465/8052/24
2-н/465/156/25
про відмову у видачі судового наказу в частині вимог
13.10.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Дзеньдзюра С.М., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), інфляційні нарахування, 3% річних, пені та суми заборгованостіза послуги з гарячого водопостачання, інфляційні нарахування, 3% річних, пені,-
встановив:
Представник заявника звернулась до суду із вказаною заявою про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), інфляційні нарахування, 3% річних, пені та суми заборгованостіза послуги з гарячого водопостачання, інфляційні нарахування, 3% річних, пені.
Дослідивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
При цьому суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Отже, з огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки заявником одночасно з вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості, заявлено вимогу про стягнення пені, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України та носить спірних характер, суддя приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в частині вимог про стягнення із боржників суми пені.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
постановив:
Відмовити Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в частині вимог про стягнення пені.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Дзеньдзюра С.М.