10.10.2025
ЄУН 389/2774/25
Провадження № 2/389/835/25
10 жовтня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.
за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження,за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, 31 липня 2025 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2928390 від 19 лютого 2021 року в сумі 27221 грн 25 коп. Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Позов мотивовано тим, що 19 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2928390 відповідно до умов якого відповідач отримала кредит 6100 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір відповідачем підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач зі свого боку умови договору не виконала. 27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №69-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги стосовно боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі стосовно боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №2928390. Внаслідок зазначеного у відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» виникла заборгованість за кредитним договором №2928390 від 19 лютого 2021 року в сумі 27221 грн 25 коп., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6100 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 20511 грн 25 коп., прострочена заборгованість за комісією - 610 грн.
На позовну заяву представником відповідача, 20 серпня 2025 року подано відзив, згідно з яким відповідач не погоджується із заявленими вимогами, у частині стягнення комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом, нарахованих після 20 травня 2021 року. Вказує, що згідно з умовами договору (п.1.2-1.4) сума кредиту становила 6100,00 грн, кредит надається строком на 29 днів з 19 лютого 2021 року, термін повернення кредиту 20 березня 2021 року. Тип процентної ставки за договором фіксована (п.1.7). Пунктом 1.5.2 договору і паспортом кредиту визначено, що проценти за користування кредитом становлять 2211.25 грн за ставкою 1,25% на день. У п2.3.1.1 договору вказано, що для продовження строку кредитування позичальник має вчинити певні дії, а саме: сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Пунктом 2.3.1.2 передбачено пролонгацію після спливу раніше визначеного строку кредитування, але не більше 60 днів. У такому випадку проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою згідно п.1.6 договору. Проте, наведені умови кредитного договору суперечать пунктам 1.3 та 1.4 цього кредитного договору, паспорту кредиту, де чітко визначено, що позичальник зобов?язаний повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом 20 березня 2021 року. З наданих позивачем доказів видно, що кредитні кошти надані відповідачеві одноразовим платежем та доказів того, що за час з 20 березня 2021 року відповідачем подана заява про продовження дії кредитного договору, або вчинені дії з повернення кредиту, чим спрямовано волю відповідачки на продовження строку кредитування матеріали справи не містять. Наведені у п.4.2 умови кредитного договору щодо пролонгації без згоди позичальника, а також встановлення п.2.3.1.2 права кредитодавця на автопролонгацію договору без згоди позичальника суперечать іншим положенням договору. Пункт 1.1 відсилає до пунктів 1.3 та 1.4 цього кредитного договору, якими чітко визначено, що строк кредиту становить 29 днів, і не містить відсилань до п.2.3.1.2. Більш того, п.4.2, який кореспондується з п.2.3.1.2 сторонами передбачена відповідальність за прострочення позичальником зобов?язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору (нарахування процентів за ст..625 ЦКУ). Умовами договору про споживчий кредит строни погодили строк його дії до 20 березня 2021 року, тому починаючи з наступної за зазначеною датою, первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі відсотків згідно з п.1.6. Положення п.1.5.1 кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. Також у відзиві вказано, що сума витрат на правничу допомогу надану позивачу є завищеною, неспівмірною зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, тому підлягає зменшенню до 3000 грн.
На відзив на позовну заяву 01 вересня 2025 року до суду подано відповідь, в якій вказано, що нарахування заборгованості здійснювалося відповідно до умов договору, Так як ОСОБА_1 продовжила користуватися кредитними коштами після строку визначеного в п.1.3 кредитного договору, до неї було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах, передбачених п.2.3.1.2 кредитного договору, а тому строк кредитування було продовжено на 60 днів. Таким чином, розмір заборгованості складається з: 1. Період 29 днів (з 20 лютого 2021 року по 20 березня 2021 року включно) за який щодня нараховується процент 1,25% від тіла кредиту (п.1.3. та п.1.5.2 кредитного договору). Відповідно: 1,25% від 6100,00 грн = 76,25 грн у день. 76,25 грн * 29 днів = 2211,25 грн. 2.Пролонгований період складає 60 днів (21 березня 2021 року по 19 травня 2021 року), за який щодня нараховується процент 5,00% від тіла кредиту (п. 2.3.1.2. та п.1.6. кредитного договору). Відповідно: 5,00% від 6100,00 грн = 305,00 грн в день. 60 днів * 305,00 грн = 18300,00 грн. Щодо нарахування комісії позивачем вказано, що відповідно до п.1.5.1 договору про споживчий кредит №2928390 від 19 лютого 2021 року, комісія за надання кредиту: 610,00 грн., нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно: 10,00% від 6100,00 = 610,00 грн - нараховано комісії за надання кредиту. ТОВ Фінансова Компанія «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов?язку формувати документи за кредитними зобов?язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». Тобто комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості. Встановлення ТОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов'язку сплачувати комісію за надання кредлиту недійсною визнана не була. Позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Після отримання позивачем права вимоги до відповідача жодних нових сум щодо стягненя заборгованості не нараховувалося.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.
Відповідач як і її представник - адвокат Новіков О.М. у судове засідання не з'явилися, представником позивача 08 вересня 2025 року до суду пожано заяву про розгляд справи без його та відповідача участі. В якій він вказав, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме суму тіла кредиту, не заперчує проти задоволення позову в цій частині. В іншій частині позову просить відмовити, так як відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дружинам військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, штрафна санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціяї усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2928390. Відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надано відповідачеві кредит в розмірі 6100 грн (п.1.2. договору), строком на 29 днів, з 19 лютого 2021 року по 20 березня 2021 року (п.п.1.3., 1.4 договору), зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Проценти за користування кредитом: 2211 грн 25 коп. нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2, 1.6. договору) та зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 610 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавшо комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
Відповідно до п.2.2.2 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дагу завершення строку кредитування (з урахуванням можливої пролонгації) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Згідно з пунктом 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначені в п.1.6 договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, пролонгацію на стандартних (базових) умовах, а саме позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору.
Згідно з пунктом 3.3.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту в п.2.1. договору, тобто шляхом переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Додатком №1 до договору є графік платежів, в якому визначено до сплати суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
Добровільне укладення відповідачем кредитного договору підтверджується анкетою-заявою на кредит №3448091, в якій зазначені особисті дані відповідача. Крім того, у заяві вказана сума кредиту, строк кредиту, сума повернення, проценти, комісія і таке інше. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача та були перераховані кошти відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
Згідно з платіжним дорученням №39939005 від 19 лютого 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на кредитний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 6100 грн, із зазначенням призначення платежу: кошти відповідно до договору №2928390.
З Відомості про щоденні нарахування та погашення, первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» нараховувало проценти за користування кредитом щоденно у розмірі 20511 грн 25 коп. За період з 20 лютого 2021 року до 20 березня 2021 року (29 днів) згідно з п.1.5.2 договору (76,25 грн х 29 днів = 2211,25 грн), а також щоденно у розмірі по 305 грн 00 коп за період з 21 березня 2021 року до 19 травня 2022 року включно (60 днів) (305 грн 00 коп х 60 днів =18300,00 грн).
27 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як новим кредитором, було укладено договір відступлення прав вимоги №69-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» за плату належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
За відомостями витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №69-МЛ від 27 травня 2021 року, до ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №2928390 від 19 лютого 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості становить 27221 грн 25 коп., з яких: залишок по тілу кредиту 6100 грн 00 коп, залишок по відсотках 20511 грн 00 коп, залишок по комісії 610 грн 00 коп.
На підтвердження здійснення ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» оплати за вказаним договором відступлення прав вимоги, свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція №32633 від 27 травня 2021 року.
Отже, ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» є правонаступником ТОВ «Мілоан» та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №2928390 від 19 лютого 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 23 червня 2025 року складає 27221 грн 25 коп., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6100 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 20511 грн 25 коп., прострочена заборгованість за комісією - 610 грн.
На адресу відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлялася претензія від 13 червня 2025 року про негайне погашення вказаної заборгованості, проте у добровільному порядку заборгованість не погашена.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, дане зобов'язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язання. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
За правилами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт укладення договору про споживчий кредит №2928390 від 19 лютого 2021 року отримання позики та перехід прав вимоги до позивача за цим кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється, про що свідчить подані її представником відзив на позов та заява, а тому такі обставини додатковому доказуванню не підлягають, отже, з урахуванням встановлених обставин, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 6100 грн 00 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відсотків за кредитом у сумі 20511 грн 25 коп., суд приходить до наступного.
Однією з підстав незгоди з нарахуванням відповідачу процентів за вказаним кредитним договором, представник відповідача вказує, що вона є дружиною військовослужбовця.
На підтвердження доводів сторони відповідача суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 листопада 2023 року та документи на підтвердження того, що її чоловік з 29 квітня 2017 року є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.
У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в чинній редакції зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Разом з тим, ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.
На час укладення кредитного (19 лютого 2021 року) та до внесення змін законом №1357-IX від 30 березня 2021 року, частина 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ була викладена в такій редакції: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Надалі з 22.04.2021 та на дату кінцевого нарахування відсотків за кредитним договором вказана стаття мала наступну редакцію. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Тобто на момент укладення кредитного договору №2928390 від 19 лютого 2021 року та до внесення змін у редакцію ч.15 ст.14 Закону № 2011-ХІІ, які набрали чинності 18 травня 2024 року дружини (чоловіки) військовослужбовців, не були такими особами, яким проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Як встановлено, передбачені умовами договору про надання кредиту №481448-КС-002 від 13 лютого 2025 року проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов'язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі.
Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов'язані з певними періодами проходження військової служби.
Викладене свідчить, що законодавчі норми, якими встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, не є такими, що встановлюють відповідальність позичальника, а тому на відповідні норми не поширюється положення ч.1 ст.58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
До того ж, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або будь-який інший нормативно - правовий акт не містять прямої вказівки про те, що норми цього Закону, у тому числі його п.15 ст.14, набувають зворотної дії в часі.
За вказаного відповідач не має пільг передбачених п.15 ст.14 Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» щодо сплати процентів за користування кредитом укладеним між нею та ТОВ «Мілоан» 19 лютого 2021 року №2928390. До того ж на час укладення цього кредитного договору та закінчення строку його дії (з врахуванням пролонгації) - 19 травня 2021 року, вона не перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб між ними зареєстровано 01 листопада 2023 року.
Щодо доводів сторони відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування , суд відзначає наступне.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Встановлено, що положеннями пункту 2.3.1.2. передбачено, зокрема, пролонгацію на стандартних (базових) умовах, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору.
Відповідно до п.1.6 кредитного договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Отже, підписанням договору про споживчий кредит №2928390 від 19 лютого 2021 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків, а тому суд вважає правомірним нарахування відсотків за цим кредитним договором в сумі 20511 грн 25 коп., яку завлено позивачем до стягнення.
Вирішуючи питання про стягнення нарахованої комісії за надання кредиту, суд приходить до наступного.
Як вже відзначалося судом, у частині першійстатті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 14 листопада 2021 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору про споживчий кредит, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Так, у п.1.5.1 кредитного договору сторонами погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісію за надання кредиту у розмірі 610 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.3.3.2. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановленазаконом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленихзаконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п.1.5.1. договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, суд вважає, що підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною, відсутні.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення обумовлена у договорі про споживчий кредит №2928390 від 19 лютого 2021 року комісія в розмірі 610 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати направничу допомогу в сумі 7000 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання позивачу правничої допомоги суду надано: договір про надання правової допомоги №0605 від 06 травня 2025 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідного до якого вартість наданих послуг за 1 справу складає 7000 грн.; ордер про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 рокусерія ВС №1370094 адвоката Усенка М.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; акт №2430 від 23 червня 2025 року наданих послуг на суму 7000 грн; детальний опис наданих послуг від 23 червня 2025 року, в якому наведений переік наданих послуг та витрачений час на їх виконання. Відтак, з наданих документів вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвокатам за даною справою складає 7000 грн.
Визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Проаналізувавши детальний опис виконаних робіт, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, а також зважаючи на заявлене представником відповідача клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу домовогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на правничу допомогу у сумі 5000 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Також, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263 - 265, 274, 354 ЦПК України суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №2928390 від 19 лютого 2021 року в сумі 27221 (двадцять сім тисяч двісті двадцять одна) грн 25 коп., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6100 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 20511 грн 25 коп., прострочена заборгованість за комісією - 610 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Відомості про сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місце знаходження: вул.Смаль Стоцького, 1 корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В. Берднікова