Справа № 592/11020/25
Провадження № 2-а/591/500/25
06 жовтня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №592/11020/25 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача - адвокат Солошенко Людмила Євгенівна
Історія справи
07.07.2025 Позивач через представника звернувся до суду із зазначеною вище позовною заявою. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що при оформлені матеріалів про адміністративне правопорушення, а також при винесені оскаржуваної постанови було допущено неповноту встановлення всіх обставин справи. До Протоколу про адміністративне правопорушення № Х06/25-58 від 05.06.2025 не долучено відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади. У протоколі такому взагалі відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за статтею 210 ч. 3 КУпАП. За даними військового квитка позивач перебуває на військовому обліку та такий не являється порушником військового обліку. При ознайомленні з змістом оскаржуваної постанови було виявлено невідповідність правових норм: ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні штрафу у розмірі 17 000.00 грн, а не у вчиненні адміністративного правопорушення. Позивач також не був повідомлений про розгляд справи в належний спосіб та такі відомості у справі відсутні, оскільки відповідачу було достовірно відомо про відправку позивача в день складання протоколу до військової частини, що підтверджено довідкою в/ч НОМЕР_1 . Не було застосовано приписи примітки до статті 210 КУпАП. До позову також додане клопотання про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.
Процесуальні дії у справі
08 серпня 2025 року Ухвалою суд задовольнив клопотання представника позивача та поновив позивачу строк для звернення до суду; відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі у справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребував від ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 .
11.08.2025 представник позивача подала додаткові письмові пояснення, з яких слідує, що позивача ОСОБА_1 06.06.2025 знято з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з призовом на військову службу. При цьому тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в невідомий і законодавчо невизначений спосіб виніс постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення № Х06/25-58 від 16.06.2025, що є нонсенсом, оскільки постанова про накладення стягнення може бути скасована лише судом, а закриття провадження, в якому винесена постанова не може відбуватись з підстав того, що відповідач, порушуючи вимоги чинного законодавства, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
27.08.2025 відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив, з якого слідує, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, у визначений законодавством строк не уточнив своїх персональних (облікових) даних. 05.06.2025 його було доставлено представниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210 ч. 3 КУпАП. Складений протокол відповідає вимогам статті 277-2КУпАП, містить всі необхідні реквізити; позивача було повідомлено про наступний розгляд справи на 16.06.2025 не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. При розгляді справ даної категорії участь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Щодо доводів про незастосування приписів примітки до статті 210 КУпАП, то у цьому випадку вона не може бути застосована, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк. Щодо витрат на професійну правову допомогу, то такі витрати не передбачені нормами КУпАП і клопоче про зменшення таких витрат та поновлення пропущеного строку для подання відзиву. Відповідач є органом військового управління в системі Міністерства оборони України, в якій посадові особи є військовослужбовцями. ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходиться на території Сумської міської територіальної громади і починаючи з 06.03.2024 м. Суми /Сумська міська територіальна громада віднесена до районів ведення можливих бойових дій. З боку держави - агресора постійно здійснюються ворожі обстріли та наносяться ракетні атаки по всій території України, в тому числі Сумської області як прикордонної, що становить реальну загрозу для життя і здоров'я особового складу органу військового управління - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані обставини подекуди унеможливлюють забезпечення постійного доступу до електронного кабінету ЕСІТС, його безперебійну роботу, що заважає своєчасному відпрацюванню судових рішень та іншої вхідної судової кореспонденції та у даному випадку сприяло пропущенню встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву. Просить у задоволенні позову відмовити.
12.09.2025 представник позивача подала відповідь на відзив, з якої слідує, що зазначене у відзиві протирічить попередній поведінці відповідача, який раніше повідомляв, що особа не підлягає адміністративній відповідальності на підставі пункту 10 статті 247 КУпАП та виніс постанову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а у відзиві зазначає на правомірність своїх дій, що є порушенням верховенства права та порушенням принципу добросовісної поведінки, оскільки відповідач фактично визнав позовні вимоги обгрунтованими щодо протиправності винесеної постанови, але після отримання додаткових пояснень, що були направлені представником позивача на адресу суду, зрозумів, що не мав законних прав та повноважень приймати постанову про скасування раніше винесеної постанови, оскільки такими правами не наділений та така поведінка є перевищенням владних повноважень і направив суду відзив на позов, в якому вказує на правомірність прийнятої та оскаржуваної постанови. При цьому, доказів правомірності своїх дій відповідач суду не представив, хоча судом витребувались відповідні докази.
Ухвала суду від 08 серпня 2025 року про відкриття провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідач отримав в системі Електронний суд 12.08.2025. Відзив подав до суду27.08.2025 у межах визначеного судом строку для подання відзиву на позовну заяву. Разом з цим, вказане судове рішення в частині витребування доказів не виконано.
Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
30 вересня 2025 року суд ухвалив скорочене рішення.
06 жовтня 2025 року суд склав повне судове рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 05.06.2025 посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_6 ст. солдат ОСОБА_2 склав стосовно ОСОБА_1 протокол № Х 06/25-58.
За змістом цього протоколу: «05.06.2025 о 09 год. 17 хв. ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені статтею 7 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування чи знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 4 пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. До протоколу долучаються: облікова картка, копія посвідчення водія, довідка, направлення /ас 12 зворот/.
16.06.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову №Х06/25-58 по справі про адміністративне правопорушення, з якої слідує, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні штрафу у розмірі 17 000.00 грн.
Як свідчить відповідна відмітка, копія постанови надіслана поштою 30.06.2025.
Доказів того, чи була відправлена оскаржувана постанова на адресу відповідача рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення чи будь-яким іншим засобом з тим, щоб можливо було встановити дату її отримання позивачем, матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України /далі КАС/, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС).
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із частиною другою статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з частинами першою, третьою статті 210КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з абз. 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з абз. 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку (в редакції, чинній з 27.08.2024 згідно з постановою КМУ № 951 від 16.08.2024) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Суд встановив, що оскаржувана постанова від 16.06.2025 не містить жодного посилання на докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених у постанові та наявності в діях ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В оскаржуваній постанові не встановлена кваліфікація дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказано натомість, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні штрафу у розмірі 17 000.00 грн.
Доводи позивача відповідачем не спростовано.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Спірна постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, що є самостійною підставою для скасування спірної постанови, суд не надає оцінку по суті вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Разом з цим, сторона захисту долучила Постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення № Х06/25-58 від 01.07.2025, з якої слідує, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_4 , розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 05.06.2025 № Х06/25-58 стосовно ОСОБА_1 , постановив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № Х06/25-58 від 16.06.2025, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 10 статті 247 КУпАП.
Сторона відповідача залишила поза увагою доводи позивача щодо скасування спірної постанови суб'єктом владних повноважень у невизначений законодавством спосіб.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 286 КАС.
Зважаючи на викладене, суд не надає детальної оцінки аргументам сторін по суті адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно з оспорюваною постановою.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС.
На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову №Х 06/25-58 про накладення адміністративного стягнення від 16 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушенн у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та закрити провадження у справі.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 судові витрати понесені позивачем при поданні адміністративного позову до суду у виді судового збору в розмірі 484 /чотириста вісімдесят чотири/ грн 48 коп.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , Україна
Представник позивача: адвокат Солошенко Людмила Євгенівна РНОКПП: НОМЕР_5 ; ОРДЕР Серія АІ №1941478 від 07 липня 2025 року.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:07695365, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:08269552, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 .
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя А. І. Косар