10 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 635/3332/24
провадження № 22-ц/818/3955/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2025 року у складі судді Лук'яненко С.А.,-
У березні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ Центренерго (Код ЄДРПОУ: 22927045) 311 856,24 грн заробітної плати, 20524 грн компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, 7700 грн компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 23.09.1996 була прийнята на роботу до Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» у гідротехнічний цех на посаду оператора хлорної установки 3 розряду на ділянку очисних споруджень водопроводу, згідно наказу № 1174 від 20.09.1996 року. Наказом Вуглегірської ТЕС ПАТ «Укренерго» № 03/к/тр від 13.11.2023 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням та доручено бухгалтерії та відділу кадрів Вуглегірської ТЕС провести розрахунок всіх сум, що належать працівнику при звільненні після припинення або скасування воєнного стану та після відновлення діяльності Вуглегірської ТЕС. Разом з вказаним наказом позивачці було направлено лист № 02 від 13.11.2023, яким повідомлено, що розрахунок всіх сум, що належать Позивачці при звільненні є неможливим, оскільки у зв'язку із окупацією м. Світлодарськ та примусовим захопленням Вуглегірської ТЕС, відсутній доступ до первинної документації Вуглегірської ТЕС, зокрема до документів з кадрових питань. Зазначеним листом ОСОБА_1 також поінформовано, що виплата всіх сум при звільненні буде здійснена після припинення або скасування воєнного стану та після відновлення діяльності Вуглегірської ТЕС. Представник позивача зазначає, що роботодавець не може бути звільненим від виплати працівникові невиплаченої заробітної плати унаслідок форс-мажорного випадку або непереборної сили. А втрата первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування і виплату заробітної плати. Представником позивача був здійснений розрахунок сум, належних ОСОБА_1 згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021,2022 та 2023 роки. Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік, з квітня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася і не сплачувалася. Заробітна плата ОСОБА_1 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували припиненню здійснення нарахування та виплати заробітної плати складала: 15136,13 грн за лютий та 15755,29 грн за березень, всього 30891,42 грн, кількість робочих днів у лютому 2022 року - 20 робочих днів, у березні 2022 року - 23 робочі дні. Враховуючи вищенаведене, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 735,51 грн. Відповідачем систематично не сплачувалась заробітна плата з 01 квітня 2022 року по момент звільнення - 15 листопада 2023 року, кількість календарних днів, що мають бути сплачені за середньоденним заробітком у 2022 році становить 196 днів, а у 2023 році - 228 днів, а отже сумарно - 424 дні. Так, шляхом множення сумарної кількості робочих днів (424 дні) на середньоденний заробіток позивачки (735,51 грн), сума, що підлягає сплаті за середнім заробітком становить 311 856,24 грн. Щодо виплати компенсації за невикористані відпустки обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. З огляду на те, що починаючи з квітня 2022 Відповідач не сплачував заробітну плату ОСОБА_1 , розрахунок компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують припиненню нарахуванню і сплаті заробітної плати. Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021 та 2022 роки, сума доходу ОСОБА_1 складає: за березень 2022 - 15755,29 грн; лютий 2022 - 15136,13 грн; січень 2022 - 16039,43 грн; грудень 2021 - 18626,2 грн; листопад 2021 - 13552,28 грн; жовтень 14872,91 грн; вересень 2021 - 12856,55грн; серпень 2021 - 12307,06 грн; липень 2021 - 22880,81 грн; червень 2021 - 16329,08 грн; травень 2021 - 13626,71 грн; квітень 2021 - 12188,35 грн. Отже, сумарний заробіток за 12 місяців складає 184170,80 грн. Згідно з листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" від 12.08.2020 №3501-06/219 та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2021 році" від 30.09.2020 №1191-р, кількість робочих днів: з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 189 днів (квітень 2021 року - 22 дні; травень 2021 року - 18 днів; червень 2021 року - 20 днів; липень 2021 року - 22 дні; серпень 2021 року - 21 день; вересень 2021 року - 22 дні; жовтень 2021 року - 20 днів; листопад 2021 року - 22 дні; грудень 2021 року - 22 дні). Кількість робочих днів у січні 2022 складала 19 днів; у лютому 2022 - 20 днів; у березні 2022 - 23 дні. Отже, кількість робочих днів за останні 12 календарних місяців роботи, що передують припиненню виплат заробітної плати складає 251 день. А тому, 184170,80 : 251 = 733 грн - середньоденна заробітна плата Позивачки для виплати компенсації за невикористані відпустки. Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельномонтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів. Враховуючи вищевказане а також те, що Позивач була працівником Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» з 1996 року, вбачається що їй щорічна основна відпустка надавалась на 28 днів. 733 * 28 = 20524 грн. Таким чином, компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік Позивача становить 20524 грн. Стосовно розрахунку компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік слід враховувати, що у відповідності до п.2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку. Пунктами 4-5 Порядку встановлено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду. Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6700 гривень. З огляду на те, що Позивачка звільнилася з роботи 15.11.2023, кількість робочих днів у розрахунковому періоді для неї становитиме 228 днів, а отже середньоденна заробітна плата Позивачки для виплати компенсації за невикористані відпустки за 2023 рік становитиме: (6700*11):268= 275 грн. Враховуючи вищевказане а також те, що Позивач була працівником Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» з 1996 року, вбачається що їй щорічна основна відпустка надавалась на 28 днів. 275 * 28 = 7700 грн Таким чином, компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік Позивача становить 7700 грн, та підлягає стягненню з Відповідача. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців. Враховуючи, що виплата належного позивачці при звільненні грошового забезпечення не була сплачена, з відповідача також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року у сумі 55898 гривень 76 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів та в дохід держави судовий збір у сумі 6288 гривень 21 копійка.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що з 14.09.2022 та до звільнення позивача з роботи за власним бажанням дія трудового договору з позивачкою була призупинена, тому відшкодування їй заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, як це передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Судом встановлено та визнається сторонами, що нарахування та виплата заробітної плати позивачці з 01.04.2022 року відповідачем не здійснювалось, з цього часу позивачка на роботу не виходила, обов'язки, передбачені трудовим договором не виконувала. Проте відсутність працівника на роботі у зв'язку з військовими діями та окупацією населеного пункту, де знаходиться підприємство, не може бути кваліфікована як неприбуття на роботу без поважної причини (зокрема прогул). Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заробітна плата мала бути виплачена позивачці на умовах, визначених трудовим договором, відповідно до статті 10 Закону № 2136-ІХ. При цьому військова агресія РФ проти України, введення воєнного стану, перебування населеного пункту, де фактично було розташоване підприємство, під окупацією, обстріли, не є тими обставинами, що звільняють роботодавця від обов'язку з оплати праці працівників, враховуючи те, що роботодавцем не було зупинено чи припинено до 14.09.2022 року дію трудового договору з позивачкою, не було запроваджено простій та не визначено певних особливостей виконання працівниками своїх обов'язків на час воєнного стану. Оскільки відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за період з 01.04.2022 до 14.09.2022, суд вважав, що відповідач порушив трудові права позивачки, зокрема на оплату праці. Проте оскільки позивач звернулась з цим позовом до суду 27.03.2024 з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України для вимог про стягнення заробітної плати, суд дійшов до висновку про задоволення позову лише до вимог про стягнення заробітної плати за період з 01.04.2022 до 18.07.2022 ( до дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Центренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з'ясував обставини у справі. Зазначає, що норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі N 243/2071/18). Позивачка роботу за період від 01 квітня 2022 не виконувала, не з'являлася на роботі, про що сама заявляє та підтверджує, будь які дії щодо повідомлення роботодавця про своє місцезнаходження чи перебування не вчиняла.
Рішення оскаржується в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за за період з 01 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року. В іншій частині рішення не оскаржується та не переглядається.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вона була 23.09.1996 року прийнята на роботу до Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» у гідротехнічний цех на посаду оператора хлорної установки 3 розряду на ділянку очисних споруджень водопроводу згідно наказу №1174 від 20.09.1996 року.
Відповідно до Наказу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» №42кп від 14.09.2022 року, з 24 травня 2022 року місто Світлодарськ було окуповано російським агресором. Вуглегірська ТЕС опинилася на лінії розмежування, припинився зв'язок із станцією та доступ персоналу на підприємство, що позбавило можливості адміністрації теплової електростанції та персоналу виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Тому наказано призупинити дію трудових договорів з 14 вересня 2022 року до відновлення робітничого процесу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Вуглегірської ТЕС згідно з Додатком до цього наказу.
Як вбачається із листа від 27.12.2022 року №9876/6/31-00-07-01-01-06 Центрального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ПАТ «Центренерго» повідомив їх про неможливість вивезення певинних документів відокремленого структурного підрозділу ПАТ «Центренерго» Вуглегірської ТЕС за період з 01.04.2016 року по теперішній час у зв'язку із військовою агресією рф і окупацією м.Світлодарськ.
Наказом директора Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» №03/к/тр від 13.11.2023 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України.
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою з 06.11.2023 року, фактичним місцем її проживання/перебування є адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2024 № 6342-5003024374.
Судом встановлено та визнається сторонами, що нарахування та виплата заробітної плати позивачці з 01.04.2022 року відповідачем не здійснювалось, з цього часу позивачка на роботу не виходила, обов'язки, передбачені трудовим договором не виконувала.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04. 2022 року № 75 із змінами станом на 24.05.2022 Світлодарська територіальна громада Донецької області внесена до переліку територіальних районів проведення воєнних (бойових) дій або як такі , що перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Оскільки місцем розташування Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» є м.Світлодарськ Бахмутського району Донецької області, у відповідача була відсутність можливість забезпечити позивачку роботою,
Судом встановлено та визнається сторонами, що нарахування та виплата заробітної плати позивачці з 01.04.2022 року відповідачем не здійснювалось, з цього часу позивачка на роботу не виходила, обов'язки, передбачені трудовим договором не виконувала.
Наказом в.о. директора Вугледарської ТЕС ПАТ « Центренерго» від 14.09. 2022 № 42 кп було призупинено дію трудових договорів з 14.08.2022 до відновлення виробничого процесу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Вуглегірської ТЕС, зокрема з ОСОБА_1 ( а.с. 124).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Частиною першої статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.
Згідно з пунктом 3 Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набув чинності 24 березня 2022 року (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Касаційний суд звертає увагу на те, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23));
З матеріалів справи вбачається, що дія трудового договору між сторонами у справі була призупинена лише з 14.08.2022 ( наказ в.о. директора Вугледарської ТЕС ПАТ « Центренерго» від 14.09. 2022 № 42 кп).
В супереч ст.12, 81 ЦПК України відповідач не надав суду доказів наявності абсолютної неможливості надати позивачі роботу у період з 01 квітня 2022 року по 14.08. 2022 року.
Таким чином судом зроблено обґрунтований висновок, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 01 квітня 2022 року по 13 серпня 2022 року та задоволено позов з урахуванням вимог Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, тобто лише у частині с стягнення заробітної плати, що не обмежена строком позовної давності.
Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду про задоволення позову про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з 01 квітня 2022 року по 19 липня 2022 року у сумі 53363,69 грн.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо наведеного судом розрахунку розміру стягнення.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року.
Головуючий - О.Ю.Тичкова
Судді - О.В. Мальований
В.Б. Яцина