Справа № 367/6004/25
Провадження № 2/484/2167/25
Рішення
іменем України
(заочне)
10.10.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А,
секретар судових засідань Завірюха В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив
26.05.2025 року через систему "Електронний суд" до Ірпіського міського суду Київської області звернувся представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року в розмірі 24000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24430-05/2024, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 10000,00 грн., строк користування 120 днів, тобто до 16.09.2024 року, проценти за користування кредитом нараховуються за денною процентною ставкою 1,50%, тип процентної ставки: фіксована, та застосовується у межах строку кредитування, вказаного у п. 1.2 договору (п. 1.4.1 договору). Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача (п. 1.3 договору). У випадку прострочення Клієнтом сплати процентів та тіла кредиту відповідно до термінів встановлених у Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірах, передбачених п. 5.3, 5.3.1.
ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" свої зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про надання фінансового кредиту, що підтверджується довідкою сервісу онлайн платежів iPay.ua від 16.04.2025 року №3426_250416092243.
24.09.2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 24092024.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року.
Відповідно до п. 4.1.4 договору про надання фінансового кредиту, який підписано відповідачкою електронним підписом W2914, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання. На адресу відповідачки 20.05.2025 року за вих. №Д4420 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, однак відповідачка не відреагувала на неї.
Сума заборгованості відповідачки перед позивачем, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №24430-05/2024 від 20.05.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 24000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за процентами - 13500,00 грн., заборгованість за штрафами - 500,00 грн.
27.05.2025 року ухвалою Ірпіського міського суду Київської області цивільну справу №367/6004/25 передано за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
05.09.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим у цивільній справі №367/6004/25 визначено суддю Максютенко О.А.
12.09.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про слухання справи позивач та відповідачка повідомленні належним чином, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання умов укладеного кредитного договору.
Судом встановлено, що 20.05.2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24430-05/2024, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 10000,00 грн., строк користування 120 днів, тобто до 16.09.2024 року, проценти за користування кредитом нараховуються за денною процентною ставкою 1,50%, тип процентної ставки: фіксована, та застосовується у межах строку кредитування, вказаного у п. 1.2 договору (п. 1.4.1 договору). Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача (п. 1.3 договору). У випадку прострочення Клієнтом сплати процентів та тіла кредиту відповідно до термінів встановлених у Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірах, передбачених п. 5.3, 5.3.1.
ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" свої зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про надання фінансового кредиту, що підтверджується довідкою сервісу онлайн платежів iPay.ua від 16.04.2025 року №3426_250416092243.
24.09.2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 24092024.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року.
В порушення вимог договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання, припинила вносити платежі, передбачені умовами договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору у відповідачки утворилась заборгованість за договором про надання фінансового кредиту.
Станом на 24.09.2024 р. відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 року заборгованість відповідачки перед позивачем становить 24000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за процентами - 13500,00 грн., заборгованість за штрафами - 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідачки 20.05.2025 року за вих. №Д4420 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, яка останньою залишена без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаного договору про надання фінансового кредиту між відповідачкою та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем який набув за договором факторингу права вимоги за вищевказаним договором про надання фінансового кредиту.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за договором про надання фінансового кредиту, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 1.4.1, визначена стандартна процентна ставка, що становить 1,50% в день.
Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а договір про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 було укладено 20.05.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем до споживчого кредиту денної процентної ставки у 1,50%, яка, відповідно до закону, не може перевищувати 1%.
За таких обставин, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки в 1,50% у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
За період з 20.05.2024 року по 16.09.2024 року (120 календарних днів) відсотки за користування кредитом складають 12000,00 грн. (10000,00 грн. х 1% х 120 к.д. = 12000,00 грн.).
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по несплачених відсотках за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 становить 12000,00 грн.
Що стосується нарахування позивачем штрафу в розмірі 500 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штраф за порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року в розмірі 500,00 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року, у розмірі 22000,00 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 10000,00 грн., заборгованості по процентах 12000,00 грн.
При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатом адвокатського об'єднання «Апологет» Усенко М.І., пунктом 2.3 якого передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу згідно Замовлення від 15.04.2025 року складає 7000 грн.; детальним описом наданих послуг від 01.03.2024 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1381377 від 02.07.2025, рахунком АТ "Райффайзен Банк" на оплату від 25.04.2025 року.
Судом встановлено, що розмір витрат ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на оплату професійної правничої допомоги у даній справі становить 7000,00 грн., що підтверджується вищепереліченими доказами.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Розгляд справи проведено без участі представника позивача.
Як видно із акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг, які надавалися адвокатом складаються, зокрема із усної консультації клієнта щодо переспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта (усього 6,30 год.).
Усна консультація клієнта щодо переспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн. і стягненню з відповідачки ці витрати підлягають саме в цьому розмірі.
Відповідно до ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 22000,00 грн., що складає 91,67% від заявленого позивачем розміру 24000,00 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2220,61 грн. (91,67% від 2422,40 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у поверненні сплаченого судового збору у розмірі 201,79 грн. (2422,40 - 2220,61).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд
ухвалив
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24430-05/2024 від 20.05.2024 року у розмірі 22 000,00 грн., яка складається із: 10 000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 12 000,00 грн. - заборгованості за відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у сумі 2220,61 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього 5220 (п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 61 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відмості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів, Львівська область, 79029.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 10.10.2025 року.
Суддя: