Справа № 464/4952/25
пр.№ 2/464/2234/25
13.10.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кретит - капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №4408458 від 12 листопада 2021 року у розмірі 84920 грн. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позов мотивує тим, що 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №4408458, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в сумі 20000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит. Однак, зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 84920 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн., заборгованість за процентами становить 63520 грн., заборгованість за комісією становить 1400 грн. 09 лютого 2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №80-МЛ. Згідно вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі й до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором №4408458 від 12 листопада 2021 року. Добровільно відповідач кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
21 липня 2025 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 26 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 вересня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідача та витребувано докази у АТ «Універсал банк».
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 29 вересня 2025 року, у зв'язку із неявкою сторін та не виконанням ухвали про витребування доказів.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2025 року, у зв'язку із неявкою сторін та не виконанням ухвали про витребування доказів.
09 жовтня 2025 року від АТ «Універсал банк» надійшла витребувана інформація.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За правилами частин 3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор- алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Судом встановлено, що 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №4408458. Зазначений договір було укладено у вигляді електронного документу, шляхом підписання відповідачем ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію особи б/н, що міститься в матеріалах справи.
У анкеті-заяві на кредит №4408458 від 12 листопада 2021 року позичальником ОСОБА_3 зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування: сума кредиту 20000 грн., строк кредитування 20 днів.
Окрім цього, сторони узгодили графік платежів, який є додатком №1 до кредитного договору №4408458 від 12 листопала 2021 року.
Таким чином, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_3 на умовах строковості, платності та поворотності кредит на споживчі цілі в сумі 20000 грн., шляхом перерахування йому грошових коштів на платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №60923455 від 12 листопада 2021 року.
09 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №4408458 від 12 листопада 2021 року.
Згідно із п.1.1 зазначеного договору на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №80-МЛ від 09 лютого 2022 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №4408458 від 12 листопада 2021 року, в сумі 84920 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн., заборгованість за процентами становить 63520 грн., заборгованість за комісією становить 1400 грн.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кретит - капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №4408458 в розмірі 84920 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.
Згідно з інформацією АТ «Універсал банк», наданою суду на виконання ухвали, банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . На зазначену банківську картку 12 листопада 2021 року були зараховані грошові кошти в сумі 20000 грн. Верифікація клієнта проводилась згідно з регламентом банку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №4408458, укладеним 12 листопада 2021 року, становить 84920 грн., з яких: заборгованість за сумою тілом кредиту становить 20000 грн., заборгованість за процентами становить 63520 грн., заборгованість за комісією становить 1400 грн.
За умовами статей 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, розрахунок заборгованості, поданий представником позивача, відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором №4408458 від 12 листопада 2021 року у розмірі 84920 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.
В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.
Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107.
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І., окрім договору №0107 від 01 липня 2025 року, додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 06 липня 2025 року, акт наданих послуг від 06 липня 2025 року на суму 8000 грн.
При цьому, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 4 поверх заборгованість за кредитним договором №4408458 від 12 листопада 2021 року у розмірі 84920 грн., 2422 грн. 40 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК