Постанова
Іменем України
09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 760/10621/24
провадження № 61-6599св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року в складі судді: Ул'яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., Фінагеєва В. О.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив призначити його другим опікуном над вже недієздатною сестрою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на лікуванні у Святошинському Психоневрологічному інтернаті.
Заява мотивована тим, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я матері, яка є опікуном своєї недієздатної дочки та необхідності операційного втручання та періоду після операційного відновлення; обговорення з медичним персоналом о ході лікування сестри, стану її здоров'я, під час відсутності першого опікуна та забезпечення її всім необхідним; близького розташування наркологічної медичної установи, а їх відвідувачі, наркозалежні мають небезпечний вигляд. Потрібен супровід для матері, бо зупинка транспорту знаходиться дуже далеко. Спираючись на висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення його другим опікуном, керуючись нормами ЦК України просив задовольнити заяву.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
заявник не надав суду жодних характеризуючих даних стосовно себе, підтверджуючих відомостей про проходження психіатричного і наркологічного оглядів та не перебування на таких обліках, останнім не надано інформації про відсутність у нього судимостей. З урахуванням наведеного, доказів необхідності призначення другого опікуна над недієздатною ОСОБА_3 , 1982 року народження наразі не має. Доказів існування у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших об'єктивних причин неможливості повного чи часткового виконання обов'язків опікуна щодо підопічної ОСОБА_3 , 1982 року народження суду не надано;
за таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, виконуючи вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що Подання органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації встановлено про доцільність призначення ОСОБА_1 , другим опікуном над сестрою ОСОБА_3 , 1982 року народження оцінює як таке, що винесено передчасно, без повного дослідження всіх обставин щодо цього, та ґрунтується виключно на даних, отриманих від заявника. У поданні органу опіки та піклування відсутня мотивація потреби у призначенні другого опікуна, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження неможливості повноцінного виконання обов'язків опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , існування будь-яких підстав для необхідності призначення ОСОБА_1 , 1979 року народження другим опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , 1982 року народження. Без наявності доказів на підтвердження існування підстав для необхідності призначення другого опікуна над недієздатною особою, задоволення заяви може створити передумови для ухилення заявника, який є особою призовного віку, від мобілізації на період воєнного стану, згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи вищевикладене, а також те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, підстави для задоволення заяви відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року - змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
колегія суддів не в повному обсязі погодилася з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Обґрунтовуючи заяву про необхідність призначення другого опікуна заявник зазначав, що через погіршення фізичного стану його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її похилий вік остання не може в повному обсязі виконувати обов'язки опікуна. Між тим, заявником не надано об'єктивних доказів (медичних висновків, довідок тощо), що за станом здоров'я призначений судом опікун ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не має можливості виконувати обов'язки опікуна. При цьому, будь-яких доказів щодо неналежного виконання опікуном ОСОБА_2 обов'язків щодо опіки над її недієздатною донькою ОСОБА_3 , 1982 року народження, у матеріалах справи немає.
суд першої інстанції належним чином встановив, що наявне в матеріалах справи подання органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 квітня 2024 року № 108-4142 про можливість призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , 1982 року народження, не містить обґрунтованої мотивації щодо необхідності призначення недієздатному другого опікуна, визначення конкретних обставин та (або) доказів, які зумовлюють необхідність призначення другого опікуна. Вказане подання містить позитивну характеристику особи ОСОБА_1 , посилання на саму можливість заявника бути опікуном, бажання матері недієздатної, яка на теперішній час є опікуном, однак причин, у зв'язку з якими недієздатній ОСОБА_3 , 1982 року народження, слід призначити ще одного (другого) опікуна таке подання не містить. Саме по собі бажання членів сім'ї надати сину статус другого опікуна над недієздатною під час дії в Україні воєнного стану не може бути підставою для задоволення подання органу опіки та піклування;
доводи апеляційної скарги про те, що орган опіки та піклування погодив кандидатуру апелянта про його призначення другим опікуном, не заслуговують на увагу, оскільки в поданні органу опіки та піклування відсутні мотиви потреби для призначення ОСОБА_3 , 1982 року народження, ще в одному опікуні, а в матеріалах справи відсутні докази необхідності призначення ОСОБА_1 ще одним (другим) опікуном над недієздатною сестрою. Подання органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 квітня 2024 року № 108-414 є лише одним із доказів у справі, носить рекомендаційний характер, має оцінюватись разом з іншими доказами по справі та не може бути самостійною підставою для задоволення заяви про призначення недієздатній особі другого опікуна. Вказаному поданню може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Поряд з цим висновок районного суду, що призначення другого опікуна для ОСОБА_3 , 1982 року народження, може створити передумови для ухилення заявника ОСОБА_1 від мобілізації на період воєнного стану є припущеннями. Проте вказане не призвело до неправильного вирішення справи по суті та може бути виправлено шляхом викладення мотивувальної частини оскаржуваного рішення районного суду в редакції цієї постанови.
Аргументи учасників справи
22 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року, в якій просив:
оскаржені рішення скасувати;
ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
під час розгляду даної справи судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норм процесуального, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
з аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном;
призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка;
при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органо|м опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тобто, застосовуючи частини першу статті 60 ЦК України та частину першу статті 300 ЦПК України, суди мають виходити з того, що саме на орган опіки покладено обов'язок і відповідальність перевірити доцільність призначення певної особи опікуном та врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка; за результатами чого підготувати відповідне подання із пропозицією призначення певної особи опікуном;
статтею 63 ЦК України встановлено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. В той же час, суди, вирішуючи дану справу та застосовуючи частину першу статті 60 ЦК України, зазначили, що заявником не надано об'єктивних доказів (медичних висновків, довідок тощо), що за станом здоров'я призначений судом опікун не має можливості виконувати обов'язки опікуна. Сам по собі факт наявності захворювань не є беззаперечним доказом неможливості виконання обов'язків, покладених рішенням суду на опікуна;
у постановах Верховного Суду у справі № 736/1508/17, у справі № 372/3474/21, у справі № 727/597/24, у справі № 753/(1905/22 зроблено висновок, що аналіз положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України свідчить, що умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном за результатами перевірки можливості особи здійснювати повноваження опікуна та врахування якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка. В цьому випадку суди всупереч висновкам Верховного Суду у процесі тлумачення та застосування цих норм, нагромадили їх зміст додатковими нічим не передбаченими вимогами.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
07 серпня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 760/10621/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24).
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17; від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21; від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24; від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22.
Позиція Верховного Суду
У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).
У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24) вказано, що:
Обміркувавши викладене, Об'єднана палата зауважує, що:
«законодавець поряд із загальним правилом про одноособовий розгляд цивільних справ у суді першої інстанції передбачив особливі правила формування складу суду для розгляду певних категорій справ окремого провадження, зокрема, щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а саме у складі одного судді і двох присяжних;
під час вирішення питання про встановлення недієздатності особи суд одночасно вирішує питання про встановлення опіки і призначення їй опікуна (за поданням органу опіки та піклування), а склад суду з розгляду такої категорії справ одноособово змінився на визначення суду у складі одного судді та двох присяжних. Проте суд, установивши наявність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, може не визначитися із питанням встановлення опіки та призначення опікуна в єдиному провадженні, зокрема з огляду на невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та процесуальної форми. Законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі;
питання встановлення опіки і призначення опікуна, як і питання зміни чи звільнення опікуна, є похідними у справах про визнання особи недієздатною, а їх вирішення у наступному судовому процесі після вирішення питання про недієздатність фізичної особи не свідчить про те, що вони стосуються окремого факту, а є наслідком вирішення питання про недієздатність. Більше того, заява про призначення заявника опікуном в іншому судовому процесі може розглядатися, лише якщо суд вже встановив недієздатність фізичної особи, щодо якої ініціюється питання опіки. Встановлення опіки і призначення опікуна, які ініційовані та розглядаються після вирішення питання про недієздатність фізичної особи, є по суті продовженням незавершеної процедури визнання недієздатною фізичної особи, яка потребує особливого захисту та опіки з боку іншої особи / закладу, а їх вирішення в іншому судовому процесі не впливає на правила визначення складу суду».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24) зазначено, що:
«норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов'язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв'язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України. Таке тлумачення змісту частини другої статті 300 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України з огляду на специфіку спірних правовідносин та їх соціальну важливість відповідає принципам справедливості, розумності та узгоджується з положеннями Конвенції, зокрема пунктом 1 статті 6. Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною;
вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.
З урахуванням висновків, сформульованих у цій справі, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), щодо розгляду справи про призначення заявника опікуном недієздатної особи суддею одноособово».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24) зазначено, що:
«судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
У справі, що переглядається, за наслідками розгляду заяви про встановлення опіки та призначення опікуном Шевченківський районний суд м. Чернівців ухвалив оскаржуване рішення від 19 червня 2024 року одноособово, у складі одного судді (без двох присяжних). З огляду на висновки, викладені у цій постанові, судовий розгляд цієї справи повинен здійснюватися судом у складі судді та двох присяжних.
Отже, враховуючи, що справу в суді першої інстанції розглянуто неповноважним складом суду, а апеляційний суд на таке порушення норм процесуального права уваги не звернув, вказане є обов'язковою підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги щодо суті справи не аналізуються, оскільки касаційний суд скасовує судові рішення з обов'язкової підстави».
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
У справі, що переглядається, за наслідками розгляду заяви про призначення співопікуном Святошинський районний суд міста Києва ухвалив оскаржене рішення від 11 лютого 2025 року одноособово, у складі одного судді (без двох присяжних). З урахуванням висновків, зроблених у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 727/5306/24 (провадження № 61-13213сво24), судовий розгляд цієї справи повинен здійснюватися судом у складі судді та двох присяжних. Доводи касаційної скарги щодо суті справи не аналізуються, оскільки касаційний суд скасовує судові рішення з обов'язкової підстави».
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
У зв'язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року і постанова Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков