17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 372/1622/24
провадження № 61-15386св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року у складі судді Висоцької Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.
у справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі № 2-2029/10
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст скарги
1. У березні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).
2. Скарга обґрунтована тим, що:
- у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) не вважається належним виконанням судового рішення;
- державним виконавцем проведено стягнення за гривневим еквівалентом, що спричинило АТ КБ «Приватбанк» збитки в розмірі курсової різниці за період з дня звернення до суду з позовною заявою до 29 грудня 2023 року, що становить 12 037,46 дол. США (у гривневому еквіваленті 440 451,86 грн);
- у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 борг за виконавчим листом стягнуто не було взагалі; виконавче провадження було закінчене з посиланням на те, що борг за виконавчим листом № 2-2029/10, виданим 27 липня 2011 року, було стягнуто державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) Поліщук В. С. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (борг сплачено солідарним боржником);
- постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року не була надіслана на адресу стягувача, як того вимагає стаття 28 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Про існування цієї постанови АТ КБ «Приватбанк» дізналося лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 09 лютого 2024 року;
- відповідь на адвокатський запит щодо надання належним чином завірених копій платіжних інструкцій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, згідно з якими перераховувалися кошти за виконавчим листом № 2-2029/10, АТ КБ «Приватбанк» отримало 08 березня 2024 року, тому із скаргою до суду воно звернулося в десятиденний термін згідно з частинами першою, п'ятою статті 74 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, а саме 18 березня 2024 року.
3. Враховуючи викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги до суду та поновити цей строк;
- визнати постанову державного виконавця Мілінчук А. О. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII незаконною та скасувати її;
- направити виконавчий лист у справі № 2-2029/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2005 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , у розмірі 15 329,38 дол. США, що еквівалентно станом на 31 серпня 2010 року 120 795,52 грн, а також 1 273,35 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Обухівський ВДВС) для подальшого стягнення боргу.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року,скаргу задоволено частково.
Визнано поважними причини пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі № 2-2029/10 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 та поновлено АТ КБ «Приватбанк» такий строк.
Визнано незаконною та скасовано постанову від 29 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка винесена державним виконавцем Мілінчук А. О., про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У задоволенні решти вимог відмовлено.
5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи скаргу, виходив з таких мотивів:
- у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення;
- ознайомившись 09 лютого 2024 року із виконавчим провадженням № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_2 , в тому числі із оскаржуваною постановою про закриття виконавчого провадження в зв'язку із виконанням зобов'язання іншим солідарним боржником ОСОБА_1 , представникові АТ КБ «Приватбанк» при відсутності в рамках цього виконавчого провадження платіжних доручень, із яких би вбачалася сума сплаченого боргу, знадобився додатковий час для направлення адвокатського запиту до державного виконавця із проханням надати додаткові відомості про суму сплаченого боргу;
- 08 березня 2024 року, переконавшись після отримання відповіді на запит та копій платіжних документів у вигляді розпоряджень про сплату ОСОБА_1 боргу саме в гривневому еквіваленті, а не у валютному, АТ КБ «Приватбанк» констатовано порушення його прав як стягувача та у десятиденний строк прийнято рішення про звернення до державного виконавця із скаргою в судовому порядку, а саме 18 березня 2024 року;
- зазначені представником АТ КБ «Приватбанк» обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із скаргою підтверджені належними та допустимими доказами.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні скарги.
7. Касаційна скарга містить таке обґрунтування:
- 27 липня 2011 року на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2011 року у справі № 2-2029/10 був виданий виконавчий лист про солідарне стягнення з подружжя Ліщинських боргу в розмірі 120 795,52 грн;
- 17 жовтня 2023 року було закінчене виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 15 серпня 2011 року на підставі цього виконавчого листа, у зв'язку з повною сплатою коштів;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що рішенням суду, яке набрало законної сили та стало підставою для видачі виконавчого листа, було визначено розмір коштів, який підлягає стягненню з боржників;
- АТ КБ «Приватбанк» ознайомилося з матеріалами виконавчого провадження 09 лютого 2024 року, а зі скаргою звернулося 18 березня 2024 року, тобто поза межами десятиденного строку;
- причини пропуску строку звернення до суду, які суд першої інстанції визнав поважними, не можуть вважатися такими з урахуванням строку виконавчого провадження. Стягувач мав повне право у період, протягом якого судове рішення перебувало на виконанні, отримувати інформацію про сплату боргу, а направлення адвокатського запиту взагалі не свідчить про поважність причин пропуску строку;
- суд першої інстанції безпідставно поновив цей строк та скасував постанову про закриття виконавчого провадження, а апеляційний суд залишив ухвалу без змін, що є порушенням норм процесуального права;
- з часу набрання судовим рішенням законної сили (2011 рік) АТ КБ «Приватбанк» не зверталося з вимогами щодо перерахунку суми стягнення, однак через дванадцять років після набрання рішенням суду законної сили та отримання коштів, визначених цим рішенням, вирішило фактично змінити рішення суду від 24 грудня 2010 року, що є порушенням норм матеріального права.
ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
9. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18квітня 2025 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.
11. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 03 червня 2025 року.
12. Інші учасники не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року у справі № 2-2029/10 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 329,38 дол. США, що еквівалентно 120 795,52 грн, судовий збір у розмірі 1 273,35 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього 122 188,87 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на підставі договору дарування ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
15. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2011 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року змінено, виключено з резолютивної частини рішення вказівку про звернення стягнення на предмет застави, зменшено розмір судового збору до 1 207,96 грн, змінено порядок стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рівних долях судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно по 603,98 грн та 60,00 грн з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
16. 27 липня 2011 року Обухівський районний суд Київської області у справі № 2-2029/10 видав два виконавчі листи.
17. 15 серпня 2011 року державним виконавцем Кармазином Р. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за виконавчим листом № 2-2029/10 в розмірі 120 795,52 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк».
18. 27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Скибою Д. І. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_2 до новоствореного Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі наказу від 17 грудня 2019 року № 4053/5.
19. 11 травня 2021 року державний виконавець Мариниченко М. П. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за виконавчим листом № 2-2029/10 у розмірі 15 329,38 дол. США, що станом на 11 травня 2021 року згідно з курсом НБУ становило 425 543,58 грн.
20. 17 жовтня 2023 року головний державний виконавець Поліщук В. С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
21. 29 грудня 2023 року державний виконавець Мілінчук А. О. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
22. Ознайомившись 09 лютого 2024 року з матеріалами виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, представнику АТ КБ «Приватбанк» стало відомо про винесення цих постанов.
VІ. Позиція Верховного Суду
23. Переглянувши оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог АТ КБ «Приватбанк» та в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)), Верховний Суд зазначає таке.
Щодо вимог касаційної скарги, заявлених ОСОБА_1 .
24. Верховний Суд враховує, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК).
25. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20).
26. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК).
27. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК).
28. За змістом касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення заборгованості за виконавчим листом № 2-2029/10, за яким боржником є ОСОБА_2 , і не наводить переконливих доводів, яким чином судові рішення в цій частині порушують саме її права та інтереси.
29. При цьому, ОСОБА_2 також скористався своїм правом подачі касаційної скарги, оскільки не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині поновлення АТ КБ «Приватбанк» строку на подання скарги та визнання незаконною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з нього заборгованості (див. пункти 6-7).
30. З урахуванням викладеного, касаційну скаргу в частині вимог, заявлених ОСОБА_1 , що стосуються лише виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення.
31. Схожі правові висновки щодо реалізації принципу диспозитивності є сталими в практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 760/19455/23).
Щодо вимог касаційної скарги, заявлених ОСОБА_2 .
32. У пункті 9 частини першої статті 2 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII визначено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження.
33. За змістом статті 447 ЦПК, частини першої статті 19 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
34. Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
35. Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця встановлений також статтею 74 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
36. Статтею 122 ЦПК передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
37. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК).
38. Згідно зі статтею 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
39. Частиною першою статті 127 ЦПК визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
40. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 виснувала, що «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».
42. Верховний Суд неодноразово наголошував, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004).
43. Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та не міг дізнатись про порушення своїх прав (див. постанову Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20).
44. Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
45. Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) виконавця необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо) (див. постанову Верховного Суду від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г).
46. Верховний Суд підкреслював, що пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 361/717/13-ц).
47. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК).
48. При зверненні до суду зі скаргою АТ КБ «Приватбанк» вказувало, що постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року не була йому надіслана, про її існування воно дізналося лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 09 лютого 2024 року. Разом з тим, АТ КБ «Приватбанк» зазначало, що не мало можливості своєчасно звернутись до суду із скаргою, оскільки йому знадобився додатковий час для отримання належним чином завірених копій платіжних інструкцій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 для перевірки відомостей про суму сплаченого боржниками боргу, у зв'язку з чим його представником був направлений адвокатський запит до державного виконавця, відповідь на який він отримав 08 березня 2024 року. З огляду на викладене АТ КБ «Приватбанк» просило суд визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги та поновити його, виходячи з того, що така скарга подана ним 18 березня 2024 року, тобто в десятиденний термін з дня отримання відповіді на адвокатський запит.
49. Суд першої інстанції, визнаючи поважними причини пропуску строку звернення до суду із скаргою, виходив з того, що зазначені АТ КБ «Приватбанк» обставини підтверджені належними та допустимими доказами, тому наявні підстави для поновлення процесуального строку.
50. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, залишивши поза увагою те, що про існування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» дізналося при ознайомленні з його матеріалами 09 лютого 2024 року, та не врахувавши, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
51. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що АТ КБ «Приватбанк» 19 лютого 2024 року вже зверталося до суду із скаргою, у якій просило визнати незаконними та скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_2 від 17 жовтня 2023 року та № НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року і направити виконавчий лист у справі № 2-2024/10 до Обухівського ВДВС для подальшого стягнення боргу. Проте 01 травня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» подало до суду клопотання про залишення без розгляду його скарги в частині оскарження постанови від 29 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке Обухівський районний суд Київської області згідно з ухвалою від 06 травня 2024 року у справі № 372/1081/24 задовольнив. Разом з тим, ухвалою цього ж суду від 06 травня 2024 року скаргу АТ КБ «Приватбанк» на постанову державного виконавця від 17 жовтня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду і відсутністю підстав для його поновлення.
52. Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду про те, що АТ КБ «Приватбанк» не мало можливості своєчасно звернутися зі скаргою на дії державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі № 2-2029/10, оскільки не мало на час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у своєму розпорядженні необхідних документів щодо розміру сплаченого боргу, є передчасними.
53. Апеляційний суд не звернув уваги, що правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
54. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
55. Суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК.
VII. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. За змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
57. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК).
58. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу в частині вимог ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а в частині вимог ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
59. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК не здійснюється.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу в частині вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу в частині вимог ОСОБА_2 задовольнити частково.
3. Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко