22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 161/17648/23
провадження № 61-72св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради
на ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
у справі
за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей
за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Ківерцівської міської ради (далі - заінтересовані особи)
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради (далі - прокурор),
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей.
2. Суд першої інстанції заяву задовольнив.
3. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, керівника Луцької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради.
4. Прокурор оскаржив постанову апеляційного суду. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст заяви
6. Заява обґрунтована тим, що:
- з 25 травня 2018 року заявник перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- у ОСОБА_2 також є дитина від іншого шлюбу - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якого - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- всі троє дітей, зокрема і ОСОБА_5 , перебувають на його утриманні;
- встановлення цього факту необхідне йому для можливості звільнення
з військової служби, оскільки він проходить військову службу за мобілізацією.
7. Враховуючи викладене, заявник просив встановити факт перебування на утриманні у нього трьох неповнолітніх дітей.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 17 листопада 2023 року заяву задоволено.
Встановлено факт перебування на утриманні у заявника трьох неповнолітніх дітей.
9. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з урахуванням того, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для реалізації прав на звільнення з військової служби за сімейними підставами, виходив з того, що заявник довів перебування у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зокрема і ОСОБА_5 , який протягом тривалого часу є членом сім'ї заявника.
IV. Короткий зміст ухвали апеляційного суду
10. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2024 рокувідмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, керівника Луцької окружної прокуратури, в інтересах держави
в особі Ківерцівської міської ради.
11. Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з такого:
- апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження
і судом не встановлено підстав поважності пропуску цього строку;
- сам лише факт подання органами прокуратури в інтересах держави апеляційної скарги, після спливу значного періоду часу (рік з дня ухвалення оскаржуваного рішення) за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
12. У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що:
- заявник, звертаючись до суду, не надав доказів того, що відносно нього уповноваженими органами приймались рішення про відмову у звільненні
з військової служби у зв'язку із не підтвердженням факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а судом при розгляді справи вказана обставина не з'ясовувалась;
- заявником не надано доказів, що мати ОСОБА_2 оспорює факт утримання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , із тексту судового рішення та матеріалів справи також неможливо встановити те, що мати не виконує або неналежним чином виконує свій обов'язок щодо утримання неповнолітньої дитини;
- матеріали справи не містять доказів того, що заявник звертався до відповідного органу місцевого самоврядування через центр надання адміністративних послуг за місцем його проживання з метою отримання довідкипро підтвердження того факту, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, або відмови у видачі такої довідки;
- законом визначений позасудовий порядок встановлення таких фактів;
- обласна прокуратура дізналася про наявність підстав для апеляційного оскарження рішення районного суду лише після ознайомлення 12листопада
2024 року з матеріалами, долученими заявником до цієї заяви;
- факт оприлюднення судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не може вважатися моментом з якого обраховується процесуальний строк для прокурора, оскільки з тексту рішення неможливо встановити факт порушення інтересів держави та надати оцінку діям/бездіяльності посадовим особам Ківерцівської міської ради;
- відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції не враховано, що пропуск строку не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійсненню незаконної діяльності, та фактично позбавляє державу можливості захистити своє право на відновлення законності, що прямо суперечить суті субсидіарної ролі прокурора;
- заявник на даний час не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а постановлене оскаржуване рішення районного суду використано заявником з метою звільнення з військової служби без встановлених законом підстав;
- представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Ківерцівської міської ради у письмовій заяві просив суд слухати справу за його відсутності, вимоги заяви підтримав, відповідно судове рішення органом місцевого самоврядування не оскаржувалося та набрало законної сили, що призвело порушення інтересів держави, а уповноважений орган - Ківерцівська міська рада їх захист здійснює неналежним чином;
- строк на апеляційне оскарження рішення районного суду не пропущено, оскільки прокурор не був учасником справи, причини вступу у справу
з врахуванням присічних строків, визначених статтею 358 ЦПК, належним чином обґрунтовано;
- суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», частину третю статті 56, статтю 354 ЦПК без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі
№ 931/322/23, від 20 листопада 2023 року у справі № 538/1976/21, від 24 березня 2024 року у справі № 922/2635/22.
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
14. 02 січня 2025 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури Бабенков О. Ю. в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження.
17. 21 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відмовлено заступнику керівника Волинської обласної прокуратури у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
19. Сторони не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
VII. Позиція Верховного Суду
20. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
21. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
22. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши
в подальшому постанову суду, можуть порушити принцип правової визначеності та право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Устименко проти України», № 32053/13, § 46-53, від 29 жовтня 2015 року).
23. Статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи закріплено як одну із основних засад судочинства. Подальше її правове регулювання відображено в нормах ЦПК.
24. Зокрема, статтями 17, 352 ЦПК гарантовано учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, право на апеляційний перегляд справи та
у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
25. Застосування процесуальних строків до особи, яка не брала участі у розгляді справи здійснюється на загальних підставах, водночас норми процесуального права не містять окремого підходу (винятків) для таких осіб під час вчинення ними процесуальних дій.
26. Далі Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої
статті 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
27. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК).
28. Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
29. У спірних правовідносинах Верховний Суд враховує, що повноваження прокурора визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
30. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
31. За загальним правилом підтримка прокурором однієї зі сторін в некримінальному проваджені може бути, безсумнівно, виправданою за певних обставин, зокрема коли потребують захисту інтереси держави (див., наприклад, пункт 35 рішення ЄСПЛ у справі «Менчинська проти рф» від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02).
32. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
33. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1697-VII право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
34. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 ЦПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь
у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
35. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, ухвалене 17 листопада 2023 року, повний текст складено 21 листопада 2023 року та забезпечено надання загального доступу 24 листопада 2023 року.
36. 18 листопада 2024 року особа, яка не брала участі у справі, керівник Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради, вважаючи рішення районного суду незаконним, оскаржив його в апеляційному порядку.
37. Прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що заявник на даний час не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а постановлене оскаржуване рішення районного суду використано заявником з метою звільнення з військової служби без встановлених законом підстав, яке органом місцевого самоврядування не оскаржувалося та набрало законної сили, що призвело до порушення інтересів держави, а уповноважений орган - Ківерцівська міська рада їх захист здійснює неналежним чином.
Вказав, що прокуратура дізналася про наявність підстав для апеляційного оскарження рішення районного суду лише після ознайомлення 12 листопада
2024 року з матеріалами, долученими заявником до цієї заяви.
38. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені керівником Луцької окружної прокуратури підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Вважав, що заінтересована особа у цій справі була обізнана про розгляд справи
в суді першої інстанції, 06 листопада 2023 року подала заяву про розгляд справи без її участі та рішення суду першої інстанції від 17 листопада 2023 року отримала 23 листопада 2023 року, відтак могла вжити заходів задля своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
39. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що:
- прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах особи, яка не брала участі у розгляді справи (див. пункт 36);
- в апеляційній скарзі прокурор навів підстави для представництва інтересів держави в особі Ківерцівської міської ради (див. пункт 37)та зазначив, що остання до участі у розгляді справи в статусі заінтересованої особи не залучалась.
40. Отже, висновки апеляційного суду щодо поважності причин звернення із апеляційною скаргою стосувались обізнаності Служби у справах дітей Ківерцівської міської ради, яка брала участь у справі в статусі заінтересованої особи. Проте апеляційним судом не було проаналізовано поважність причин звернення із апеляційною скаргою в інтересах Ківерцівської міської ради, яка участі у розгляді справи не брала. У зв'язку із цимвисновки про відмову у відкритті апеляційного провадження є передчасними.
VІII. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
42. Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
43. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
44. Оскільки Верховний Суд направляє справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра Юрійовича в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради задовольнити.
2. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко