справа № 613/483/25
провадження № 2/619/1019/25
іменем України
06 жовтня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 613/483/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України;
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позов про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування.
Стислий виклад позиції сторін.
06 березня 2025 року МТСБУ, в особі представника Тодавчич С.М., звернулося до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат у розмірі 16 448,30 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що 19.03.2024 о08 год 15 хв водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ» р/н НОМЕР_1 , у м. Харкові допустив зіткнення з транспортним засобом «HYUNDAI SANTA FE» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 по справі № 638/5810/24 та матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Згідно Звіту № 124 з визначення розміру збитків завданих ушкодженням транспортного засобу від 03.05.2024, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , розмір завданих збитків становить 14 868,30 грн. Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не було відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/214149939 термін дії з 18.04.2023 до 17.04.2024. Керуючись нормами п.п. “а» п. 41.1. ст. 41 Закону МТСБ 28.10.2024 здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 14 868,30 грн за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу. Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі у розмірі 1 580,00 грн. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Смаль В.В. просив відмовити у його задоволенні посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду позивач коротко вказує на певні обставини ДТП, яке мало місце 19.03.2024, та на правові підстави стягнення з ОСОБА_1 понесені витрати. Взагалі не зазначаючи правову природу цих витрат, та причину їх стягнення. При цьому в якості підтвердження зазначеного позивач подав до суду Постанову від 16 вересня 2024 року Дзержинського районного суду по справі № 638/5819/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Зазначеною Постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрите, в зв'язку з закінченням строків притягнення до відповідальності. Відповідно до п. 7 частини першої статті 247 КУпАП, який не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення, вину ОСОБА_1 у вчиненні відповідного правопорушення не встановлено і не підтверджено. За таких обставин зазначена Постанова від 16.09.2024 не може слугувати беззаперечним і належним доказом провини останнього у скоєнні правопорушення, а отже - у завданні шкоди ОСОБА_2 . Зазначає, що загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Звертає увагу на те, що хоча Моторне (транспортне) страхове бюро України і відшкодувало ОСОБА_2 шкоду внаслідок пошкодження його майна, але його позовні вимоги не містять доказів причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та шкодою спричиненою останньому, а отже - є безпідставними. Щодо розміру матеріальної шкоди, яка визначена Звітом № 24 від 03.05.2024 суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 зазначає, що зазначений Звіт взагалі не містить реквізитів офіційного документу (підпису виконавця, печатки), що свідчить про його нікчемність, а відтак - про обґрунтованість розрахунку шкоди. Крім того, як свідчить Протокол огляду т/з № 124 огляд транспортного засобу ОСОБА_2 було проведено 06.04.2024, тобто майже через місяць після дтп. За цей значний проміжок автомобіль останнього невідомо де зберігався, більш за все він використовувався, йому могли бути спричинені інші пошкодження. Крім того, ОСОБА_1 про проведення огляду автомобіля на предмет визначення вартості відновлювального ремонту повідомлено не було. За таких підстав його було позбавлено можливості бути присутнім при проведенні огляду, наводити свої міркування та висловлювати заперечення.
У відповіді на відзив представник МТСБУ Тодавчич С.М. зазначає, що згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961 IV (далі - Закон № 1961-IV), в редакції яка діяла під час скоєння ДТП, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України). Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно. Закон № 1961-IV є спеціальним та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Також посилання сторони відповідача на те, що звіт № 124 з визначення розміру збитків завданих ушкодженням транспортного засобу від 03.05.2024, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , не містить реквізитів офіційного документу (підпису виконавця, печатки), що свідчить про його нікчемність сказує, що в самому звіті зазначається (цитую): «Документ підписаний кваліфікованим електронним підписом. Для перевірки підпису можливо скористатися он-лайн сервісом перевірки кваліфікованого електронного підпису або печатки Центрального засвідчуваного органу Міністерства цифрової трансформації України за посиланням https://ca.informjust.ua/verify» (кінець цитати). Відповідно до змін, внесених наказом Фонду державного майна України від 30.12.2022 № 1672 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Фонду державного майна України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.02.2023 за № 253/39309, до Положення про видачу сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14.03.2002 № 479, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2002 за № 312/6600 (із змінами), Фонд державного майна України видає документи дозвільного характеру - сертифікати суб'єктів оціночної діяльності в електронній формі. Процедура електронної реєстрації сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності здійснюється за допомогою засобів системи електронного документообігу Фонду державного майна України (у форматі: «номер з/п»/«рік», приклад - 1/2022). Документ в електронній формі містить в собі оригінальний файл сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, а також кваліфікований електронний підпис підписувача та кваліфіковану електронну печатку Фонду державного майна України для сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності. Перевірити накладені на сертифікат суб'єкта оціночної діяльності кваліфікований електронний підпис та кваліфіковану електронну печатку Фонду державного майна України можуть будь-які особи (зокрема, замовники послуг з оцінки) за допомогою державного онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису державного засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України за електронною адресою: czo.gov.ua. Отже вищезазначений звіт є офіційним документом та належним доказом по справі. Позивач додатково додає протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на звіті № 124 з визначення розміру збитків завданих ушкодженням транспортного засобу від 03.05.2024 р. Щодо того, що огляд автомобіля проводився майже через місяць після ДТП та на думку сторони відповідача автомобіль більш за все використовувався та автомобілю могли бути спричинені інші пошкодження зазначає, що такі висновки представника відповідача є припущення та не можуть бути доказами у даній цивільній справі. Доказування у цивільному процесі має ґрунтуватися на достовірних доказах, які підтверджують або спростовують обставини, які є предметом доказування. Припущення - це лише здогади, які не мають достатньої основи для підтвердження їхньої достовірності. Щодо посилання на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення огляду пошкодженого автомобіля вказує, що до зазначеного звіту з визначення розміру збитків завданих ушкодженням транспортного засобу додаються документи, які підтверджують виклик відповідача для огляду пошкодженого автомобіля.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
07 березня 2025 року ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області справу направлено до Дергачівського районного суду Харківської області.
28 березня 2025 року справа надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.
28 березня 2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 613/483/25 визначено суддю Жорняка О.М.
02 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання.
10 червня 2025 року представник відповідача адвокат Смаль В.В. надав до суду відзив на позовну заяву.
13 червня 2025 року представник МТСБУ Тодавчич С.М. через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату від 24.07.2025 № 01-07/113/2025 у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 613/483/25.
24 липня 2025 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 613/483/25 визначено суддю Болибока Є.А.
28 липня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду справу. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год 00 хв 12.09.2025.
12 вересня 2025 року судове засідання відкладено на 10 год 30 хв 06.10.2025.
У судове засідання представник позивача МТСБУ Тодавчич С.М. не з'явилася, через систему «Електронний суд» надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, представник відповідача адвокат Смаль В.В. надав до суду заяву у якій просить розглядати справу без участі сторони відповідача, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
19.03.2024 о 08:15 год у м. Харкові по вул. Літературна, 8-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21074, р/н НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , який рухався позаду, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду, чим порушив п. 10.9 ПДР.
На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 по справі № 638/5810/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП закрито, в зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
17.04.2023 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та власником транспортного засобу «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 ОСОБА_5 було укладено Поліс № ЕР.214149939 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 18.04.2023 по 17.04.2024.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , транспортний засіб «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , 21.11.2023 перереєстровано на ОСОБА_2 .
З огляду на Звіт № 124 від 03.05.2024, здійсненого ФОП ОСОБА_3 за дорученням МТСБУ по справі № 101708 від 26.03.2024, щодо визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля, згідно висновків якого: ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024, до настання пошкоджень складає 653121,00 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024 складає 14 868,30 грн; коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля що підлягають заміні - 0,70; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024 року складає 14 868,30 грн.
З огляду на платіжну інструкцію № 941689 від 28.10.2024, МТСБУ перераховано на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 14 868,30 грн. Виплата по справі № 101708, згідно наказу №3.1/21288 від 25.10.2024 т.з. НОМЕР_4 .
Відповідно до платіжної інструкції № 886617 від 06.05.2024, МТСБУ перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3 оплату послуг аваркома (експерта) по справі № 101708, згідно рах. № 110 від 27.04.2024 т.з. НОМЕР_4 у розмірі 1 580,00 грн.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) є юридичною особою та об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
Судом установлено, що 19.03.2024 о 08:15 год у м. Харкові по вул. Літературна, 8-А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21074, р/н НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Santafe, р/н НОМЕР_4 , який рухався позаду, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду, чим порушив п. 10.9 ПДР.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 по справі № 638/5810/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.124 КУпАП закрито, в зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто із обставин ДТП, встановлених у постанові суду, вбачається, що ДТП мало місце та що порушення Правил дорожнього руху було допущено відповідачем, адже відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Однак провадження у вказаній справі було закрите у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП - за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених у статті 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення (висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 383/846/18).
Суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв'язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, постанова Дзержинського районного суду Харкова від 16.09.2024 у справі № 638/5810/24 ним не оскаржувалась.
До того ж, незважаючи на отримання механічних пошкоджень також і його транспортним засобом, про що зазначено в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2024, відповідач не ставив вимог про виплату йому відшкодування, принаймні такі докази в матеріалах справи відсутні.
При цьому доказів спричинення дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.
Станом на 19.03.2024, а саме на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «ВАЗ 21074, р/н НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Транспортний засіб марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_2 , та який на той час належав ОСОБА_5 , на дату ДТП був забезпечений Полісом № ЕР.214149939 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 18.04.2023 по 17.04.2024.
Враховуючи наявність Договору страхування, володілець пошкодженого транспортного засобу звернувся до Моторного (транспортного) Страхового бюро Україниз заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
З огляду на Звіт № 124 від 03.05.2024, здійсненого ФОП ОСОБА_3 за дорученням МТСБУ по справі № 101708 від 26.03.2024, щодо визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля, згідно висновків якого: ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024, до настання пошкоджень складає 653 121,00 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024 складає 14 868,30 грн; коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля що підлягають заміні - 0,70; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 19.03.2024 року складає 14 868,30 грн.
Судом встановлено, що МТСБУ на підставі Наказу №3.1/21288 від 25.10.2024 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату ОСОБА_2 в розмірі: 14 868,30, що підтверджується платіжною інструкцією № 941689 від 28.10.2024.
Вартість наданих суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 послуг по експертному дослідженню транспортного засобу «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 ,(звіт № 124 від 03.05.2024) складає 1 580,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 886617 від 06.05.2024.
Отже, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність та відшкодувало ОСОБА_2 завдані відповідачем ОСОБА_1 збитки внаслідок ДТП у розмірі 14 868,30, грн, а також витрати послуг аваркома (експерта)у розмірі 1 580,00 грн.
Зазначена шкода особисто ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілій особі.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах суми 16 448,30 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки відповідальність власника транспортного засобу - транспортного засобу «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна», номер страхового полісуЕР.214149939, позивач обґрунтовано вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на відповідача як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
За правилами статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це випливає із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом ст. 1191 ЦК України, так і за змістом ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 липня 2018 року в справі №910/2603/17 (провадження №12-134гс18).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача МТСБУ суми сплаченого страхового відшкодування та витрати послуг аваркома (експерта) у загальному розмірі 16 448,30 грн підлягають задоволенню.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо того, що Звіт № 24 від 03.05.2024 суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 не містить реквізитів офіційного документу (підпису виконавця, печатки), що свідчить про його нікчемність, а відтак - про обґрунтованість розрахунку шкоди, оскільки такий звіт і додатки до нього підписані електронним підписом експерта і приймаються судом як належні та допустимі докази. В той же час, у разі незгоди з таким висновком, відповідач мав процесуальне право заявити клопотання про проведення експертизи. Проте, на спростування розміру завданих збитків відповідач не надав жодних доказів.
Доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення огляду пошкодженого автомобіля спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленням вих. № 2024/ НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 був запрошений на 10.00 год 06.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення огляду автомобіля «HYUNDAI», р/н НОМЕР_4 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 270, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти у розмірі понесених витрат у розмірі 16 448 (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 30 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: Моторне (транспортне) Страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський б-р, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок