Апеляційне провадження № 11-сс/818/1222/25 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 643/15346/25 Слідчий суддя - ОСОБА_2
1-кс/643/5037/25
Категорія: у порядку КПК України
06 жовтня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12025221220001110 від 21.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258 КК України,
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту затримання, до 08.11.2025, без визначення застави.
Не погодившись з зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити та зобов'язати ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади.
В обгрунтування апеляційних вимог, захисник зазначає, що застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід є занадто суворим. Вважає, що прокурор не доведено реальної можливості настання встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Допитаний підозрюваний вину визнав повністю, надав показання, співпрацює зі слідством, виявляє щире каяття щодо вчиненого ним діяння. ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації у м. Харків, є неповнолітньою особою, на теперішній час навчається у ліцеї, має міцні соціальні зв'язки, раніше не був судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, думку представника служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, перевіривши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Як вбачається із матеріалів судового провадження, Управлінням СБУ у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22025220000000046 від 21.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258 КК України. 26.03.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 30.03.2025, 31.03.2025 та 01.04.2025, в передбаченому статтею 135 КПК України порядку ОСОБА_8 викликався для проведення процесуальних дій - вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, однак у зазначений час та в подальшому ОСОБА_8 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
02.04.2025 ОСОБА_8 оголошено у розшук та міжнародний розшук. 03.04.2024 відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (за відсутності підозрюваного), у зв'язку з оголошенням та перебуванням його у міжнародному розшуку. Згідно з положеннями частини 6 статті 193 КПК України зобов'язано компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_8 і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_8 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. 04.04.2025 відповідно пункту 3 частини 1 статті 280 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене, у зв'язку із необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. 10.09.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено, у зв'язку із необхідністю проведення процесуальних дій. 10.09.2025 підозрюваний ОСОБА_8 затриманий в порядку положень пункту 6 частини 1 статті 615 КПК України та відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2025 про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258 КК України, яке є особливо тяжким. Відповідно до положень статті 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, оцінюючи сукупність обставин, а саме: наданих органом досудового розслідування доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого.
При цьому, слідчий суддя не погодився з доведеністю ризику впливу на свідків, так як протиправна діяльність ОСОБА_8 , готування до неї, зафіксовані здебільшого у процесуальних документах, які не пов'язані з отриманням свідчень. Суд апеляційної інстанції враховує, що надані органом досудового розслідування матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258 КК України КК України, яка стороною захисту в апеляційній скарзі не заперечується. В оскаржуваній ухвалі слідчого судді зазначено, що підозрюваний обставини вчинення інкримінованого злочину не заперечував. При цьому, апеляційні доводи захисника про те, що підозрюваний вину визнав та надав показання, не спростовують висновків слідчого судді щодо встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та наявності достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Матеріали, надані слідчим в обґрунтування поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , з урахуванням обставин, викладених у повідомленні про підозру, об'єктивно свідчать про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та неможливість запобігти їх настанню у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_8 .
Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, встановлені органом досудового розслідування обставини, які свідчать про причетність до протиправної діяльності і інших осіб, обставини та спосіб вчинення інкримінованого злочину під час військової збройної агресії рф проти України, що значно підвищує суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_8 злочину. З матеріалів судового провадження встановлено, що біологічна мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька він не знає. У 2019 ОСОБА_8 був влаштований до прийомної сім'ї, у подальшому ОСОБА_8 06.12.2023 було виведено із прийомної сім'ї та він потрапив до Комунального закладу соціального захисту дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова». У вересні 2024 ОСОБА_8 був переданий на виховання та спільне проживання до піклувальника ОСОБА_10 , з яким виїхав до Республіки Польща.
Зі змісту показань директора вказаного комунального закладу вбачається, що ОСОБА_8 на час перебування у закладі характеризується як «проблемна дитина».
Згідно характеристики Департаменту служби у справах дітей по Шевченківському району, ОСОБА_11 влаштовувався до різних сімейних форм виховання, важко адаптувався у сім'ях. Законні представники відмовлялися від подальшого виховання дитини, посилаючись на створення ним умов, які суперечили подальшому сумісному проживанню. У період з лютого 2018 по грудень 2023 ОСОБА_12 перебував під опікою ОСОБА_13 , виховувався у прийомній сім'ї ОСОБА_14 . Суду апеляційної інстанції захисником підозрюваного було повідомлено, що ОСОБА_8 навчається у ліцеї та у Харківському районі має близьку людину, а саме: матір піклувальника ОСОБА_10 , що вказує на наявність у нього соціальних зв'язків. Разом з тим, враховуючи обставини особистого життя ОСОБА_8 , незначний проміжок часу, який він перебуває під піклуванням ОСОБА_10 , зміст характеристик особи ОСОБА_8 , які зібрані органом досудового розслідування, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що соціальні зв'язки ОСОБА_8 є недостатніми для запобігання встановленим слідчим суддею ризикам та гарантування його належної процесуальної поведінки, у випадку його звільнення з-під варти, у зв'язку із чим на даному етапі досудового розслідування застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів чи покладення на ОСОБА_8 обов'язку прибувати за вимогою до органів державної влади, є недостатнім. Колегія суддів враховує, що відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 1989 року, жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу. Відповідно до Рекомендації N R (87) 20 Комітету міністрів державам-членам "Про соціальний вплив на злочинність неповнолітніх" наголошено на необхідності не застосовувати тримання під вартою до неповнолітніх під вартою, крім особливих випадків скоєння більш дорослими підлітками дуже тяжких злочинів.
Разом з тим, з огляду на зміст повідомленої ОСОБА_8 підозри, вік, характеристику його особи, умови життя, зв'язки та поведінку, колегія суддів вважає, що доводи захисника підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності достатніх правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 -114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України. У зв'язку із наведеним, висновок слідчого судді щодо невизначення розміру застави узгоджується із положенням КПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали слідчого судді, оскільки порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи, не є достатніми для її скасування.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення. Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий :
Судді: