Справа № 204/8688/24
Провадження № 2/204/405/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
(повний текст)
24 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря Корягіної Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії, у якій прохає суд у порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 35,3 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м.; сараю тимчасового Д; убиральні Г; споруди та мостіння № 1-11, І.; припинити право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні домоволодінням шляхом вселення; зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей домоволодіння АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі ними був придбаний 1990 році житловий будинок по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями на житловий будинок є позив ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 19.06.2024 Верховний Суд у постанові, справа № 204/7727/19 встановив такі обставини щодо тих же сторін ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ): «При цьому спірний будинок набуто спадкодавцем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1990 року, укладеного ним з ОСОБА_4 . На час придбання спірного житлового будинку (02 листопада 1990 року) ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , укладеним 14 квітня 1990 року. Оскільки ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільної сумісної власності на зазначене майно, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина виключно на 1/2 частки у праві власності на спірний житловий будинок.» Отже, оскільки сторонами у справі № 204/7727/19 були ті самі особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року, справа № 204/7727/19 набрала законної сили, то обставина того, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 не підлягає доказуванню. Таким чином, наявні правові підстави для поділу домоволодіння по АДРЕСА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 у рівних частках між його співвласниками. Крім того, вказує, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні власністю, просить усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві спільної сумісної власності майном - домоволодінням шляхом вселення та передачі їй ключів від вхідних дверей будинку. З врахуванням вищевикладеного, змушена звернутися до суду.
28.10.2024 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якої просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що вимоги позивача є передчасними, а тому позов є безпідставним. В подальшому надала заяву про припинення повноважень представника.
Представник позивача адвокат Дрозд Р.Ю. у судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 14.04.1990 року серія НОМЕР_1 , актовий запис №410(а.с.9)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.04.2019 серія НОМЕР_2 , виданого Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №750 (а.с. 19).
На момент смерті ОСОБА_3 була власником: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі продажу від 02.11.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К. Г. За реєстровим №1-4980 ).
Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарчими будівлями та спорудами, станом на 14 червня 2019 року домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку А-І (загальна площа 35,3 кв. м, житлова площа 18,9 кв. м); житлового будинку В-2 (загальна площа 113,4 кв. м, житлова площа 48,1 кв. м), сарай тимчасовий Д, убиральня Г, споруди та мостіння № 1-11,1(а.с. 13-17).
Відповідно до відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради (далі - КП «ДМБТІ» ДОР) від 19 червня 2019 року за № 8887, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1990 року, посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-4980, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 172 за реєстровим № 147. Загальна площа по літ. А - 1 складає - 52,5 кв. м, житлова площа - 24,9 кв. м. В матеріалах інвентаризаційної справи, відомості про самочинне будівництво, перепланування відсутні (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2021 рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
15.11.2022 постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
07.06.2023 постановою Верховного Суду, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в частині первісного позову ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
04.10.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2021 року в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - відмовлено.
«Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина виключно щодо 1/2 частки у праві власності на спірний житловий будинок, придбаний ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі».
19.06.2024 постановою Верховного Суду, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3 на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 35,3 кв.м., житловою 18,9 кв.м., сараю тимчасового Д, убиральні Г, споруди та мостіння № 1-11, І.
Верховний Судприйшов до висновку «Суд апеляційної інстанції врахував, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та за спільні кошти, а тому на нього розповсюджується режим спільної сумісної власності.
Також суд правильно виходив із того, що ОСОБА_2 не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на спростування того, що спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а є особистою приватною власністю померлого батька.
Оскільки ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільної сумісної власності на зазначене майно, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина виключно на 1/2 частки у праві власності на спірний житловий будинок.»
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
Отже, оскільки сторонами у справі № 204/7727/19 були ті самі особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року, справа № 204/7727/19 набрала законної сили, то обставина того, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 не підлягає доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, судами апеляційної та касаційної інстанціями встановлено, що житловий будинок був придбаний під час перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_3 , а отже він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо припинення права спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок, оскільки, відповідно до правових висновків ВП ВС у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення та зобов'язати передати ключі , суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2 статті 386 ЦК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення.
Разом з тим матеріали справи не містять доказової інформації, на підставі якої суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, зокрема, щодо вчинення перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні житловим будинком.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні спірним будинком шляхом вселення ОСОБА_1 та зобов'язати передати ключі від вхідних дверей.
В порядку ст.141 ЦПК України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2078 грн. 14 коп. .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом вселення та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
У порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на частку домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 35,3 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м.; сараю тимчасового Д; убиральні Г; споруди та мостіння № 1-11, І.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2078 грн. 14 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач - ОСОБА_7 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_3 ).
Представник позивача: Дрозд Роман Юрійович (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 )
Відповідач - ОСОБА_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_5 ), РНОКПП НОМЕР_4 ). Повний текст рішення складено 06.10.2025
Суддя С.В.Чудопалова