Справа № 585/2419/25
Номер провадження 2/585/988/25
01 жовтня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 і просить: Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Роменським МРВ УМВС України в Сумській області 30 січня 1996 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 24.04.2017 року органом 5924, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 111500 (сто одинадцять тисяч п'ятсот) гривень. Судові витрати покласти на відповідачку по справі. В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 24.04.2017 року органом 5924, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передав у позику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Роменським МРВ УМВС України в Сумській області 30 січня 1996 року грошові кошти в сумі 111500 гривень. На підтвердження отриманої позики відповідачка власноруч склала та підписала розписку від 30.12.2021 року, якою підтвердила, що вона отримала грошові кошти в позику. Згідно з домовленістю позивача та відповідачки, отримані грошові кошти відповідачка зобов'язалась повернути до 01 червня 2022 року. Позивач свої зобов'язання щодо надання грошових коштів в позику виконав повністю, що підтверджується вказаною розпискою Відповідача від 30 грудня 2021 року. Відповідачка свої зобов'язання щодо повернення позики не виконала та позику у встановлений термін не повернула. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з вимогою повернути позику, проте всі вимоги залишилися без задоволення. Відповідач грошові кошти на момент подання позову не повернула. За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Наявність між позивачем та відповідачкою позикових відносин підтверджується наявними у позивача оригіналами розписок відповідача від 30.12.2021 року (копія додана до позову, оригінали будуть надані в судовому засіданні). Як вбачається з розписки від 30.12.2021 року, відповідачка одержала в борг від позивача грошові кошти в сумі, які зобов'язалась повернути в повному обсязі до 01 червня 2022 року. Вказана розписка від 30.12.2021 року повністю підтверджує як факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики, так і її зобов'язання повернути ці кошти до 01 червня 2022 року. Таким чином право звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за договором позики у позивача виникло з 02 червня 2022 року. З огляду на те, що на день подання позову невідома остаточна кількість судових засідань по справі, позивач заявляє, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази(платіжні документи на акт приймання-передачі наданих послуг) та остаточний розрахунок суми понесених судових виплат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу.
04.07.2025 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
23.07.2025 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю. У відзиві зазначила, що вважає що позов є необгрунтованим, позивач намагається ввести суд в оману, та вказує не правдиву інформацію у позовній заяві. За вищевказаним договором позики вона повністю повернула кошти позивачу, переказавши свої власні кошти на картковий рахунок позивача (вказаний факт підтверджується оригіналами платіжних інструкцій АТ КБ «Приват Банк» на загальну суму 100000 гривень), а залишок коштів у сумі 11 500 гривень, вона передала позивачу особисто в руки (хоча не має підтвердження вказаного факту). Додатково вважає, що підставою для звернувся до суду з даним позовом (її суб'єктивна думка), є той факт, що вона тривалий час винаймала у позивача нежитлове приміщення для ведення бізнесу (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») сплачуючи позивачу орендну плату, але розірвала з власної ініціативи договір оренди, та почала працювати за іншою адресою. Отже, позов є надуманим та не обґрунтованим, у задоволенні якого вважає необхідно відмовити.
01.09.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, забезпечив явку до суду представника.
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив задоволити суду пояснив, що сума орендної плати 25000 грн., тому сплачені відповідачем кошти не стосуються боргу а є орендною платою. Орендні правовідносини між сторонами не є предметом спору, і вони не мають відношення до даної справи. В наданих відповідачем квитанціях не вказано що то повернення боргу, а тому надані квитанції не можуть вважатися підтвердженням сплати боргу. Підтвердженням того, що заборгованість не погашена є наявність у позивача оригіналу розписки про позику, а тому вважає що борг не повернутий взагалі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала.
В наданій позивачем розписці вказано: «Я, ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_1 виданий Роменським МРВ УМВС в Сумській області 30.12.1996 р. АДРЕСА_1 зобов'язуюсь повернути борг в сумі 111500,00 (сто одинадцять тисяч п'ятсот грив. 00 коп.) який я взяла в ОСОБА_2 . До 01 червня 2022 р. Без відсотків. Розписка написана власноручно 30.12.2021 р. В чому і підписуюся» (а.с.54).
Як вбачається з платіжної інструкції Р24А3071325227D3943 від 04.08.2024 року АТ КБ «Приват Банк», платник - ОСОБА_3 здійснила переказ коштів в сумі 25000 гривень на рахунок отримувача - ОСОБА_2 . Призначенням платежу в інструкції вказано «переказ власних коштів» (а.с.30)
З платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк», Р24А2941819441D2387 від 01.05.2025 року вбачається, що платник ОСОБА_3 здійснила переказ власних коштів на рахунок отримувача ОСОБА_2 в сумі 25000,00 грн. (а.с.31)
Як вбачається з платіжної інструкції Р24А4260175489D2119 від 04.08.2024 року АТ КБ «Приват Банк», платник ОСОБА_3 здійснила переказ власних коштів на рахунок отримувача ОСОБА_2 в сумі 25000,00 грн. (а.с.32)
Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приват Банк», Р24А4128397269D2433 від 01.04.2025 року вбачається, що платник ОСОБА_3 здійснила переказ власних коштів на рахунок отримувача ОСОБА_2 в сумі 25000,00 грн. (а.с.33)
ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю що підтверджено свідоцтвом про права на зайняття адвокатською діяльністю серії КР №000006 від 25.12.2014 року відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а.с.9).
З ордеру про надання правничої допомоги серії АА №1594556 від 25.06.2025 року вбачається, що адвокат Забальський Ю.П., на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.02.2025 року, уповноважений надавати правничу допомогу ОСОБА_2 у Роменському міськрайонному суді Сумської області (а.с.10)
Наведене свідчить, що між сторонами виникли цивільні правовідносини з приводу виконання грошових зобов'язань за договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що позивач не довів суду наявності заборгованості у заявленій до стягнення сумі, оскільки відповідач надала суду підтвердження сплати коштів у сумі 100 000 грн.
Твердження представника позивача що перераховані відповідачем кошти є орендною платою за користування майном, не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд їх не може взяти до уваги та покласти в основу прийнятого рішення.
Натомість суд вважає що доводи відповідача про сплату нею 100 тис. грн. в рахунок погашення боргу підтверджені належними і допустимими доказами. При цьому, суд враховує що в наданих позивачем квитанціях не вказано призначенням платежу - «орендна плата», а зазначено - «переказ власних коштів». Щодо інших доводів відповідача про сплату 11500 грн. особисто позивачу, суд не може визнати такі твердження належним доказом, оскільки в таких правовідносинах доказом повернення отриманих в позику коштів повинен бути документ, який підтверджує твердження позичальника про повернення коштів, або відсутність у позикодавця оригіналу договору (розписки) про отримання коштів у позику.
Позиція представника позивача що підтвердженням наявності заборгованості по договору позики підтверджена оригіналом розписки, яка перебуває у позивача, заслуговує на увагу і суд погоджується з тим, що наявність у позивача оригіналу розписки дійсно може бути доказом на підтвердження неповернення позичальником боргу. Проте, з урахуванням досліджених судом доказів, суд може взяти ці доводи як підтвердження того, що борг повернутий не в повному обсязі.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача 11500 гривень заборгованості.
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 10,31 % від суми сплаченого збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , одинадцять тисяч п'ятсот гривень (11500 грн.), та судові витрати в розмірі в розмірі сто двадцять чотири гривні вісімдесят сім копійок (124,87 грн.).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 10 жовтня 2025 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга