Справа № 467/1187/25
2/467/437/25
09.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Явіци І.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування
Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 03 січня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1369362 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн. строком на 360 днів, з 03 січня 2024 року по 28 грудня 2024 року, з періодичністю заліснення платежів кожні 30 днів.
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
На підставі погоджених умов договору ТОВ «Слон Кредит» надало кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, з використанням реквізитів платіжної картки, яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору.
24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 2412202024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» права грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 30000 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Крім того, позивач просив суд в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, за наведеною формулою, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили о моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Також просив, роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який має здійснюватись таке нарахування.
Процесуальні дії у справі
Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи. Вказаною ухвалою судді, також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів.
Позиції сторін і їх процесуальна поведінка
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, згідно позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання просила позовні вимоги задовольнити частково.
Вказаний відзив мотивувала тим, що нею не заперечується факт укладення кредитного договору з ТОВ «Слон Кредит» та отримання на підставі вказаного договору кредитних коштів в розмірі 3000 грн. Відповідач також не заперечує факту невиконання нею взятих на себе обов'язків щодо повернення суми кредиту та відсотків за його користування.
Однак, не погоджується з розміром процентів за користування кредитом, визначеним позивачем та вважає, що такий підлягає корегуванню.
Так, відповідно до п. 1.5.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, визначеного п. 1.4 договору.
Однак, вважає умови договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки, такі є нікчемними.
Зазначає, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» наведено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати, 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які омежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, з урахуванням наведеного нею розрахунку, заборгованість по несплаченим відсоткам за кредитним договором становить 10800 грн.
Крім того, відповідач вимогу про стягнення з неї правничої допомоги, у розмірі зазначеному позивачем, є необґрунтовано високою.
Враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг, вважає, що сума яка може бути стягнена з неї на користь позивача не може перевищувати 1000 грн.
Також, від відповідача до судового засідання надійшла заява, згідно якої вона просила суд розгляд справи провести за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги визнає частково.
Представник позивача, в свою чергу, надав відповідь на відзив, згідно якої просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Вказану відповідь на відзив мотивував тим, що між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договір, умови якого погоджено сторонами, зокрема й розмір процентів за користування кредитом.
Підписуючи договір, позичальник погодилась на укладення договору саме такого змісту, що фактично усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Щодо розрахунку судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, представник відповідача послався на те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Також зазначив, що якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи
У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.
Судом встановлено, що 03 січня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1369362 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».
За умовами вказаного договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до умов п. 1.3, 1.4 кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
У відповідності до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Умовами вказаного договору також передбачено, що знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 02.02.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2).
Згідно п. 1.7 договору зазначено орієнтовну реальну річна процентну ставка на дату укладення договору, яка складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних.
Відповідно до п. 1.8 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 30000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 27759,00 грн.
Сторонами також погоджено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
За умовами п. 3.1 договору сторони дійшли згоди, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п. 9.2 договору).
Умовами пункту 9.4 договору передбачено, що недійсність окремих умов цього договору, встановлена рішенням суду, не може мати наслідків недійсності всього договору та в будь-якому разі не звільняє споживача від грошового зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти та суму неустойки за користування кредитом.
За мовами п. 9.8 договору підписуючи цей договір, споживач зокрема підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Основні умови надання позики з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості позики для позичальника, порядок повернення позики, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту.
Зазначений договір про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Судом також досліджено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит», затвердженні наказом директора ТОВ «Слон Кредит» № 02-КД від 05 жовтня 2022 року, а також офіційні провила програми лояльності ТОВ «Слон Кредит» для споживачів сервісу «Slon Credit» по продукту «Комфортний», затвердженні директором ТОВ «Слон Кредит» 10 січня 2023 року.
Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пайтек» № 20250115-769 від 15 січня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 3000 грн. від ТОВ «Слон Кредит».
Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 06 вересня 2025 року зазначається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 03 січня 2024 року здійснено переказ в сумі 3000 грн. від P2P_SL-CR_KYIV.
Також, судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024 за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1369362 в сумі 39700 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумо боргу; 26700 грн. - сума заборгованості за відмотками.
Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 6308 від 26 грудня 2024 року.
Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1369362 про надання споживчого кредиту.
ТОВ «Слон Кредит» здійснило повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1369362 від 03 січня 2024 року та повідомило, що в подальшому вона зобов'язана перераховувати суму боргу в розмірі 29700 грн. на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного ТОВ «Слон Кредит», загальна сума на дату відступлення згідно кредитного договору № 1369362 від 03 січня 2024 року станом на 24 грудня 2024 року складає 29700 грн., а саме: за кредитом - 3000 грн.; по відсотках (на дату продажу) - 26700 грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором № 1369362 про надання споживчого кредиту від 03 січня 2024 року за 4 календарних дні, сума заборгованості за процентами за період з 25 грудня 2024 року по 28 грудня 2024 року включно становить 300 грн.
Згідно відзиву на позовну заяву відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та непогашення заборгованості за вказаним договором.
Однак, не погоджуючись з розміром заборгованості за відсотками навела розрахунок такої заборгованості, зазначаючи, що стягненню за цим договором підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 10800 грн.
Оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, надані суду докази, суд дійшов наступного висновку.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором № 1369362 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 03 січня 2024 року
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» існували зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного договору про споживчий кредит та непогашення дійсної заборгованості.
Однак, щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, суд зазначає таке.
Згідно умов укладеного договору, відповідачу 03 січня 2024 року надано споживчий кредит строком на 360 днів та у відповідності до п. 1.5.1 договору встановлено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Однак, у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023 року) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 03.01.2024, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
В зв'язку з зазначеним, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день від суми кредиту не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за час користування кредитним коштами слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалось, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, в межах строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору, становить 10800 грн. (3000 грн. тіла кредиту*1% процентної ставки в день*360 днів строку кредиту).
За такого, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 13800 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 10800 грн.
Щодо позовних вимоги про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Частиною 11 ст. 265 ЦПК України передбачено, що остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 03 січня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Таким чином, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від спати інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.
За такого, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядку стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Оскільки, позовні вимоги про роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядку стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від позовних вимог про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, в задоволенні якої судом відмовлено, зазначена позовна вимога. Також задоволенню не підлягає.
Щодо питання розподілу судових витрат
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1114 грн. 30 коп. судового збору, що становить 46 відсотків задоволених вимог.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; заявку № 10276 від 14 липня 2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; акт № 10276 від 12 серпня 2025 року прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 року від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату № 10276-10/08-2025 від 12 серпня 2025 року.
Відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначений розмір не відповідає обсягу наданих послуг та затратам часу на їх виконання.
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що представник позивача звернувся до суду з позовною заявою через систему «Електронний суд». Представництво інтересів позивача в суді адвокатом фактично не здійснювалося, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження. Від представника позивача через систему «Електронний суд» протягом розгляду справи надходила лише відповідь на відзив на позовну заяву. Процесуальні документи та відомості про рух справи містяться в системі «Електронний суд», в зв'язку з чим відсутня необхідність моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень з метою визначення стану руху справи. Крім того, суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним ціні позову та складає 33,33 відсотків від ціни позову.
Згідно Постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За такого, з врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1369362 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 03 січня 2024 року у розмірі 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., із яких: 3 000,00 грн. - тіло кредиту, 10 800,00 грн. - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1 114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 30 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2;
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Ірина Явіца