Справа № 487/251/25
Провадження № 2/487/1096/25
(заочне)
09.10.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І.., розглянувши у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 487/251/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
15.01.2025 представник ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4090561 від 27.10.2023 року у загальному розмірі 141096,69 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4090561 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк». Проте відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі грошові кошти, тобто не виконав свої грошові зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого станом на 26.07.2024 у нього утворилась заборгованість, яка становить 110296,72 грн. та складається із тіла кредиту у розмірі 19999,98 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 90296,74 грн. Крім того зазначено, що 26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило на підставі договору факторингу № 26/07/2024, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4090561 від 27.10.2023 із загальною сумою заборгованості у розмірі 110296,72 грн. При цьому станом на дату укладення договору факторингу від 26.07.2024 строк дії договору № 4090561 від 27.10.2023 не закінчився, у зв'язку з чим в межах строку його дії з 26.07.2024 по 11.10.2024 позивачем було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 30799,97 грн. У зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4090561 від 27.10.2023 у загальному розмірі 141096,69 грн.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 головуючим суддею у справі визначено Боброву І.В.
Суд своєю ухвалою від 21.01.2025 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд своєю ухвалою від 14.03.2025 року задовольнив клопотання представника позивача та витребував докази у справі.
27.05.2025 року до суду надійшли витребувані докази від АТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи відсутність від сторін клопотань про проведення розгляду справи з їх викликом у судове засідання, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі ст. 280 ЦПК України судом ухвалено заочне рішення.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 27.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір № 4090561 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2, 1.3, пп. 1.4.1 п. 1.4 Договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000,00 грн. строком на 350 днів, зі стандартною фіксованою процентною ставкою 2,00 % в день.
Крім того відповідно до копії додаткового договору від 07.11.2023 року відповідачу було надано кредит у сумі 5000,00 грн.
Згідно п. 1.4 Додаткового договору сума кредиту на дату укладення цього договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за Договором складає 20000,00 грн.
Зазначені Договори відтворені шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і були надіслані на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договори відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно з п. 1.1 Договору укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/ або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
У пункті п. 1.2 Договору передбачено, що на умовах, встановлених Договором, товариство надає клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з копією виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 15-05-2025 № 20.1.0.0.0/7-250514/22270-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 з фінансовим номером НОМЕР_4 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Так перерахування коштів 27.10.2023 на суму 15000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 підтверджується копією листа вих. № 526-2607 від 26.07.2024 та 07.11.2023 на суму 5000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 підтверджується копією листа вих. № 527-2607 від 26.07.2024 наданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також копією виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період 27.10.2023-07.11.2023 по рахунку № НОМЕР_3 .
Отже з наведеного вище слідує, що ТОВ «Лінеура Україна» умови Договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн.
Крім того 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4090561 від 27.10.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 4090561 від 27.10.2023 ОСОБА_1 станом на 26.07.2024 має заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 19999,98 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 90296,74 грн. нарахованих ТОВ «Лінеура Україна» та заборгованість за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» за 77 календарних днів (27.07.2024-11.10.2024) у розмірі 30800,00 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
В силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).
За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Докази, наявні у матеріалах справи, вказують на те, що ОСОБА_1 укладав Договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства. Для укладення Договору відповідач здійснювала ідентифікацію в цій системі та надавав відповідь про прийняття пропозиції товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов Договору та підписували цей Договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже з наведеного слідує, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного Договору, проте своєчасно їх не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Крім того матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, які об'єктивно вказують на те, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4090561 від 27.10.2023.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також факт невиконання вимог кредитного договору відповідачем, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4090561 від 27.10.2023 у загальному розмірі 141096,69 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, слід зазначити таке.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
01 серпня 2024 року між ТОВ «Укрїнські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з копією акту про отримання правової допомоги від 01.08.2024 адвокат Дідух Є.О. надав ТОВ «Українські фінансові операції» правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вартість правової допомоги, відповідно до детального опису наданих послуг, становить 10000,00 грн.
У цілому зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує обставини справи, задоволення позову у повному обсязі, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.
Отже, враховуючи наведене вище, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 10000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 10, 18, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові компанії» заборгованість за кредитним договором № 4090561 від 27.10.2023 у загальному розмірі 141096,69 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 19999,98 грн., заборгованості за простроченими відсотками 90296,74 грн., заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 77 календарних днів у розмірі 30799,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові компанії» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові компанії», місце знаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 09.10.2025.
Головуючий суддя І. В. Боброва