Справа № 456/1315/25
Провадження № 2/456/980/2025
іменем України
07 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
за участі секретаря судового засідання Сунак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради,про усунення перешкод у користуванні каналізацією, водопостачанням та водовідведенням, стягнення моральної шкоди, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні каналізацією, водовідведенням та водопостачанням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу двох заглушок та відновлення трубопроводів до попереднього (робочого) стану. Крім того, позивачка просить стягнути на її користь з відповідачки ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі рішення суду між сторонами проведено реальний розподіл житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . На даний час відповідачка ОСОБА_2 самовільно та протиправно відрізала позивачку ОСОБА_1 від водопостачання та водовідведення. Відтак ОСОБА_1 не може користуватися ні каналізацією, ні водою. Позивач зазначає, що неодноразово намагалася вирішити спір у досудовому порядку, однак відповідач відновити водопостачання відмовляється, чим порушує права позивачки, а тому остання за захистом своїх порушених прав вимушена звернутися до суду.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, їй було завдано моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях та інших негативних явищах, які в подальшому проявилися на стані її здоров'я, у постійній тривожності, психологічному стресі. Відсутність води в квартирі позивача порушило її життєдіяльність та створило нестерпні умови проживання, вона не може помитися, ходити в туалет, вирішити побутові проблеми. Розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає моральним збиткам оцінює у 20 000 гривень, та просить стягнути такі з відповідача.
Також позивач просить вирішити питання про розподіл понесених судових витрат, а саме стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору, а також суми витрат, понесених на правову допомогою, яка становить 10 000 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Маципуру Г.І., скориставшись своїм правом, подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , за змістом якого заперечила щодо пред'явлених позовних вимог, вважає мотиви позову надуманими та такими, що не відповідають дійсності. На підтвердження своєї позиції повідомила, що після розподілу житлового будинку каналізацію та воду залишено в спільному користуванні. Склалося так, що при реальному розподілі будинку труби водопостачання та водовідведення проходять через належні відповідачці приміщення цокольного поверху та житлової кімнати (спальні) на першому поверсі. Те, що труба водопостачання в її спальні проржавіла, прийшла в непридатність і протікає повідомив відповідачці телефоном її колишній чоловік. Тому вирізати частини труби, яка розсипалися та поставити заглушки було вимушеним кроком. Додатково зазначали, що ні позивачка, ні відповідачка тривалий час будинком не користуються оскільки проживають в Республіці Італія, а позивачка не намагалася врегулювати спір у досудовому порядку. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, заявлену моральну шкоду у розмірі 20 000 грн відповідачка вважає такою, що не підлягає відшкодуванню, оскільки, на її думка, вона не вчинила жодних протиправних дій та не завдала нікому моральних страждань.
Що стосується розподілу судових витрат, то відповідачка зазначає, що вважає суму понесених витрат на правову допомогу у розмір 10000 грн не співмірною до обсягу виконаної роботи, ціни позову та складності справи.
У свою чергу, представник позивачка - адвокат Турчин Ю.І., скориставшись системою «Електронний суд», подала до суду відповідь на відзив, у якому наголосила, що відповідач ОСОБА_2 самовільно та протиправно відрізала позивача ОСОБА_1 від водопостачання, відтак остання не може користуватися ні каналізацією, ні водою. Більше того, представником відповідача у відзиві на позовну заяву визнано той факт, що колишній чоловік відповідачки вирізав частину труби та поставив заглушки. Зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач проживає за кордоном, суперечить вимогам ст. 317 ЦК України, відповідно до якої на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. У зв'язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник третьої особи Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради - Ковалик В. подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що ПЖКГ не відповідає за утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення сторін по справ.
Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити з підстав, зазначених у позові.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Журавльова Л.Ю., вступивши до участі у справі на підставі ордера на надання правничої допомоги, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_2 - адвокат Маципура Г.І. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю, пославшись на обставини викладені у відзиві.
Заяви, клопотання.
11.03.2025 року з виконавчого комітету Моршинської міської ради надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 ..
01.04.2025 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій просить відкласти розгляд справи до її повернення в Україну.
26.06.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Турчин Ю.І. скерувала до суду клопотання, у якому просить вирішити питання про стягнення з відповідачки на користь позивачки понесені витрати на правову допомогу.
07.07.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Турчин Ю.І. скерувала до суду клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи.
10.07.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Турчин Ю.І. подала до суду клопотання про виклик свідків у судове засідання.
18.09.2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Маципура Г.І. подала до суду клопотання про виклик свідків для допиту у судовому засіданні.
07.10.2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Маципура Г.І., скориставшись канцелярією суду, подала клопотання про долучення додаткових доказів у справі.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії та постановлені ухвали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М..
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності - відповідачки ОСОБА_2 .
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні каналізацією, водопостачанням та водовідведенням прийнято до розгляду на відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі третю особу - Підприємство житлово-комунального господарства Моршинської міської ради. Призначено судове засідання на 10 квітня 2025 року, о 10:15 год., в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області (м. Стрий, вул. Шевченка, 89 Львівської області каб № 8).
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, без постановлення окремого документа, від 10.04.2025 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою відповідачки у судове засідання.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2025 року, закрито підготовче провадження у справ та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2025 року.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, без постановлення окремого документа, від 03.06.2025 року розгляд справи відкладено, для поновлення виклику відповідачки у судове засідання.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, без постановлення окремого документа, від 26.06.2025 року розгляд справи відкладено, для забезпечення належного представника відповідачки.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, без постановлення окремого документа, від 07.07.2025 року постановлено проводити розгляд справи у відсутності третьої особи - Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради. Надалі, для надання можливості представнику позивачки ознайомитися із поданим відповідачкою відзивом розгляд справи відкладено.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.09.2025 року, у судовому засіданні оголошено перерву.
Розгляд справи по суті відбувся 07.10.2025 року.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Фактичні обставини, встановлені судом
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Так, судом встановлено, що рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 25.06.2000 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну долей будинковолодіння, реальний розподіл будинковолодіння та поділ земельної ділянки та проведено реальний розподіл житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
В результаті розподілу виділено ОСОБА_1 в житловому будинку другий та мансардний поверх, що становить 53,4 реальних долей, визнавши за нею право власності на дану частину. Вхід для ОСОБА_1 залишено існуючий, влаштований нею самостійно.
Відповідачці ОСОБА_2 в результаті поділу виділено в житловому будинку цокольний та перший поверхи, що становить 46,6 реальних долей, визнавши за нею право власності на дану частину будинку. Зобов?язано ОСОБА_2 вхід в будинок обладнати через цокольний поверх. Кладовку, що знаходиться під сходами ОСОБА_1 залишено ОСОБА_2 .
Каналізацію та воду залишено в спільному користуванні.
Частині житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 присвоєно адресний номер «76/2», що підтверджується рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно обрізала труби водопостачання та водовідведення, що вели в частину будинку ОСОБА_1 .. Так, у матеріалах справи містяться фотокопії частин труби водопостачання та каналізації, які були обрізані, та на такі встановлено заглушки.
Згідно з актом від 14.02.2025, складеним представниками ЖККГ: головним інженером ОСОБА_4 , начальником ДВКГ Головатим Р.Я., інженером ВЗ Головата О.А., затвердженим директором ПЖКГ Ковалик В.Б., частина будинку абонента ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 обладнано приладами обліку води Е-Т 1,6 И №00930556; Е-Т 1,6 И №00931061, 2024 року випуску. Ввід водопостачання зі сторони вулиці Шевченка з існуючого ВК з північно-західної сторони будинку. З даного ВК здійснюється водопостачання абонентів: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ба), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Водопровідний ввід, що живить 3-х абонентів, проходить через прибудову та подвір?я ОСОБА_2 . Водопостачання абонента ОСОБА_1 здійснювалося через 1 поверх абонента ОСОБА_2 . В ході обстеження виявлено, що водопостачання ОСОБА_1 припинено шляхом здійснення абонентом ОСОБА_6 видимого розриву (встановлено 2 заглушки на ПЕ трубопроводі).
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася у поліцію за фактом неправомірних дій сусідки ОСОБА_2 ..
Згідно листа Стрйиського РУП ГУ НП у Львівській області, було прийнято рішення про припинення розгляду звернення у зв'язку з відсутністю об'єктивних доказів, які б вказували на наявність кримінального правопорушення. Рекомендовано звернутися до суду за захистом цивільно-правових відносин.
Релевантні джерела права, які застосовує суд,та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.
Згідно частини першої статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 386 ЦК України, яка встановлює засади захисту права власності, передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Поняття житлового будинку та садиби як об'єктів права власності, регламентовані статтями 380, 381 ЦК України. Так, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами,і призначена для постійного у ній проживання.
Мотиви, з яких виходить суд та висновки суду за результатами розгляду справи.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 761/5115/17 сформульований висновок про те, що одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 року у справі №522/13307/16-ц (провадження №61-1831св21) зазначено, що підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Отож, аналіз даних норм цивільного законодавства та усталеної судової практики дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Судом встановлено, що права позивача ОСОБА_1 підлягають захисту у зв'язку з протиправними діями відповідача, а тому дотримуючись балансу захисту права власності, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні каналізацією, водовідведенням та водопостачанням шляхом демонтажу заглушок та відновлення трубопроводів до попереднього (робочого) стану.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні каналізацією, водовідведення та водопостачання підлягають до задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20, зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004)
Позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Так, положеннями ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умови порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Таким чином, предметом доказування для позивача у цій справі, є протиправність дій відповідачки та причинно-наслідковий зв'язок із такими діями та наслідками у вигляді моральних страждань.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює в 20 000 грн, виходячи з того, що позивач зазнала негативних переживань та спогадів, відсутність води в будинку, порушило її життєдіяльність та створило нестерпні умови проживання, та як наслідок знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниженої гідності.
Втім, відшкодування моральної шкоди повинно бути спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом збагачення, а тому стягнення морального відшкодуванні в розмірі повинно відповідати принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди позивачці, тривалість зусиль для відновлення своїх порушених прав. При цьому суд враховує, що це відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги той факт, що у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.
Згідно Постанови ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи встановлені в справі обставини, суд дійшов висновку, що протиправними діями відповідачки позивачці дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких остання зазнала. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з огляду на наведене вище вважає, що достатнім і необхідним розміром відшкодування позивачці моральної шкоди буде стягнення з відповідачки 4 000 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач звернулася до суду з двома позовними вимогами - немайнового та майнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 211,20 грн. У свою чергу, судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у даному випадку теж становить 1211,20 грн.
Тобто, загальна сума судового збору за подання позовної заяви з двома позовними вимогами становить 2422,40 коп. Саме така сума була сплачена позивачем при зверненні до суду, що підтверджується платіжною інструкцією №72421760 від 06.03.2025 року.
Втім, відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги немайнового характеру на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 коп.
При цьому, через часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір за вимогу майнового характеру пропорційно до розміру задоволеної позовної вимоги у розмірі 242,24 грн(4 000 х 100 : 20 000 = 20 %; 1 211,20 х 20 : 100 = 242,24)
Відтак, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 та користь позивача ОСОБА_1 становить 1 453,44 грн (1211,20+242,24).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат позивачкою надано договір про надання правової допомоги №18/25 від 06.03.2025 року, додаток №1 до вказаного договору, акт виконаних робіт (послуг) зза договором «18/25 від 06.03.2025, рахунок №18/25, квитанцію до платіжної інструкції АБ «Укргазбанк» від 06.03.2025 року, звіт про виконану роботу за надання правової допомоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивакою, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача. Так судом встановлено, що представник позивачки - адвокат Турчин Ю.І. займалася вивченням законодавства, підготуванням правової позиції та складенням процесуальних документів. Втім, судові засідання, у яких була присутня адвокат Турчин Ю.І., були відкладені з об'єктивних причин, отже, участі представника у судовому засіданні під час розгляду справи по суті не було. При цьому, подальше представництво інтересів позивача у судових засіданнях здійснювала адвокат Журавльова Л.Ю.
Підсумовуючи, суд вважає за доцільне прохання позивача ОСОБА_1 про стягнення у її користь з відповідача ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, та, беручи до уваги додаток №1 до договору про надання правової допомоги №18/25, у якому зазначено вартість юридичних послуг, враховуючи складність справи, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради,про усунення перешкод у користуванні каналізацією, водопостачанням та водовідведенням, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди у користуванні каналізацією, водовідведенням та водопостачанням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу двох заглушок та відновлення трубопроводів до попереднього (робочого) стану.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 44 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повне найменування сторін у справі.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Підприємство житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, ЄДРПОУ 31475513; місцезнаходження: м. Моршин, вул. Привокзальна,47.
Суддя Назар ЯНІВ