ЄУН: 336/8403/25
Провадження №: 2/336/4142/2025
13.10.25
13 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, взятих на зберігання, суд -
Позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з вказаною позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідачки грошові кошти за договором зберігання в розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США; стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору у розмірі 1239, 67 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 12 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.04.2022 відповідачка отримала від позивачки на зберігання грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США, про що відповідачка написала власноруч розписку. Відповідачці була направлена претензія про повернення коштів, яка залишена без уваги, кошти не було повернуто.
Враховуючи викладене, вважає дії відповідачки протиправними, у зв'язку із чим, просить стягнути з відповідачки кошти в означеній сумі, а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
03.09.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь надійшла 10.09.2025.
Ухвалою суду від 11.09.2025 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
02.10.2025 від представника позивача адвоката Жидкової Л.І. надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, який належить відповідачці на праві власності.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання.
07.10.2025 від відповідачки надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з поверненням позивачці коштів у розмірі 3 000 доларів США, про що надано копію розписки, написаної власноруч позивачкою ОСОБА_3 .
Клопотання відповідачки ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки зміна предмету позову, відмова від позову, визнання позову, збільшення чи зменшення позовних вимог є беззаперечним правом позивачки (ст. 49 ЦПК України), тому відповідачка позбавлена права вимоги на закриття провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Стаття 55 Конституції України регламентує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що відповідачка визнала позовні вимоги шляхом повернення коштів у розмірі 3 000 доларів США, про що надала розписку, написану власноруч ОСОБА_1 .
З телефонної розмови ОСОБА_1 підтвердила факт повернення їй коштів відповідачкою у розмірі 3 000 доларів США.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення котів, взятих відповідачкою на зберігання у розмірі 3 000 доларів США.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Так, на підтвердження вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Жидковою Л.І. надано договір-доручення про надання правничої допомоги від 28.08.2025. У відповідності до п. 4.1 цього договору витрати на професійну правничу допомогу складають 12 000 гривень, з яких: 500 гривень консультація, 2 000 гривень складання претензії, 2 500 гривень складання позову, 1 000 гривень складання заяви про забезпечення позову, 2 000 гривень один день участі в суді першої інстанції, всього 4 000 гривень, 2 000 гривень участь в суді апеляційної інстанції. Цей договір являється актом прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.1 договору).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 .11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 08.01.2024 у справі № 642/4993/17 (провадження № 61-3789св23) зроблено висновки, що: «суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні без виклику сторін, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях в суду першої інстанції та апеляційної інстанції представник позивача в межах розгляду цієї справи не брав, а тому витрати у розмірі 12 000 гривень на правничу професійну допомогу є необґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оцінка дій, що полягали в складанні позовної заяви, претензії, заяви про забезпечення позову, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними. Складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною.
З огляду на викладене, оскільки позов задоволенню не підлягає, враховуючи складність справи, час витрачений на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідачки на користь позивача в розмірі 3 000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідачка визнала позовні вимоги шляхом повернення коштів, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки у розмірі 50% від суми сплаченого судового збору, а 50% повертаються позивачці з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, взятих на зберігання - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 50% від суми сплаченого судового забору 605 гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50% витрат понесених на сплату судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок за квитанцією ID: 4222-7335-1415-3406 від 01.09.2025.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах місячного платежу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Н.С. Звєздова