Справа № 314/4029/15-к
Пр.1-кп/336/39/2025
09 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080210001000 від 23.06.2015, яке до суду надійшло на підставі обвинувального акту, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Запоріжжя, громадянина України, який отримав неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, розлученого, на утриманні дітей та інших осіб не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , інвалідності не має,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з 30.10.2018 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК України. Справа з 27.02.2019 знаходилась в провадженні судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 30.11.2021 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
Ухвалою суду від 30.11.2021 призначено судовий розгляд кримінального провадження, питання дотримання підсудності справи розглянуто під час підготовчого судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю ОСОБА_6 та 07.10.2024 матеріали провадження передано визначеному головуючому судді ОСОБА_1 на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді ОСОБА_1 від 28.10.2024 постановлено прийняти справу до свого провадження, призначити за матеріалами кримінального провадження, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, підготовче судове засідання.
Згідно з обвинувальним актом 23 червня 2015 року, приблизно о 13-00 годині, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, раніше судимою за скоєння тяжких злочинів, судимість за які не знята та не погашена в законному порядку, пересуваючись на своєму автомобілі «OPEL Omega», державний знак НОМЕР_1 , зупинився на зупинці маршрутного таксі, розташованій в с. Українка Вільнянського району Запорізької області, де, запропонувавши підвезти додому, запросив до свого автомобіля потерпілу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього, ОСОБА_3 зупинився на ґрунтовій дорозі поблизу смт. Кам?яне Вільнянського району Запорізької області, де, зачинивши автоматично двері вказаного транспортного засобу, пересів на заднє сидіння автомобіля, де обома руками притиснув потерпілу до спинки сидіння вказаного автомобіля, на що потерпіла ОСОБА_7 , намагаючись вирватися, вкусила ОСОБА_3 за праве плече, після чого останній наніс один удар кулаком руки в область голови потерпілої ОСОБА_7 , яка знаходилася на задньому сидінні вказаного автомобіля і, маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілої, діючи повторно, почав вимагати видати йому мобільний телефон «Lenovo A670T», вартістю 2 500,00 гривень, на що ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 зазначений мобільний телефон, тим самим останній завдав потерпілій ОСОБА_7 майнові збитки на вказану суму.
В подальшому ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на те законних підстав, розпорядився вищевказаним викраденим ним мобільним телефоном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів, відкрито викрав майно ОСОБА_7 , із застосуванням фізичного насилля, в результаті чого спричинив потерпілій матеріальні збитки на суму 2 500,00 гривень.
Дії ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 09.10.2025 подав письмове клопотання про звільнення свого підзахисного від кримінальної відповідальності за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2. ст.186 КК України у зв?язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до приписів ч.2,3 ст.285 КПК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Судом роз'яснено обвинуваченому правові наслідки закриття кримінального провадженні із нереабілітуючих підстав та право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому, ОСОБА_3 повідомив, що йому зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності та він просить задовольнити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також обвинувачений під час підготовчого судового засідання після відповідних роз?яснень суду пояснив, що його позиція є добровільною, він розуміє, що в разі задоволення клопотання сторони захисту таке звільнення не вважається звільненням з реабілітуючих підстав, обґрунтованість пред'явленого обвинувачення не спростовував. Зі своїм правом заперечувати проти закриття кримінального провадження обізнаний.
Щодо відшкодування шкоди потерпілій сторона захисту наголосила, що з боку обвинуваченого відшкодовано потерпілій завдану внаслідок кримінального правопорушення матеріальну шкоду, про що до матеріалів справи подано відповідну розписку в оригіналі.
Прокурор ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення останнім кримінального правопорушення, яке є тяжким, минуло більше десяти років.
Разом з цим прокурор зауважив, що місце перебування потерпілої ОСОБА_7 не виявилось за можливе встановити задля забезпечення її особистої участі у розгляді справи після зміни складу суду, про що подав відповідний рапорт, зауважив, що дана обставина не перешкоджає розгляду клопотання сторони захисту. Думку прокурора підтримав захисник та обвинувачений.
За змістом ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Розглянувши матеріали кримінального провадження в частині повідомлення потерпілої, її обізнаності із ходом судового провадження, зокрема, до зміни складу суду (заяву про розгляд справи за відсутності потерпілої, т.с.1, а.с.61), враховуючи подані прокурором рапорти, думку сторін кримінального провадження, нормативно врегульовану невідкладність розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, докази щодо відшкодування шкоди потерпілій (розписки від 20.09.2015, поданої в судовому засіданні), заяву потерпілої про відшкодування завданих збитків (т.с.1 а.с.105), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду наведеного питання за відсутності ОСОБА_7 .
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню, кримінальне провадження - закриттю, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, з таких підстав.
За приписами п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно з якими звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
За змістом ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За правилами ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, аналізуючи ст. 284 - 288 КПК України суд приходить висновку, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Також судом враховується те, що Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к указав, що передбачений законом (ст.49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять рокі - у разі вчинення тяжкого злочину.
Тотожні положення щодо строку давності мала редакція ст.49 КК України на час вчинення кримінального правопорушення.
Визначені у ст.49 КК строки давності за своїм змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним. Частиною першою статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Як встановлено судом, за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні одного епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України на час розгляду клопотання та на час вчинення кримінального правопорушення визнається тяжким злочином.
Санкція ч.2 ст.186 КК України (станом на час вчинення правопорушення) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , вчинене 23.06.2015, тобто з часу вчинення минуло більше десяти років, перебіг давності не переривався, що є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України. Так, судом досліджено актуальні дані щодо судимості обвинуваченого (витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-004012626), подані стороною захисту, після зазначеної дати ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував.
Ст. 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ст. 17 КПК України уточнює зміст презумпції невинуватості. Природно, що дана норма розуміється в першу чергу таким чином, що питання вини чи невинуватості особи суд має вирішувати виключно вироком - обвинувальним чи виправдувальним. Але це не відповідає повною мірою наявній судовій практиці.
Суд наголошує, що вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, встановлений ст. 284 КПК України, класифікують за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є дійове каяття, примирення винного з потерпілим, передання особи на поруки, змінення обстановки, закінчення строків давності.
Незважаючи на те, що така підстава для закриття кримінального провадження, як звільнення від кримінальної відповідальності, не є реабілітуючою, вона не тягне для особи, щодо якої застосовується, жодних правових чи процесуально-правових обов'язків чи обмежень. У першу чергу йдеться про судимість, оскільки вона виникає виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком (ст. 88 КК України).
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності передбачає визнання особи винною, проте особа не обов'язково має визнавати себе винною, достатньо лише надати згоду на звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому суд може текстуально не зазначати, що особа є винною. Також особа, що звільнена від кримінальної відповідальності, не вважається судимою; на таку особу не покладаються жодні процесуальні наслідки через звільнення від кримінальної відповідальності.
На підставі наведеного, враховуючи дату скоєння злочину, клопотання захисника, думку прокурора, згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Цивільний позов у даному провадженні не заявлений, завдана шкода відшкодована, як це встановлено судом на підставі розписки та заяви потерпілої, про що зазначено й вище по тексту судового рішення.
Судом встановлено, що згідно з ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.10.2016 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків, строк дії яких сплинув. Підстав для збереження запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили судом не встановлено, тому наявні підстави для його скасування.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування і судового провадження застосовані не були, процесуальні витрати на проведення експертиз відсутні.
Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів у даному провадженні з урахуванням положень ст.100 КПК України. При цьому, судом здійснено запит щодо встановлення власника транспортного засобу, який визнаний речовим доказом, що підтверджено відповіддю №1873293 на електронний запит суду від 09.10.2025. Так, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ автомобіль «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 р.в., зеленого кольору, належить на праві власності ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 (без інших даних). Інші докази щодо правомірного володіння даним транспортним засобом іншими особами матеріали справи не містять.
Відповідно, враховуючи приписи п.1 ч.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. При цьому, ОСОБА_3 , який стверджує, що є законним володільцем транспортного засобу, проте довіреність від власника наразі не є дійсною, слід роз?яснити положення ч.12 ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 284-288, 314, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання сторони захисту задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрити.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_3 , до набрання ухвалою суду законної сили, - скасувати.
Речові докази - силіконовий чохол рожевого кольору для мобільного телефону, мікрочастки, вилучені 23.06.2015, футболку сірого кольору, шорти спортивні чорного кольору, сандалі коричневого кольору, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (актуальна назва - відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), - знищити.
Речові докази - автомобіль «Opel Omega», д.н.з. НОМЕР_2 , 1995 р.в., зеленого кольору, вилучений 26.06.2015, поміщений на штраф-площадку Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (актуальна назва - відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), а також ключ із брелком від транспортного засобу, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (актуальна назва - відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), - повернути власнику ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 (без інших даних).
Роз?яснити ОСОБА_3 , що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
Речовий доказ - DVD-R диск з відеозаписом, долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1