Справа № 454/1139/25
07 жовтня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», третьої особи на стороні відповідача т.в.о. директора ПрАТ «Шахта «Надія» про скасування наказу про дисциплінарне стягнення,
Позивач звернулася в суд з позовом і доповненнями до позову та просить визнати незаконним і скасувати наказ ПрАТ «Шахта» Надія» за № 92 від 07.02.2025 року «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Свої вимоги мотивує наступним.
15 жовтня 2024 року рішенням Сокальського районного суду у справі № 454/1278/24 було визнано незаконними та скасовано накази про її звільнення, а саму ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера. Однак, 07 лютого 2025 року роботодавець видав новий наказ про догану, який, на її думку, є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що перед застосуванням стягнення роботодавець не зажадав від неї письмових пояснень, що є порушенням статті 149 КЗпП України. Також її не ознайомили з висновком службової перевірки та відмовили у наданні копій документів, що стосуються перевірки. Наказ № 63 від 21 січня 2025 року, на основі якого було накладено стягнення, нечітко визначав відповідального за розробку посадових інструкцій.
Позивач також зазначає, що вона добросовісно виконала всі дії, які були в межах її повноважень.
Також вказує, що вона підготувала проєкти інструкцій, погодила їх з профспілковим комітетом та ознайомила працівників. Невиконання «затвердження» інструкцій не може бути інкриміновано їй як порушення, оскільки це є виключним повноваженням керівника. Позивач вважає, що дисциплінарне стягнення є наслідком упередженого ставлення з боку керівництва, особливо після її поновлення на роботі за рішенням суду. Вона також вказувала на зникнення посадових інструкцій у відділі кадрів та бездіяльність керівництва щодо проведення розслідування цього факту.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 27.03.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2024 року у справі № 454/1278/24 ОСОБА_1 була поновлена на посаді головного бухгалтера ПрАТ «Шахта «Надія».
На підставі доповідної записки начальника відділу кадрів від 20.01.2025 року, відповідачем було видано наказ № 63 від 21 січня 2025 року «Про створення (поновлення) посадових інструкцій». Згідно з пунктом 2 цього наказу, головному бухгалтеру Овчарук Оксані було доручено: надати проекти посадових інструкцій для погодження з профспілковим комітетом ПрАТ «Шахта «Надія» до 23.01.2025 року; затвердити та ознайомити відповідальних осіб у термін до 28.01.2025 року.
28 січня 2025 року відповідач видає наказ № 75 «Про проведення службової перевірки». Метою наказу є встановлення факту можливого порушення трудової дисципліни та невиконання посадовими особами ПрАТ «Шахта «Надія» вимог, зазначених у наказі від 21 січня 2025 року № 63. Наказом за № 85 від 31 січня 2025 року були внесенні зміни до п.2 наказу ПрАТ «Шахта'Наді» від 28.01.2025 року виклавши його в наступній редакції: «голові комісії до 05 лютого 2025 року повести комплекс заходів щодо повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин можливого порушення, можливого вчинення дисциплінарного правопорушення, з'ясування наявності обставин порушення виконавчої дисципліни».
07 лютого 2025 року ПрАТ «Шахта» Надія» виноситься наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення», з яким ОСОБА_1 було ознайомлено 10.02.2025 року та на звороті наказу ОСОБА_1 письмово висловила сою незгоду із наказом про застосування до неї дисциплінарного стягнення. Позивач звертає увагу, що з наказом незгідна оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та порушує норми законодавства , оскільки їй не було надано можливості надати пояснення.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством, згідно ст. 150 КЗпП України.
Відповідно до ст. 231 КЗпП України, у місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).
Зі статті 233 КЗпП України випливає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Ознаками порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків, вина працівника, наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення для ОСОБА_2 послужив наказ від 21 січня 2025 року за № 63, яким керівник підприємства наказує головному бухгалтеру ОСОБА_1 , надати проекти посадових інструкцій для погодження з профспілковим комітетом до 23.01.2025 року та затвердити та ознайомити відповідальних осіб у термін до 28.01.2025 року.
Суд ставить під сумнів висновок відповідача про невиконання головним бухгалтером ОСОБА_1 покладених на неї обов'язків у відповідності до наказу за № 63 від 21 січня 2025 року. Суд свої міркування підтверджує доповідною запискою позивача від 29.01.2025 року.
Названою доповідною запискою від 29.01.2025 року, яка була написана ОСОБА_1 на ім'я директора ПрАТ «Шахта «Надія» вбачається, що позивач приступив до своїх обов'язків 20 січня 2025 року, окрім того посадові інструкції які є предметом дослідження були розробленні позивачем та погодженні з профспілковим комітетом ПрАТ «Шахта'Надія», окрім того з посадовими інструкціями були ознайомленні працівники.
У вищевказаній доповідній записці наявна інформація проте, що позивач приносив керівнику названі посадові інструкції для затвердження.
Також, судом встановлено, що названою запискою від 29.01.2025 року ОСОБА_1 надає керівнику підприємства для затвердження названі посадові інструкції, які отриманні підприємством в 30.01.2024 року, що стверджується копіями посадових інструкцій, які містяться в матеріалах справи.
Вищевказані посадові інструкції погодженні з профспілковим комітетом ПрАТ «Шахта'Надія» та ознайомленні відповідні працівники з даними посадовими інструкціями 27.01.2025 року.
При оцінці посадових інструкцій суд звертає увагу, що на момент ознайомлення з ними належних працівників, вони ще не були затверджені керівником підприємства.
Проте, зазначена дата підтверджує, що інструкції були повністю готові до 28 січня 2025 року.
У зв'язку з цим, суд має сумніви щодо висновку, що ОСОБА_1 не виконала вимоги керівника щодо подання інструкцій для затвердження до зазначеної дати, незважаючи на те, що самі інструкції були підготовлені вчасно.
За таких обставин суд припускає наявність мобінгу щодо головного бухгалтера ОСОБА_1 . Цей аспект має вирішальне значення, адже він впливає на оцінку правомірності застосованого дисциплінарного стягнення.
За таких обставин, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного наказу адміністрація підприємства не затребувала пояснення від ОСОБА_1 , що є прямим порушенням процедури.
Це є грубим порушенням вимог статті 149 Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Згідно з цією нормою, роботодавець зобов'язаний перед накладенням дисциплінарного стягнення зажадати від працівника письмові пояснення.
Відсутність вимоги надати пояснення від працівника перед оголошенням догани є грубим порушенням процедури і робить наказ про стягнення незаконним. Ця позиція підтверджується як судовою практикою в Україні, так і загальноєвропейськими правовими принципами.
Верховний Суд послідовно та однозначно стверджує, що вимога надати пояснення є обов'язковим елементом процедури накладення дисциплінарного стягнення. Законодавча основа: Згідно зі статтею 149 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, перед накладенням дисциплінарного стягнення роботодавець зобов'язаний зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Правова суть: ВС розглядає це як фундаментальну гарантію права працівника на захист, яка дозволяє йому обґрунтувати свою позицію, надати докази та спростувати звинувачення. Наслідки порушення: Відсутність запиту на пояснення або відмова прийняти їх є самостійною і достатньою підставою для скасування судом наказу про догану, незалежно від того, чи дійсно працівник скоїв дисциплінарний проступок. Це порушення процедури є настільки значним, що робить весь наказ недійсним.
Хоча ЄСПЛ не розглядає справи про порушення трудового законодавства напряму, його рішення ґрунтуються на принципах, які повною мірою стосуються таких ситуацій.
Принцип справедливого розгляду: Згідно з принципом справедливого розгляду справи, що є ключовим у європейському праві, кожна особа має право бути вислуханою. Це означає, що їй повинна бути надана можливість представити свою позицію до прийняття рішення, яке може мати негативні наслідки.
Право на захист: Ненадання працівникові можливості висловити свою думку та надати пояснення розцінюється як порушення його права на захист. Це суперечить базовим засадам верховенства права. Отже, Європейський суд, розглядаючи подібні справи в контексті порушень прав людини (наприклад, права на повагу до приватного життя), з високою ймовірністю визнає таке стягнення неправомірним через порушення процедурної справедливості.
Таким чином, як українське, так і європейське законодавство підкреслюють, що право на пояснення є ключовою умовою законності будь-якого дисциплінарного стягнення, що судом береться до уваги .
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, передбачені законом, в тому числі надати докази.
Водночас відповідачем доводи позивача з приводу незаконності наказу не спростовані. Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях або бездіяльності позивача, зокрема, невиконання чи неналежне виконання працівником посадових обов'язків.
Відповідачем доводи в обґрунтування своєї позиції та показання не спростовують наведених висновків суду.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказу від 07 лютого 2025 року за № 92 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати незаконним і скасувати наказ ПрАТ «Шахта'Надія» за № 92 від 07.02.2025 року «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
Стягнути з ПрАТ «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1
1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариства «Шахта «Надія», ЄДРПОУ:00178175, місцезнаходження: с.Сілець, Шептицький район, Львівська область.
Третя особа: Т.в.о.директора Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» Танчев Михайло, адреса: с.Сілець, Шептицький район, Львівська область.
Головуючий: О. А. Веремчук