Справа № 344/14386/25
Провадження № 11-кп/4808/457/25
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_10 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 18 жовтня 2025 року включно. Визначено заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 гривень.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, прокурор Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу. Просить змінити ухвалу судді Івано-Франківського міського суду від 20.08.2025 року, застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вважає ухвалу суду незаконною в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що застосування альтернативного запобіжного заходу не гарантує належної поведінки підозрюваного під час судового розгляду, а тому можливе настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, посилається на те, що суд не надав правильної правової оцінки нормам п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України про те, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, мав право не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні, оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 вчинений із погрозою застосування насильства.
Також, суд не врахував те, що ОСОБА_8 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність умислу в останнього на вчинення протиправних дій. Тому, у разі внесення застави та початку дії цього альтернативного запобіжного заходу, може продовжити протиправні дії.
Крім того, враховуючи велику кількість свідків у кримінальному провадженні, на думку сторони обвинувачення, запобіжний захід у вигляді застави, може призвести до подальших конфліктів, самоосуду, оскільки сторона захисту під час обрання запобіжного заходу підтвердила про попередні конфлікти, які мали місце до цієї події.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційні вимоги;
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник заперечували доводи і вимоги апеляційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 , відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими злочинами за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
19 серпня 2025 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
У підготовчому судовому засіданні 20 серпня 2025 року суд першої інстанції обрав ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави.
Переглядаючи ухвалу про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
Так, суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків передбачених п.п 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, колегія суддів відхиляє апеляційні доводи прокурора про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, оскільки зазначені обставини, з урахуванням усіх в сукупності даних про особу обвинуваченого та існуючих ризиків, у даному конкретному випадку, не є достатніми для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави вважати, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, розмір застави не визначається.
Колегія суддів приймає до уваги, що обвинуваченим у повному обсязі внесено заставу у визначеному судом розмірі і вказаний альтернативний запобіжний захід виявився достатнім для того, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених на нього обов'язків.
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано вказав на можливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При визначенні обвинуваченому розміру застави суддя правильно врахував характер та обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_8 , тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України.
В той час, прокурор не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 , покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційних вимог прокурора.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5