб той припинив свої злочинні дії. Так в подальшому свідок вказав що ОСОБА_25 почав кричати до останнього щоб викликали ШМД. При цьому ОСОБА_23 “знаходився уже в положенні обличчям в земельне покриття»);

- висновком судово-психіатричного експерта №190-к від 18.04.2025 року, що ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння не виявляв і в теперішній час не виявляє будь-яких психічних розладів.

Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Питання про осудність іспитованого та чи може він відбувати покарання в місцях позбавлення волі виходять за межі компетенції експертів;

- висновком експерта №245МК від 20.03. - 28.03.2025 року, що ушкодження на шматку шкіри з верхньої третини спини справа ОСОБА_7 має морфологічні ознаки наскрізної колото-різаної рани, яка спричинена від дії предмету, що мав колюче-ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була пласка (типу клинку ножа), шириною зануреної в тіло частини не більше 47 мм, мала вістря, один гостро заточений край (лезовий) та протилежний не заточений край (обуховий), товщиною близько 1 мм, з “П» - подібним поперечним перетином;

Виявлені морфологічні ознаки ушкодження відображаються груповими особливостями травмуючого предмету. Індивідуальні ознаки не відобразились;

- висновком експерта №246МК від 20.03. - 01.04.2025 року, що колото-різана рана на досліджуваному шматку шкіри від трупа гр. ОСОБА_7 могла бути спричинена клинком наданого на експертизу ножа або будь-яким іншим колюче-ріжучим знаряддям, з подібними конструктивними властивостями його клинка.

- висновком експерта №СЕ-19/113-25/2326-Д від 11.04.2025 року, що: один слід пальця руки розміром 18х34 мм, який відкопійований на відрізок липкої стрічки розмірами 21х38 мм, вилучений при огляді місця події 25.01.2025 за адресою: м. Дніпро, вул. Швидкісна, біля буд. 44, придатний для ідентифікації особи.

Один слід пальця руки розміром 18х34 мм, який відкопійований на відрізок липкої стрічки розмірами 21х38 мм, залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-25/13857-ТР від 11.04.2025 року, що: на поверхні куртки, вилученої 25.01.2025 в ході проведеного огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Швидкісна, біля буд. 44, наявні одне не наскрізне та десять наскрізних пошкоджень.

На поверхнях джемперу (в постанові слідчого - “кофта»), вилученого 25.01.2025 в ході проведеного огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Швидкісна, біля буд. 44, наявні сімнадцять наскрізних пошкоджень та одне пошкодження утворене в наслідок розрізу.

Одне з наскрізних пошкоджень, що розташоване на спинці куртки та одне не наскрізне пошкодження, яке розташоване на внутрішній поверхні спинки куртки, утворені в наслідок дії колючо-ріжучого предмету. Інші пошкодження на поверхнях куртки утворені в результаті вирізання тканини інструментом типу ножиці (ймовірно при проведенні судово-медичної експертизи).

Одне з наскрізних пошкоджень, що розташоване на спинці джемперу, утворене внаслідок дії колючо-ріжучого предмету. Інші пошкодження на поверхнях джемперу утворені в результаті вирізання (ймовірно при проведенні судово-медичної експертизи) та розрізання тканини інструментом типу ножиці.

Колото-різані пошкодження на спинці куртки та джемперу утворені предметом, який має клинок з вістрям, обухом та лезом, як і у ножа, вилученого 25.01.2025 в ході проведеного огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Швидкісна, біля буд. 44. Вирішити запитання про утворення вищевказаних пошкоджень саме наданим ножем не надається можливим, у зв'язку з відсутністю відображення окремих ознак слідоутворюючого предмету в пошкодженнях.

6. Мотиви Суду та положення закону, якими керувався Суд.

6.1. Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Саме законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Тобто, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але суд зобов'язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

6.2. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі скорочено Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі скорочено ЄСПЛ) суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Перес проти Франції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» (п. 38, рішення від 24.04.2008 року) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту.

6.3. Суд отримав можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі. Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до Суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні.

Отже, Суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення.

Так, стороною захисту не заперечується, що обвинувачений скоював злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України.

6.4. Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Також, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За правилами ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

6.5. Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що всі докази у кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку та не викликають у Суду сумнівів.

Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, Суд не вбачає.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

З огляду на зазначене Суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об'єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку, Суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України, отримані у передбаченому КПК України порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом не встановлено допущення істотних порушень, прав та свобод обвинуваченого, інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає Суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.

Крім того, Суд враховує, що зі змісту п.78 рішення Європейського суду з прав людини від 16.02.2017 у справі «Артур Пархоменко проти України» вбачається, що при розгляді справи в цілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід'ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього - змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.

Зокрема, з урахуванням вищезазначеного правового висновку Європейського суду з прав людини, у цьому судовому провадженні Суд бере до уваги, що обвинувачений та його захисники мали можливість оскаржити автентичність доказів, отриманих стороною обвинувачення, але не зробили цього і не подавали клопотань або своїх доводів щодо визнання доказів отриманих під час досудового розслідування недопустимими, що в подальшому стало б предметом судового розгляду.

6.6. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, Суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення Суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча Суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Оцінюючи надані та досліджені Судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, Суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).

6.7. ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується сукупністю як прямих так і не прямих доказів.

6.8. Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб'єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза всяким розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб'єктивної сторони злочину, як прямий умисел.

6.8.1. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Згідно з п. 22 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Суд враховує, що умисне вбивство можливо лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання.

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки. Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків.

6.8.2. Отже, для Суду є очевидним, поза розумним сумнівом, що у цьому кримінальному проваджені сукупність прямих та непрямих доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_4 діяв з прямим умислом (умисно).

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

З огляду на викладене, Суд вважає, що за даним кримінальним провадженням під час досудового розслідування та судового розгляду повністю дотримано вимогу щодо права ОСОБА_42 на захист від обвинувачення та на правову допомогу, оскільки вказана заява обвинуваченого була ретельно перевірена, шляхом відповідного ефективного офіційного розслідування, він був забезпечений захисниками.

7. За встановлених судом фактичних обставин, обвинувачений ОСОБА_4 як знаряддя злочину використав ніж, яким шляхом ушкодження життєво важливих органів, наніс ОСОБА_7 один удар у напрямку ззаду-наперед та дещо зверху-вниз вказаним ножем в область верхньої частини спини справа, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення спини справа в верхній третині по лопатковій лінії з пошкодженням першого міжребір'я, правої легені, крововиливом в плевральну порожнину, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, внаслідок чого ОСОБА_7 помер на місці.

8. Висновок Суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого.

Згідно ст.ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.

Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.

Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

Відомості, вказані у цьому вироку в частині складу кримінальних правопорушень, є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.

Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).

Для того, щоб встановити направленість умислу, необхідно враховувати зовнішній прояв діяння, який розкриває внутрішній (психічний) його процес, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.

Суд констатує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи фізично здоровою, працездатною людиною, з мотиву неприязних стосунків до потерпілого ОСОБА_43 , заздалегідь озброївшись кухонним ножем, який мав певні властивості, спеціально прибув з ножем до потерпілого, якого відшукав на вулиці, після чого, застосувавши ніж безжально вбив останнього, який не створював для нього ніякої небезпеки.

Тобто, за даним кримінальним провадженням Суд уважає доведеним, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, коли він, з метою умисного вбивства, на ґрунті виниклих неприязних відносин наніс останньому ножем зазначені тілесні ушкодження шляхом ушкодження життєво важливих органів, тому, з огляду на викладене,

сукупність досліджених Судом доказів є достатньою та підтверджує правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 стосовно доведеності винуватості останнього в умисному вбивстві ОСОБА_44 .

Ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності.

Всі докази подані Суду стороною обвинувачення взагалі, переконливо свідчать про наявність у діяннях обвинуваченого об'єктивної сторони інкримінованого злочину.

З огляду на викладене, досліджені Судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і Суд, оцінюючи докази, вважає, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - дії, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини - ОСОБА_43 і бажав її настання, тобто, діяв з прямим умислом на умисне вбивство.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

9. Призначення покарання.

9.1. Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Призначаючи покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 65 КК України, Суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому, Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства», рішення від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють Суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням рішення в процесуальному документі суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК.

Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20, провадження № 51-3591кмо23) кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

З огляду на викладене справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Для вибору такого покарання Суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

9.2. Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кінешма Іванівської області Російська Федерація, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , судимий 01.08.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до пробаційного нагляду строком 2 роки, під наглядом лікаря-психіатра або лікаря-нарколога не перебував та не знаходився, за місцем мешкання характеризується задовільно,

9.3. Обставини які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, оскільки обвинувачений дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки шляхом повного визнання вини і готов нести кримінальну відповідальність, та активне сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно ч.1 ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 є рецидив кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, маючи судимість за умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

9.4. Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України полягає у тому, що під час вчинення злочину відбувається свідоме посягання на життя іншої людини. Наслідок у вигляді смерті не має зворотного характеру, оскільки шкода, заподіяна потерпілій особі, не може бути усунена, що унеможливлює її відшкодування або компенсацію потерпілому чимось іншим. Бажання особи заподіяти смерть іншій людини грубо ігнорується її природне, а тому невідчужуване право на найцінніше благо - життя.

Призначаючи покарання, Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

9.5. На підставі вище викладеного обґрунтування, також, виключну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_4 для суспільства, Суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання, призначене за скоєння умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України виключно у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Крім того, призначаючи обвинуваченому покарання, Суд враховує, що ОСОБА_4 не відбув покарання, яке призначено йому за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.08.2024 року, за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 2 років пробаційного нагляду.

Враховуючи викладене, Суд, застосовуючи вимогу ч. 1 ст. 71 КК України, з огляду на те, що засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, тому суд до покарання, призначеного ОСОБА_4 за новим вироком у вигляді позбавлення волі, повністю приєднує не відбуте покарання за попереднім вироком від 01.08.2024 року.

Причому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , Суд застосовує вимогу п.п. а-1) п. 1 ч. 1 ст. 72 КПК України, коли при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, оскільки на думку суду такий вид покарання зможе забезпечити досягнення його мети, підстави для призначення більш суворих видів покарання судом не встановлені і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення.

Суд вважає, що покарання не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Також, Суд вважає, що підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом відповідно до ст. 69 КК України, не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Із цих же підстав Суд не вбачає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

10. Інші питання, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

10.1. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки особлива тяжкість та велика суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, скоєного засудженим після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання,дають підстави вважати можливими ухилення від суду та перешкоджання встановленню істини по даному провадженню, скоєння нових злочинів.

10.2. Початок строку відбування покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 , обчислювати з 25 січня 2025 року.

10.3. Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, Суд враховує наступне.

Під час досудового розслідування кримінального провадження накладено арешт:

- ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2025 року на майно, виявлене і вилучене у ОСОБА_4 згідно протоколу огляду від 25.01.2025 року, яке визнано речовими доказами по кримінальному провадженню: 1) куртку марки «Puma» зеленого кольору, яку поміщено в паперовий конверт, 2) кросівки марки «ХТЕР» чорно-білого кольору, які поміщено в паперовий конверт, 3) спортивні штани чорного кольору марки «GJ Original», які поміщені в паперові конверти;

- ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2025 року на майно, виявлене і вилучене згідно протоколу огляду від 25.01.2025 року, яке визнано речовими доказами по кримінальному провадженню: куртку зі слідами РБК, яку поміщено в картону коробку, ніж, який поміщено до паперового пакета.

З огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України Суд вважає, що мають бути скасовані арешти майна на речові докази, які накладені зазначеними ухвалами слідчого судді.

10.4. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов'язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Пункт 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.

Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Також, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов'язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнуті ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

За даним кримінальним провадженням витрати на залучення експерта та проведення експертизи складають:

- висновок експерта №СЕ-19/113-25/2326-Д від 11.04.2025 року - 3119,90 грн;

- висновок експерта №СЕ-19/104-25/13857-ТР від 11.04.2025 року - 8914,00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

10.5. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимоги ст. 100 КПК України.

Щодо проголошення вироку.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення (узгоджується з правовою позицією, яка викладена 13 вересня 2023 року у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа № 638/4224/22, провадження № 51-2372 км 23).

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 100, ч. 2 ст. 124, ч.1 ст. 256, ч. 15 ст. 615 КПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому за ч. 1 ст. 115 КК України обвинуваченні та призначити йому покарання 8 (вісім) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупності вироків, до призначеного за цим вироком покарання, повністю приєднати покарання, невідбуте ОСОБА_4 за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.08.2024 року, та остаточно, із застосуванням п.п. а-1) п. 1 ч. 1 ст. 72 КПК України, ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 9 (девяти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили продовжити ОСОБА_4 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Початок строку відбування покарання, призначеного ОСОБА_4 , обчислювати з 25 січня 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта та проведення експертиз у загальній сумі 12033 грн. 90 копійок (висновок експерта №СЕ-19/113-25/2326-Д від 11.04.2025 року - 3119,90 грн; висновок експерта №СЕ-19/104-25/13857-ТР від 11.04.2025 року - 8914,00 грн)

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна, накладений:

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази у кримінальному проваджені, після набрання вироком законної сили:

- куртку зі слідами РБК, яку поміщено в картону коробку;

- ніж, який поміщено до паперового пакета;

- слід папілярного візерунку на 1 липкій стрічці, поміщено до паперового конверта;

- змиви на марлевих тампонах з обох долонь трупа, поміщено до паперових конвертів;

- зрізи нігтьових пластин лівої та правої руки, поміщено до паперових конвертів;

- кофту флюсову, темно-синього кольору зі слідами РБК;

- зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки ОСОБА_4 , які поміщено до двох окремих паперових конвертів;

- змиви на марлевий тампон з лівої та правої руки ОСОБА_4 , які поміщено до двох окремих паперових конвертів;

- зразки букального епітелію ОСОБА_4 на 2 тампони-зондах, які поміщено до паперового конверту;

- зразок крові ОСОБА_4 , який знаходиться на марлевій серветці;

- осади з об'єктів на фрагментах марлі (зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук трупа ОСОБА_7 ), контроль марлі, які поміщено до паперового конверту;

- осади з зрізів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_4 на ниточках марлі, витяжку з змивів з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 , контроль марлі, які поміщено до паперового конверту;

- залишки змивів з об'єктів №№ 1-3 (з клинка та рукоятки ножа) на фрагментах марлі, контроль марлі, які поміщено до паперового конверту, - знищити

Відповідно до ч. 5 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, зберігати в матеріалах кримінального провадження дактилоскопічну картку ОСОБА_4 , яка поміщена до паперового конверту;.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, вилучені 25.01.2025 в ході особистого обшуку у затриманого в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_4 :

- куртку марки «Puma» зеленого кольору, яку поміщено в паперовий конверт;

- кросівки марки «ХТЕР» чорно-білого кольору, які поміщено в паперовий конверт;

- спортивні штани чорного кольору марки «GJ Original», які поміщені в паперові конверти, - повернути власнику майна.

На вирок прокурор, представник потерпілого, обвинувачений, захисник, можуть подати апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

13.10.2025

Попередній документ

130914419

Наступний документ

130914421

Інформація про рішення:

№ рішення:	130914420
№ справи:	199/5342/25
Дата рішення:	13.10.2025
Дата публікації:	14.10.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (13.10.2025)
Дата надходження:	22.04.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

23.04.2025 12:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.04.2025 12:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.05.2025 12:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
27.05.2025 11:45	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
05.06.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
10.06.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.06.2025 11:45	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
08.07.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
25.08.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.09.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
25.09.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
13.10.2025 12:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ВОРОБЙОВ ВОЛОДИМИР ЛЕОНИДОВИЧ

суддя-доповідач:

ВОРОБЙОВ ВОЛОДИМИР ЛЕОНИДОВИЧ

захисник:

Новік Лідія Євгенівна

обвинувачений:

Акінін Олексій Юрійович

представник потерпілого:

Гетманчук Марина Олександрівна

прокурор:

Пасько Дмитро Дмитрович