Номер провадження: 22-з/813/302/25
Справа № 501/1041/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Таварткіладзе О. М.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Артем'євої Кристини Миколаївни про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат по цивільній справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Слаєва Раїса Каримівна про визнання недійсним договору дарування, -
У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, згідно якого просить суд:
- поновити строк позовної давності для звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин;
- визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 2019 року житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Раїсою Каримівною та зареєстровано в реєстрі за №2760;
- визначити, що дане рішення є підставою суб'єктам реєстраційних дій для скасування у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка внесена приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Раїсою Каримівною та поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 ;
- вирішити питання про стягнення судових витрат.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Слаєва Раїса Каримівна про визнання недійсним договору дарування - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 - залишено без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року - залишено без змін.
28.06.2025 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Артем'єва Кристина Миколаївна, звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 000 гривень.
Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, 03.03.2025 року між адвокатом Артем'євою К.М. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 03, відповідно до п. 1 якого Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі а умовах і в порядку, що визначені в цьому Договорі, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати ,необхідні для виконання цього Договору.
Витрати, які понесла ОСОБА_1 складає 12 000 гривень. За ознайомлення зі справою, вступ у справу та складання відзиву - гонорар становить 10 000 гривень, представництво у суді другої інстанції - за одне засідання суду - гонорар становить 2000 гривень. Гонорар адвокату був сплачений, на день подання даної заяви у розмірі 10 000 гривень.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи повністю підтверджено факт понесення відповідачем по справі судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 12 000 грн, а також враховуючи, що 24 червня 2025 року Одеським апеляційним судом винесена постанова, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , однак не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, позивач просить суд стягнути із позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн.
До відповідної заяви адвокатом додано копію договору про надання правової допомоги № 03 від 03.03.2025 року, копію додатку до договору № 03 від 03.03.2025 року, копію акту виконаних робіт № 1 від 24.06.2025 року та документи на підтвердження надіслання заяви з додатками учасникам справи.
Згідно положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки розгляд апеляційної скарги на рішення здійснювався з викликом учасників справи у судове засідання, то з метою додержання процесуальних прав сторін розгляд цієї заяви проводиться з повідомленням учасників справи.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 23.09.2025 року на 16:00 год. учасники справи не з'явилися, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Представника ОСОБА_1 - адвоката Артем'євої К.М. в заяві про ухвалення додаткового рішення просив здійснити розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80, 89 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року по справі № 390/1648/20 звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, згідно якого просить суд поновити строк позовної давності для звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин; визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 2019 року житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Раїсою Каримівною та зареєстровано в реєстрі за №2760; визначити, що дане рішення є підставою суб'єктам реєстраційних дій для скасування у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка внесена приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Раїсою Каримівною та поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 ; вирішити питання про стягнення судових витрат.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Слаєва Раїса Каримівна про визнання недійсним договору дарування - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
04.03.2025 року, через підсистему «Електронний суд», представником ОСОБА_1 адвокатом Артем'євою Кристиною Миколаївною до апеляційного суду подано заяву про вступ у справу в якості представника, згідно якої остання просила внести її відомості в систему та надати доступ до електронної справи в системі «Електронний суд».
До заяви додано ордер серії ВН № 1483094 від 03.03.2025 року, що підтверджує повноваження адвоката Артем'євої К.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Одеському апеляційному суді на підставі договору про надання правової допомоги № 03 від 03.03.2025 року.
07.03.2025 року, через підсистему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Артем'єва Кристина Миколаївна подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого адвокат просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві адвокат вказала, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає суму витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.
24.06.2025 року, через підсистему «Електронний суд», представником ОСОБА_1 адвокатом Артем'євою Кристиною Миколаївною до суду подано заяву про стягнення понесених судових витрат, згідно якої сторона відповідача просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, у розмірі 12 000 грн та зазначила, що остаточне підтвердження витрат буде надано відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
24.06.2025 року адвокат Артем'єва К.М. як представник ОСОБА_1 брала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, що тривало близько 25 хвилин.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 - залишено без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року - залишено без змін.
28.06.2025 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Артем'єва Кристина Миколаївна, звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 000 гривень.
Згідно наданих адвокатом доказів вбачається наступне.
Так, з пункту 1. Договору про надання правничої допомоги № 03 від 03.03.2025 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Артем'євою Кристиною Миколаївною вбачається, що Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі а умовах і в порядку, що визначені в цьому Договорі, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати ,необхідні для виконання цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом виконаної роботи до цього Договору.
Згідно пункту 4.3. Договору оплата гонорару клієнтом можливо протягом всього часу надання правової допомоги, але не пізніше отримання рішення (постанови, ухвали) по справі.
Відповідно до пункту 1. Додатку до договору № 03 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. А також клієнт здійснює оплату за прибуття адвоката на судове засідання, у разі призначення слухання справи у загальному порядку у розмірі 2000 гри за одне засідання суду.
Згідно пункту 4. Додатку до договору № 03 сторони передбачають можливість доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі, що оформляється Сторонами письмово.
Пунктом 5. Додатку до договору № 03 сторонами погоджено збільшення розміру гонорару, яке здійснюється у випадку збільшення обсягу правничої допомоги або істотного зростання обсягу часу який необхідно витратити Адвокату на надання правничої допомоги Клієнту за цим Договором та оформляється сторонами письмово. Адвокат робить Клієнту усну або надсилає письмову пропозицію про необхідність збільшення розміру гонорару. У випадку недосягнення згоди з вказаного питання, Адвокат вправі достроково розірвати договір в односторонньому порядку в порядку передбаченому пунктом 9.1 цього Договору.
З пункту 12. Додатку до договору № 03 вбачається, що цей Додаток є невід'ємною частиною Договору і набуває чинності з моменту укладення і діє протягом всього строку дії Договору.
24.06.2025 року між сторонами підписано Акт виконаних робіт №1 за договором про падання правничої допомоги № 03 від 03.03.2025 року та п. 1 додатку від 03.03.2025 року до договору № 03 сторони склали цей акт про наступне:
1. Виконавець виконав для Замовника роботи за договором №03 про надання правової допомоги від 03.03.2025 року та п.1 додатку від 03.03.2025 року до договору № 03 про надання правової допомоги від 03.03.2025 року.
Надання консультації та складання правового висновку (3 години).
2. Ознайомлення зі справою, вступ у справу, та складання відзиву (8 годин) та подання до суду - 10 000 гривень.
3. Представництво інтересів у суді другої інстанції по справі № 501/1041/24, судове засідання призначено на 24.06.2025 року о 14:30 год. (одне засідання) - 2000 гривень.
Гонорар за договором про надання правової допомоги №03 від 03.03.2025 року та п. 1 додатку від 03.03.2025 року до договору №03 про надання правової допомоги від 03.03.2025 року - становить 12000 грн, без ПДВ.
Аванс відповідно до п. 1 додатку № 03 від 03.03.2025р. до договору № 03 про надання правової допомоги від 03.03.2025 року був виплачений 03.03.2025 року у розмірі 5000 гривень, та 7000 гривень було сплачено 24.06.2025 року. На момент підписання даного акту замовник сплатив виконавцю (адвокату) 12 000 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України у першій заяві по суті спору, а саме в відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Артем'єва К.М. зазначила попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 гривень, що складаються з витрат на правничу допомогу адвоката та зазначила, що документальне підтвердження понесених витрат буде надано до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК.
24.06.2025 року апеляційним судом за результатом перегляду справи ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 - залишено без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 липня 2024 року - залишено без змін.
28.06.2025 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Артем'єва Кристина Миколаївна звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а також подала докази таких витрат, тобто в строк, що передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
За таких обставин, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат суд апеляційної інстанції враховує, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду апеляційної інстанції з грудня 2024 року по червень 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавались процесуальні документи, зокрема заява про вступ у справу в якості представника та відзив на апеляційну скаргу.
Справа в суді апеляційної інстанції була розглянута в першому судовому засіданні, що відбулося 24.06.2025 року та тривало близько 25 хвилин, і в якому приймала участь адвокат Артем'єва К.М. як представник позивача.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Приймаючи до уваги критерії розумності і співмірності судових витрат, апеляційний суд зазначає, що вказані представником позивача витрати до стягнення з відповідача, зокрема на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 12 000 грн, є такими, що у повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Ураховуючи те, що надання усної консультації, вивчення документів, формування правової позиції по даній справі, а також, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи, приймаючи до уваги співмірність складності справи та наданих адвокатом обсягом послуг, а також кінцевий результат розгляду справи, апеляційний суд вважає справедливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, у розмірі 10 000 гривень.
За таких підстав, колегія суддів, з огляду на подані представником позивача у справі докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, застосувавши принцип співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її складність, доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 137 141, 270 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Артем'євої Кристини Миколаївни - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, у розмірі 10 000 гривень.
В решті заяви - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складено: 03.10.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова