справа №176/3361/23
провадження №2/176/1027/25
Іменем України
08 серпня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
з участю секретаря Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,-
КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, де просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 грудня 2008 року по 01 жовтня 2023 року у сумі 65759,12 гривень, з яких: основний борг - 34730,10 гривень; інфляційні нарахування - 25517,88 гривень; три відсотки річних - 5511,14 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2006 р.
Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Зазначає, що невиконання відповідачем по оплаті в повному обсязі за централізоване опалення призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути на свою користь із відповідача.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення позовні вимоги були задоволені.
17 березня 2025 року заяник ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю Куриленко І.В. подав до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області заяву про перегляд заочного рішення, ухваленого 09 лютого 2024 року по цивільній справі №176/3361/23 за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Крім того, зазначив, що заперечує щодо задоволення позову, оскільки вважає вимоги про стягнення з нього боргу в розмірі 65759,12 грн. безпідставними. Також, вважає, що нарахована пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних, не підлягають стягненню у зв'язку з введенням в України воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Окрім того, ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року скасовано заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року у цивільній справі №176/3361/23 за вищевказаним позовом і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання свого повноважного представника не направив, при цьому до початку судового засідання представником позивача - Ляху В.Л., подано письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача за довіренстю Куриленко І.В. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, при цьому до початку судового засідання надала письмову заяву, де просила розгляд справи проводити без її участі. Позов визнає частково.
Оскільки сторони по справі у судове засідання не з'явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.11.2006 р.
Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно рішення №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об'єднання перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно, щомісячно, в строки встановлені Кабінетом Міністрів України вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» прямо зазначено, що одним з обов'язків саме споживача (а не постачальника) є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п.5 п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено: власність зобов'язує. Тобто, власник не тільки володіє, користується та розпоряджається належним йому на праві приватної власності майном, але також несе витрати по його утриманню.
Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії), якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, за законом відповідач повинен своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення за встановленими тарифами.
Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальніпослуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня,наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Загальновідомим є той факт, що встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Таким чином постанова № 206 від 05.03.2022 є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023 року.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних за період з 01.12.2008 по 24.02.2022 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022 та постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023.
Контррозрахунок відповідачем до суду не подано.
Окрім того, суд вважає, що доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати наслідки спливу строку позовної давності є безпідставними, з огляду на наступне.
За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами 1,5 статті 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2016 року у справі №3-269гс16.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 р. у справі N 6-43цс17).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 34730,10 грн. виникла за період з грудня 2008 року по жовтень 2023 року (включно), та частково сплачувалась відповідачем впродовж всього зазначеного періоду та навіть в період не нарахування позивачем такої оплати.
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення, що мали регулярний характер, у зв'язку з чим строк позовної давності станом на момент подання позову до суду 14.12.2023 року позивачем не пропущено.
Разом з тим, відповідачем надано квитанції на підтвердження оплати за послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 26800,00 грн., які не відображені в розрахунку заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.12.2008 року по 01.10.2023 року в сумі 7930,00 грн.
Відповідно до розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, здійсненого позивачем у зв'язку з невиконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати за надані послуги за період з 01.12.2008 по 24.02.2022, інфляційні втрати складають 25517,88 грн., та 3% річних складають 5511,14 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу за період з 01 грудня 2008 року по 01 жовтня 2023 року, що становить38959,02 гривень, з яких: 7930,00 гривень - сума основного боргу; 25517,88 гривень - інфляційні втрати та 5511,14 гривень - три відсотки річних.
В силу статті 141 ЦПК України, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1590,14 гривень (38959,02 грн. х 2684,00 грн. / 65759,12 грн.).
Решту судового збору, в частині позовних вимог яких відмовлено, у розмірі 1093,86гривень слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 267, 509, 526, 610, 614, 625 ЦК України та згідно ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, юридична адреса: вулиця Березнева, 42, місто Жовті Води, ЄДРПОУ 23645975, заборгованість на загальну суму в розмірі 38959 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 02 копійки, з яких:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення, що виникла у період з 01 грудня 2008 року по 01 жовтня 2023 року, в розмірі 7930,00 гривень;
- інфляційних нарахувань в розмірі 25517,88 гривень;
- 3% річних в розмірі 5511,14 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, юридична адреса: вулиця Березнева, 42, місто Жовті Води, ЄДРПОУ 23645975,судовий збір в розмірі 1590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) гривень 14 копійок.
Судовий збір у розмірі 1093 (одна тисяча дев'яносто три) гривні 86 копійок покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА