08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/20394/24
провадження № 61-11940ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
у якому просив:
- зобов'язати ОСОБА_2 у присутності мешканців будинку
АДРЕСА_1 на засіданні правління ЖБК «Мотозаводець» спростувати поширену нею недостовірну інформацію про присвоєння позивачем частини коштів від сплачених робіт з ремонту покрівлі будинку № 3, який проводився в квітні 2023 року;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмови
у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання спростувати поширену нею недостовірну інформацію про присвоєння позивачем частини коштів від сплачених робіт з ремонту покрівлі будинку № 3.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року
в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач не оскаржував.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
22 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року
та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у цій справі,
у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі
№ 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким,
що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про захист честі та гідності,
а також майнова вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі
200 000,00 грн, тобто ціна майнової вимоги у цій справі станом на 01 січня
2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, який становить 242 240,00 грн (3 028,00 грн х 80).
Щодо справи в частині вимоги немайнового характеру про захист честі та гідності, то вона не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Враховуючи наведене, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, яка не перевищує суму вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням
із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені
у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила.
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року, § 36).
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення,
які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська